Президент США Дональд Трамп має намір підписати "акт Ліндсі Грема" до 27 вересня. Документ, схвалений обома палатами Конгресу, носить ім'я сенатора, який помер два місяці тому, відомого своєю жорсткою позицією щодо російського та іранського режимів.
Трамп як "власник" акту Ліндсі Грема
Акт закріплює та розширює санкції щодо фізичних та юридичних осіб, зокрема російських олігархів. Він також дозволяє президенту Сполучених Штатів запроваджувати 100-відсоткове мито щодо країн, які імпортують нафту та газ із Росії. Уникнути штрафних заходів мають змогу ті держави, які покривають 15 відсотків своїх потреб російськими вуглеводнями і при цьому скорочують імпорт із РФ.
Законопроєкт називають найзначнішим документом на підтримку України, ухваленим з моменту повернення Трампа до Білого дому у січні 2025 року. Проте тим, хто чекає на швидку реалізацію положень нового акту на практиці, радіти рано.
Боротьба між Конгресом та президентом за акт тривала майже рік. Трамп погодився його підписати лише тому, що документ дає йому особисто виключно широкі повноваження, особливо щодо запровадження або скасування мит. Саме це обурило півтори сотні конгресменів-демократів, які проголосували проти законопроєкту. Вони вважають, що Трамп забрав собі надто багато повноважень, особливо у сфері економіки.
Глава держави також може заморозити дію закону "в інтересах національної безпеки". До того ж, регламенти для практичного застосування санкцій пишуть у міністерстві фінансів, Держдепартаменті та інших відомствах, підпорядкованих президенту.
Дуже імовірно, що Трамп не застосує акт одразу, а спробує використовувати загрозу його застосування як батіг, за допомогою якого він примушуватиме Росію до "миру". У цьому є проблема для України: "мир" у тому варіанті, в якому до сьогоднішнього дня його пропонували укласти президентські емісари Стів Віткофф і Джаред Кушнер - це в кращому разі вимучений компроміс, а в гіршому - капітуляція Києва. Для Трампа "мир" - свого роду лавровий вінок тріумфатора (і, як він, схоже, сподівається, нобелівського лауреата), яким його слід за будь-яку ціну увінчати до кінця президентського терміну.
Це чудово розуміють у Кремлі. Саме тому Володимир Путін не каже Віткоффу та Кушнеру ні "так", ні "ні". Йому важливо максимально затягнути спілкування з Білим домом - поки що його ракети вбивають українців і знищують її інфраструктуру. Чи злякається він застосування закону Грема, і особливо того, що від нього підуть покупці, насамперед Китай та Індія? Це залежить від того, наскільки високо Кремль оцінює рішучість Трампа натиснути на Сі Цзіньпіна та Нарендру Моді. Якби я був Путіним, я б поки оцінив її не дуже високо.
Доля Путіна - в руках Сі та Моді
Те, що ми дізналися про Дональда Трампа до сьогодні, дає всі підстави думати: він сприймає "акт Грема" не лише як інструмент тиску на Росію та Іран, а й як елемент торгу з Пекіном та Нью-Делі. Індія, до прикладу, з великим дисконтом купує російську нафту, яка у липні становила половину всього індійського нафтового імпорту. Здавалося б, натиснути на Нью-Делі простіше простого. Але Білий дім не може разом з тим не сприймати Індію як потенційного партнера у боротьбі за світовий вплив із Сі Цзіньпіном. А це означає, що Вашингтону потрібно якось домовлятися з Моді. Тобто від самого початку акт про санкції стає частиною великої гри Трампа зі стримування Китаю та перетворення США на найбільшого світового постачальника енергоносіїв. У цих умовах у російського режиму виникає нехай і невелике, але усе ж поле для маневру.
Якщо Трамп не зволікаючи запровадить 100-відсоткове мито щодо Індії або переконає Моді знайти інших постачальників, окрім Росії, це, безсумнівно, стане ударом по російському режиму. Водночас Моді зацікавлений у партнерстві з Америкою. Адже головна загроза для його країни - Китай.
З Сі Цзіньпіном розмова буде набагато складнішою - якщо вона взагалі відбудеться. Адже поразка Росії у війні проти України - категорично не на користь китайського режиму. До того ж, цієї осені та взимку Путін спробує зламати опір України масованими ударами ракет, атаками дронів і, можливо, новим наступом на землі. Путіну важливо продемонструвати Сі: "його" Росію рано списувати з рахунків. Радий помилитися, але зривати цей намір російського диктатора доведеться, перш за все, Україні та її європейським союзникам. На нинішню адміністрацію Сполучених Штатів у кращому разі поки що можна лише сподіватися.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.