Новий президент Аргентини Хав'єр Мілей ніколи не робить зі своїх планів таємниці. Під час виступів перед виборцями він демонстративно піднімав у повітря величезну 100-доларову купюру зі своїм зображенням. Перед камерами 53-річний економіст з люттю розривав картонний макет Центрального банку, даючи зрозуміти, що країні потрібен американський долар! А національна валюта Аргентини, песо, має зникнути. Центробанк - теж.

Щоправда, оглядачі вважають, що за радикальними висловлюваннями Мілея не підуть одразу справи. Адже у нового президента слабкі позиції в парламенті - партії, що його підтримують, мають менше 20 відсотків місць у Палаті депутатів і трохи більше 10 відсотків у Сенаті. І все ж таки під час передвиборчої боротьби лібертаріанець Мілей отримав схвалення своїх планів шокової терапії для аргентинської економіки.

Насамперед тому, що вона перебуває у поганому стані і ніяк не може відновитися. Інфляція в Аргентині - другий за величиною економіки Латинської Америки - перевищує 140 відсотків. Через період посухи зібрано поганий урожай, адже м'ясо, риба та соя є основним експортом країни. Все це відчутно позначається на економічній ситуації. Рівень бідності зростає, виробництво цього року падає. Не дивно, що багато виборців розчаровані політикою, яка проводилася досі.

Читайте також: Правопопуліст Хав'єр Мілей - новий президент Аргентини: що від нього очікувати?

Долар врятує економіку Аргентини?

Згідно з уявленнями Мілея, доларизація може покращити становище в Аргентині. Інші країни вже зробили такий крок. Еквадор та Сальвадор з 2001 року зробили долар США одним із своїх платіжних засобів. У Панамі він із 1904 року залишається основним платіжним засобом.

Якщо держава йде на такий захід, то встановлює певний курс національної валюти щодо долара. Власна нацвалюта залишається в ходу, але її більше не випускають і вона поступово зникає з обігу. І Еквадор, і Сальвадор досі використовують долар. Після переходу на валюту США інфляція в обох країнах знизилася, а економічні показники стабілізувалися. Проте з того часу обидві країни стали більше позичати, і їхні державні борги ще сильніше зросли.

У багатьох інших державах із високим рівнем інфляції свою роль відіграє неофіційна доларизація. У той час як національна валюта втрачає ціну, люди зберігають заощадження в доларах. У нелегальних обмінних пунктах долар коштує дуже дорого, що найчастіше призводить до подальшого зростання інфляції. Подібна ситуація вже кілька років спостерігається і в Аргентині.

Читайте також: Націоналізація по-аргентинськи, або Що таке держкапіталізм

У чому переваги доларизації

Причини занедбаного стану економіки та слабкого песо в Аргентині - серйозні помилки в економічній, фіскальній та монетарній політиці. Мілей та прихильники доларизації переконані, що якщо відібрати контроль над валютою у місцевих політиків, яких вони вважають корумпованими, то проблеми вирішаться самі собою. Насамперед, це інфляція.

"В Аргентині завжди була висока інфляція, - констатує дослідник кон'юнктури в Кільському інституті світової економіки Нільс Зонненберґ (Nils Sonnenberg). - З моменту введення песо в 1881 році в країні було п'ять грошових реформ, при яких загалом 13 нулів зникли з купюр. І було два періоди гіперінфляції - причому без війни".

Довіра аргентинців до політиків та нацвалюти, відповідно, низька. Ті, хто можуть, зберігають свої гроші у валютах, які вважають стабільнішими. Згідно зі статистикою, наприкінці 2022 року жителі країни тримали на зарубіжних рахунках або у вигляді доларових накопичень понад 246 мільярдів доларів, що приблизно дорівнює половині річного ВВП країни. І це незважаючи на те, що з 2019 року в Аргентині введено контроль за рухом коштів, що ускладнює виведення капіталу.

Те, що Центробанк Аргентини, який підпорядковується міністерству економіки, не в змозі подбати про стабільність песо, є наслідком його залежності від політичної влади. Уряд відправив у відставку голову Центробанку, забезпечив собі доступ до резервів та заохочує банк друкувати гроші.

"В останні 122 роки Аргентина має постійний дефіцит держбюджету, витрати перевищують доходи, - каже Зонненберґ у розмові з DW. - Дефіцит треба якось покривати - або за допомогою підвищення податків, або шляхом зростання боргів. І якщо більше не хочеться збільшувати борги, потрібно друкувати більше грошей". За допомогою американського долара як платіжного засобу аргентинські підприємці можуть знову отримати стабільну валюту, маючи яку можна спокійно планувати і вести справи, вважають прихильники доларизації.

Читайте також: Парадоксальна Аргентина: імпорт Porsche зобов'язали урівноважити експортом вина

У чому небезпека доларизації

Як би це парадоксально не звучало, але переваги доларизації водночас є і її недоліками: якщо політичне керівництво країни не контролює валюту, поле для його маневрів сильно звужується. Неважливо, чи йдеться про субвенції, соціальні програми, сферу освіти чи виконання передвиборчих обіцянок - без власної валюти зробити це буде складно.

Рецесія та економічні кризи також будуть набагато болючішими, ніж зараз, якщо держава не має можливості пом'якшувати найважчі наслідки. Крім того, не маючи можливості девальвувати власну валюту, не можна буде отримати конкурентні переваги як для вітчизняних експортерів, так і для туристичного сектора.

Аргентина вже знайома із цією проблемою. З 1991 по 2001 рік її валюта була законодавчо прив'язана до долара США - за курсом 1:1. Коли наприкінці 1990-х років такі важливі її торгові партнери, як Бразилія та Мексика, різко девальвували свої валюти щодо долара, аргентинська економіка постала перед проблемою. Місцеві товари раптом різко подорожчали, і їх практично неможливо було продати - Аргентина зрештою була змушена відмовитися від обмінного курсу 1:1.

Таким чином, долар для Аргентини є одночасно й обіцянкою стабільності, і потенційним ризиком. Чи буде він введений як платіжний засіб і коли, поки що неясно. Єдине, що можна сказати з упевненістю, це те, що обраному президенту Хав'єру Мілею доведеться йти на компроміси. Хоча опозиційна партія Pro й підтримала його у другому турі виборів та допомогла перемогти, вона виступає за помірніший курс реформ, ніж Мілей, вважає Зонненберґ: "Я думаю, що йому доведеться пристосовуватися до цих політичних реалій".