Повернення Дональда Трампа в Білий дім на початку цього року украй негативно позначилося на трансатлантичних відносинах, тобто відносинах між Сполученими Штатами та Європою. Так, опублікований 4 грудня 2025 року низкою ЗМІ текст Стратегії національної безпеки США (NSS) багато оглядачів розцінили як просто неприхований ляпас багатьом європейським політикам. У стратегічному документі, який кожен уряд США має вносити до Конгресу, адміністрація Трампа змальовує Європу континентом, що занепадає. В опублікованому документі йдеться про "цензуру" вільного висловлювання думок у Європі, "придушення політичної опозиції" та ймовірний "занепад цивілізації" через нинішню міграційну політику.

Однак тепер до ЗМІ потрапив інший - раніше не опублікований проєкт NSS. Якщо вірити витоку, то цей документ іще делікатніший за попередній. У цій версії детально описано, якого курсу США планують дотримуватися в Європі в майбутньому. Як повідомляє американський профільний портал Defense One, редакція якого стверджує, що ознайомилася з текстом проєкту документа, він передбачає особливе посилення співпраці США з Італією, Австрією, Польщею та Угорщиною "з метою відокремити їх (від Європейського Союзу. - Ред.)". Натомість Білий дім у відповідь на запит Defense One заперечив існування такого проєкту.

Проте питання залишається відкритим: чи справді США намагаються розколоти Європейський Союз? І чому саме ці чотири країни мають вийти зі складу спільноти?

Чим зацікавили США Угорщина, Австрія, Польща, Італія?

Найменше дивує в цьому переліку Угорщина. Адже угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан і президент Дональд Трамп вважаються близькими союзниками. Орбан підтримував Трампа ще під час президентської кампанії 2016 року - на той час єдиний чинний глава уряду з-поміж країн-членів ЄС, який був відкритим прихильником Трампа. Обидва знають, чим можуть бути користі один одному. Як постійний деструктивний гравець, Орбан дестабілізує ЄС і тим самим послаблює інституцію, до якої Трамп ставиться з неабиякою недовірою.

Орбан, своєю чергою, радіє політичній підтримці з боку наддержави США. У опублікованих ЗМІ повідомленнях сказано, що США нібито навіть пропонували Угорщині, так само як це вони зробили нещодавно Аргентині, "фінансову парасольку" у розмірі 20 мільярдів доларів. А ці гроші Будапешту не завадили б, адже економіка Угорщини нині слабшає, а важливі для її підтримки кошти ЄС залишаються замороженими. Хоча Трамп у нещодавньому інтерв'ю виданню Politico казав, що не може згадати, що давав таку обіцянку, але згідно з повідомленнями ЗМІ, мають відбутися відповідні переговори про фінансову співпрацю. Ще б пак, Трамп завжди готовий піти назустріч своєму "великому другові".

Американський президент із не меншим захватом відгукується про прем'єр-міністерку Італії Джорджу Мелоні та її постфашистську партію "Брати Італії" (Fratelli d'Italia). Проте Даніель Геґедюш, регіональний директор з Центральної Європи в Німецькому фонді Маршалла США, переконаний, що думка про те, що Мелоні нібито може виступити проти ЄС - "хибне уявлення" з боку американського уряду. Хоча певна світоглядна близькість Мелоні до Орбана простежується, вона не стала черговою блокувальницею ініціатив ЄС, а ставиться до нього досить прагматично. Власне, навряд чи хтось так добре розуміє, як Мелоні, що стабільний і непорушний ЄС дає Італії, прокоментував Геґедюш у коментарі DW.

Польща та Австрія наразі не мають правопопулістських урядів, але донедавна в обох країнах при владі перебували праві та євроскептичні партії, які й надалі залишаються вкрай впливовими. Так, правопопулістська Австрійська партія свободи Австрії (АПС) виявилася найсильнішою силою на останніх виборах і досі лідирує в поточних опитуваннях. У Польщі влітку кандидат від правоконсервативної партії "Право і справедливість" (ПіС) Кароль Навроцький зумів перемогти на президентських виборах. Ймовірно, адміністрація Трампа очікує, що незабаром знову матиме більші можливості впливу в обох країнах.

