Вона, мабуть, є одною з найзнаковіших постатей Стародавнього Єгипту - цариця Нефертіті. Символ краси і влади, оповитий таємницями. Достовірної інформації про її життя надто мало, але легенд, теорій і домислів - безліч.

Вважається, що Нефертіті, ім'я якої перекладається з давньоєгипетської як "прекрасна прийшла", жила близько 1370-1330 років до н.е. і була "головною дружиною" фараона Ехнатона. Час їхнього правління ознаменувався радикальною релігійною реформою. Однак Нефертіті прославилася та увійшла в історію завдяки своєму скульптурному бюсту, виявленому в 1912 році під час розкопок під керівництвом німецького єгиптолога Людвіґа Борхардта (Ludwig Borchardt) в єгипетському Телль-ель-Амарні. Знахідка була відправлена до Німеччини разом з іншими артефактами.

Погруддя цариці Нефертіті, висотою близько 49 сантиметрів, виготовлене з вапняку і покрите гіпсо-андригітовою сумішшю, пофарбованою шістьма кольорами, було вперше представлено широкому загалу 1 квітня 1924 року в постійній експозиції Єгипетської колекції в Новому музеї в Берліні. Сьогодні бюст Нефертіті належить Фонду прусської культурної спадщини і є "беззаперечною зіркою Нового музею", як зазначено на сайті Національних музеїв Берліну. Новий музей є частиною Музейного острова Берліну, що входить до Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Дискусія про реституцію набирає обертів 

Перші заклики повернути Нефертіті до Єгипту зазвучали невдовзі після знахідки погруддя і відтоді неодноразово поновлювалися з новою силою. З відкриттям Великого Єгипетського музею, розташованого за два кілометри від пірамід Гізи, на околиці Каїру, дискусії набули нового імпульсу. Відвідувачів нового музею просять підписати петицію, ініційовану торік археологом Захі Хавассом, колишнім генеральним секретарем Вищої ради з питань давніх часів Єгипту.

"Незважаючи на численні заклики до справжнього діалогу, які залишилися без уваги, і незважаючи на неодноразові прохання визнати обставини, за яких цей унікальний артефакт потрапив до Німеччини, це звернення покликане відновити дискусію, ініціювати повернення бюсту до Каїру й домогтися гідної відповіді від німецької влади", - ідеться в петиції, що закликає уповноваженого з питань культури та ЗМІ Німеччини та Фонд прусської культурної спадщини зайнятися цим питанням.

Представник уповноваженого з питань культури у письмовій заяві для DW повідомив: "Питання захисту культурних цінностей, пов'язаних з Єгиптом, включаючи погруддя Нефертіті, перебувають у компетенції міністерства закордонних справ".

Водночас у МЗС Німеччини повідомили, що "офіційні єгипетські органи не пред'являли вимог щодо повернення бюста Нефертіті", і що їм не відомо "про те, що такі вимоги колись пред'являлися федеральному уряду".

Фонд прусської культурної спадщини не відповів на запит DW. Однак його позиція у цьому питанні останніми роками не змінювалася. Колишній президент фонду Герман Парцінґер (Hermann Parzinger) неодноразово зазначав, що попри регулярні повідомлення про зворотне, єгипетський уряд не вимагає повернення бюста Нефертіті, і немає жодних нових документів, які могли б поставити під сумнів законність перебування погруддя у Берліні.

Чи легально Нефертіті опинилася в Берліні?

"Бюст Нефертіті був знайдений під час розкопок, санкціонованих Єгипетським управлінням з питань старовини, - прокоментував DW ситуацію Штефан Мюхлер (Stefan Müchler), представник Фонду прусської культурної спадщини, у жовтні 2024 року. - Погруддя потрапило до Берліну в результаті розподілу знахідок, що включали багато інших предметів, на той час це було звичною практикою. Бюст вивезли з країни на законних підставах і в єгипетського уряду немає права вимагати його повернення". 

