Ці смертельні напади шокували Німеччину: ножовий напад афганця на групу з дитсадка в Ашаффенбурзі та місяцем раніше - наїзд вихідця із Саудівської Аравії на відвідувачів різдвяного ярмарку в Магдебурзі. Як з'ясувалось, в обох випадках нападники мали психічні розлади. Після цих випадків тема біженців та міграції стала однією з головних перед виборами в Німеччині, які мають відбутися 23 лютого. Чи допоможе вчасне надання біженцям та мігрантам психологічної підтримки запобігти подібним злочинам? DW поспілкувалася з психологами та представниками організацій, які опікуються проблемами біженців.

Біженці потребують стабілізації психіки

Чотири психологи та один соціальний працівник, ставку психотерапевта скоротили - оце і вся команда психосоціального центру Mondial у Бонні, який спеціалізується на наданні допомоги біженцям з психологічними та соціальними проблемами. Серед його головних завдань: психічна стабілізація людей, які неодноразово пережили насильство, жахи війни і зрештою змушені були залишити свої домівки. Через обмаль рук працювати невеликій команді стає дедалі складніше, бідкається керівниця центру Ґабріеле аль-Барґуті (Gabriele Al-Barghouthi).

Додаткове навантаження на психіку її пацієнтів створюють умови їхнього життя в Німеччині, продовжує аль-Барґуті: "Це вічне очікування початку розгляду клопотання про притулок, невизначеність, це розміщення у величезних центрах для біженців без можливості усамітнення і будь-якого приватного простору". За її словами, на багатьох впливають також новини про актуальну політичну ситуацію, але й расизм та ізоляція, з якими вони стикаються в повсякденному житті. "Усе це може вплинути і на здорових людей", - вважає експертка.

Проблеми з психікою у кожного третього біженця

Психосоціальний центр у Бонні - одна з понад 50 установ у Німеччині, що надає терапевтичну допомогу біженцям. Однак ця допомога часто не виходить за рамки первинної стабілізації стану пацієнтів. За статистикою, у 2022 році таку підтримку отримали трохи менше ніж 26 000 осіб, що відповідає лише 3,1% від кількості тих, хто такої допомоги потребує. 

Як стверджує міністр охорони здоров'я Німеччини Карл Лаутербах (Karl Lauterbach), кількість психічно хворих людей серед біженців становить 30%. Той, хто напав на дітей в Ашаффенбурзі, судячи з усього, теж психічно не здоровий. Однак, за спостереженням психологів, з якими поспілкувалася DW, громадська дискусія, що виникла в Німеччині після цієї трагедії, та запропонований опозиційним блоком ХДС/ХСС "план із п'яти пунктів", спрямований на запровадження більш жорсткої міграційної політики, тільки загострили ситуацію.

Як каже психологиня Мілена Пайцманн (Milena Peitzmann), вона щодня помічає, що "після Ашаффенбурга її клієнти відчувають величезний страх" стосовно посилення законів, запровадження суворіших правил депортації або нового уряду загалом. "Звичайно, всі в курсі актуальних дебатів, і це додатково тисне на людей. З одного боку, це відсутність ясності, а з іншого - відчуття колективного покарання за те, що зробила одна людина", - критикує вона. 

При в'їзді до Німеччини про психічні захворювання не запитують

У Пайцманн і аль-Барґуті своя думка щодо заходів, яких варто вжити у сфері міграційної політики. Насамперед це систематична оцінка потреби у підтримці в центрах прийому біженців, які стають першим місцем розміщення для мігрантів, що прибувають до Німеччини.

Водночас експертки підкреслюють, формуляри, в яких прибулі повинні вказувати дані про свої захворювання, слід доповнити важливою графою щодо психічних захворювань. Що ж стосується політиків, то їм варто відмовитися від постійних погроз скорочення фінансування, вважають Пайцманн і аль-Барґуті. На їхню думку, мігрантам, які прибувають до Німеччини, натомість слід забезпечити медобслуговування, зокрема допомогу, яку надають терапевти.

"Два роки тому ми звернулися до всіх 300 психотерапевтів у Бонні та передмістях із пропозицією взяти участь в одному з наших проєктів, а заодно зробили невелику рекламу нашим клієнтам. Відгукнулися тільки троє. Напевно, ідеалісти", - з гіркою посмішкою згадує Ґабріеле аль-Барґуті. Вона пояснює, що для лікарів лікування біженців не є простою справою: "Насамперед потрібно знайти перекладача, потім - скласти договір. Нарешті, витрати часто не відшкодовуються".

Головна небезпека - суїцид

Інша тема, яка, за словами співрозмовниць DW, потребує термінових заходів, - допомога в екстрених ситуаціях. Класичний випадок: пацієнт потрапляє до лікарні, але його виписують уже наступного дня, вручивши упаковку таблеток без особливих пояснень. І тоді він ковтає занадто багато пігулок.

За словами боннських психологів, більше половини пацієнтів плекають думки про самогубство. У цьому сенсі головною темою в лікуванні захворювань психіки є суїцид, а не загроза насильства, яка нібито походить від мігрантів, як можна припустити на тлі нинішньої політичної дискусії. Соціальний працівник Маджид Ібрагім (Majid Ibrahim) підкреслює в бесіді з DW: "Я працюю в психосоціальному центрі з 2020 року, і за всі ці роки в нас був лише один випадок, коли людина наполегливо погрожувала застосувати насильство, але насильство щодо самої себе. Ми викликали поліцію".

Не можна підозрювати всіх біженців

Дженні Барон (Jenny Baron) працює психологинею у Федеральній асоціації психосоціальних центрів для біженців і жертв тортур (BAfF). Незабаром після нападу в Ашаффенбурзі до цієї організації надійшла велика кількість звернень із запитаннями про те, як міг статися цей напад і чи є психічно хворі люди особливо небезпечними. 

Такі дебати налякали її, каже Барон. Вона вважає, що такі міркування лише підігрівають страхи людей і ведуть до розколу в суспільстві: "Як головна організація, ми помітили, що суспільний клімат стає жорсткішим. Дедалі менше визнання отримують люди, які в поганих умовах старанно працюють, щоб підтримати біженців, і забезпечують їм дуже високу якість догляду. Ми помічаємо, що фінансові ресурси стають обмеженішими, тому що політики більше не бачать необхідності в цій роботі".

Барон критикує і прогалини в наданні психологічної допомоги. За її словами, зараз багато психосоціальних центрів змушені відмовляти пацієнтам через брак місць. Іноді людині, яка потребує психіатричної допомоги, доводиться чекати місця більше року. З іншого боку, часто психіатричні захворювання у біженців залишаються непоміченими. Люди замикаються, занурюються в себе, іноді залишаються у своїх кімнатах по кілька днів або тижнів.

Психологиня закликає не підозрювати в готовності до насильства всіх без розбору людей із захворюваннями психіки. "У Німеччині вони (люди з психічними захворюваннями. - Ред.) становлять велику групу. Ми знаємо, що у третини населення протягом життя розвивається якесь захворювання психіки. Однак абсолютна більшість таких людей, незалежно від того, звідки вони родом, не стають злочинцями, які вчинили насильство", - констатує Дженні Барон.