Чому не Словаччина та Чехія?

Найбільше оглядачів мало здивувати те, що дві країни ЄС не фігурують у списку країн в американському проєкті зовнішньополітичного плану дій - Чеська Республіка та Словаччина.

У Чехії лише в жовтні правопопулістська партія ANO мільярдера Андрея Бабіша перемогла на парламентських виборах і увійшла в урядову коаліцію з так само правою "Партією автомобілістів" та ультраправою партією "Свобода та пряма демократія".

Словаччина вже з 2023 року переживає правий поворот під керівництвом уряду Роберта Фіцо. Його номінально соціал-демократична, але фактично здебільшого правонаціоналістична партія Smer-SSD була нещодавно виключена з Партії європейських соціалістів.

Обидва політики - Бабіш і Фіцо - є затятими євроскептиками, обидва мають потенціал посіяти хаос у процесі ухвалення європейських рішень та підривати авторитет ЄС у стратегічних питаннях, особливо щодо Росії та України, - якості, які адміністрація Трампа за її нинішнього курсу, здавалося б, мала б цінувати.

Те, що вони все-таки не потрапили до стратегічного документа, політолог Геґедюш пояснює корінням їхніх партій. ANO довгий час не могла бути класифікована в класичному ліво-правому спектрі, а Smer-SSD спочатку позиціювалася як ліва. "Можна цілком чітко простежити, наскільки ідеалізованим є американський підхід", - каже Геґедюш. "Оскільки Smer і ANO не мають класичного правопопулістського походження, вони не вважаються однодумцями, навіть якщо їхня політика може бути корисною для уряду Трампа", - пояснює експерт.

Поступове руйнування європейської інтеграції

Перші спроби втручання нової адміністрації США в демократичні процеси в Європі зафіксували ще на початку року, тобто практично одразу після приходу до влади. Сюди можна віднести, приміром, провокаційну промову віцепрезидента Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки. Однак деякі оглядачі трансатлантичних відносин заперечували, що за цим стоїть намір Вашингтона втрутитися в справи Європи - мовляв, новий уряд у Вашингтоні пробував лише знайти свою нову роль. Але відтоді уряд США втручався знову і знову - у німецьку, румунську, польську виборчі кампанії. Втручання завжди відбувається за одним і тим самим зразком, коли підтримується той, кого адміністрація Трампа вважає ідеологічним союзником - і хто послаблює Брюссель.

Експерти, як-от Геґедюш, вважають, що справжньою метою США є не вихід Угорщини, Італії, Австрії чи Польщі зі складу Євросоюзу, а повзучий розпад європейської інтеграції, який вони могли б заохочувати дипломатичною, політичною і, можливо, навіть за допомоги фінансової підтримки.

Перші ознаки цього вже можна простежити, приміром, ЄС домовився про поступову відмову від залежності від російських енергоносіїв. Так, імпорт скрапленого природного газу мають заборонити до кінця 2026 року, а імпорт трубопровідного газу - до листопада 2027 року. Прем'єр-міністр Угорщини Орбан уже в листопаді отримав від Трампа виняток із санкцій США на імпорт російських енергоносіїв - нафти й газу. Його уряд заявив, що не погодиться з рішенням ЄС і позиватиметься в цій справі до Європейського Суду. На спільній пресконференції з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом у понеділок, 8 грудня, Орбан оголосив, що Туреччина й надалі гарантує Угорщині постачання російського газу газогоном "Турецький потік".

Експерт Геґедюш вважає, що в найближчі роки буде дедалі більше таких випадків, коли країни-члени не дотримуватимуться спільно ухвалених рішень в окремих галузях, і таким чином сутність європейської інтеграції буде дедалі частіше ставитися під сумнів. Так ЄС може дедалі більше вихолощуватися - поки врешті-решт справді не втратить своєї ваги й значення.