Єгипетська дослідниця та активістка в галузі культурної спадщини Моніка Ханна заперечує це твердження. Згідно з її дослідженнями, Людвіґ Борхардт навмисно і шахрайським шляхом занизив цінність бюста при розподілі знахідок. Він описав його як "розмальовану королівську принцесу", хоча його власні записи свідчать, що він знав, про кого йдеться. "Описувати марно, це потрібно бачити", - часто цитують фразу із щоденника розкопок Борхардта.

Схожу думку має і німецький історик Себастьян Конрад (Sebastian Conrad), автор книги "Створення світової ікони: кар'єра Нефертіті у XX столітті". Він вважає, що, крім питання про те, як розподілялися знахідки, слід поставити під сумнів етичне обґрунтування самого закону. "Цей закон був можливий тільки в умовах нерівного співвідношення сил імперіалістичної епохи, оскільки тоді Єгипет був фактично англійською колонією. Тому, на мій погляд, головне питання полягає в тому, чи можна правомірно посилатися на такий закон, - пояснив історик в інтерв'ю DW. - Я б сказав так: формально це було законно, але, з сьогоднішньої точки зору, це неправомірно".

Історик Юрґен Ціммерер (Jürgen Zimmerer), який спеціалізується на дослідженнях колоніалізму та геноциду, зазначає, що в Німеччині має місце ще одна важлива дискусія - щодо творів мистецтва, конфіскованих нацистами у євреїв у часи "третього рейху". І йому не зовсім зрозуміло, які можуть бути причини діяти інакше в колоніальному контексті.

Гітлер заблокував реституцію

Єгиптологиня Моніка Ханна також ставить під сумнів позицію Німеччини, згідно з якою єгипетський уряд не має права на повернення бюста. Вона зазначає, що єгипетська влада вже після першої публічної виставки бюста в Берліні у 1924 році вимагала його повернення, і додає: "Хіба уряд має просити про це? Громадська думка в Єгипті однозначна: "Ми хочемо повернути бюст Нефертіті. Те, що належить нам, належить нам".

1925-го Єгипет пригрозив заборонити німецькі археологічні роботи в країні, якщо погруддя не повернуть. Джеймс Саймон (James Simon), берлінський купець і меценат, який фінансував розкопки Борхардта, також виступав за повернення Нефертіті до Єгипту. Про це розповідає історик мистецтва Рут Е. Іскін у своїй статті "Інша Нефертіті: символічні реституції".

Однак запланований Саймоном обмін не відбувся. Так само, як і повторна спроба 1933 року: один із найвпливовіших чиновників "третього рейху" Герман Герінґ хотів забезпечити політичну лояльність Єгипту щодо Німеччини, повернувши бюст. Однак Гітлер, великий шанувальник Нефертіті, заблокував цей проєкт. "Я ніколи не віддам голову цариці", - нібито заявив він тоді.

Фундаментальне питання для Німеччини 

Один з аргументів німецької сторони полягає в тому, що бюст надто крихкий для перевезення назад до Єгипту. Історик Себастьян Конрад каже, що не є експертом у цьому питанні, але, за його даними, під час Другої світової війни бюст був поміщений у пластиковий пакет і зберігався в одній із шахт у Тюрингії, а пізніше був перевезений до Вісбадену. "Тобто він уже здійснив чимало подорожей, не тільки з Каїру до Берліну", - констатує співрозмовник.

На відміну від повернення бенінських бронзових виробів до Нігерії, що стало результатом тривалого процесу, коли було вирішено залишити частину колекції в Берліні на правах оренди, погруддя Нефертіті є єдиним унікальним екземпляром, який неможливо "розділити" на дві країни.

Історики Конрад і Ціммерер вважають, що Берлін має альтернативу збереження оригіналу. Наприклад, можна було б зробити копію бюста та експонувати її, а в супровідній інформації розповісти про історію знахідки та зусилля щодо її повернення до Єгипту. "Але у такому разі буде відсутня так звана аура справжності", - вважає Ціммерер. Однак залишається питання, чи має право Берлінський музей, як і раніше, приваблювати відвідувачів бюстом Нефертіті, який потрапив до колекції, можливо, внаслідок колоніальної несправедливості. "Вважаю, що ні", - підсумовує експерт.