Бардар - невелике село за 20 км від Кишинева. Понад 80 відсотків його жителів на референдумі щодо європейської інтеграції підтримали вступ Молдови до ЄС. Одним із символів європейського курсу стала місцева пекарня Bardar, яка, за словами власників, завдяки грантам, субсидіям і технічній допомозі Євросоюзу змогла вийти на міжнародний ринок.

Сьогодні жителі Бардара обговорюють уже не лише те, чи вступить Молдова до ЄС, а й те, як саме це станеться. "Очевидно, що Євросоюз оцінюватиме нас індивідуально - дивитиметься, наскільки ми готові стати частиною цього ринку і спільноти", - каже адміністратор пекарні Віктор Ністоріке.

Інші жителі переконані, що через війну Росії проти України Кишинів має пришвидшити власний європейський трек. Дехто, навпаки, вважає, що країні не варто поспішати, а слід рухатися суто у власному темпі.

Де-юре переговорні процеси України й Молдови ніколи не були пов'язані між собою, нагадує молдовський експерт із європейської інтеграції Даніел Воде. "Немає жодної юридичної складової між Молдовою, Україною та Європейським Союзом, яка змушувала б розглядати нас як єдиний блок. Є лише моральна складова", - сказав він у розмові з кореспонденткою DW у Кишиневі. За словами Воде, майбутнє перемовин залежить передусім від того, наскільки успішно сама Молдова проводитиме необхідні реформи.

Від "пакета" до індивідуального підходу

Втім на практиці політична логіка останніх років виявилася складнішою за юридичну конструкцію. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Молдову й Україну в Брюсселі фактично почали сприймати як один геополітичний проєкт розширення. Обидві країни одночасно отримали статус кандидатів, разом розпочали переговори про вступ і досі синхронно відкривали переговорні кластери.

За словами експертки аналітичного Центру Мартенса в Брюсселі Теони Лаврелашвілі, підхід Брюсселя до переговорів з Україною та Молдовою за останній рік еволюціонував. Після початку повномасштабної війни Єврокомісії було простіше просувати Україну й Молдову як єдиний політичний проєкт, пояснює вона. Тепер же, на її думку, цей підхід змінюється у бік більш індивідуальної оцінки. Єврокомісія прагне поєднати політичну підтримку розширення з традиційним принципом, за яким просування кожної країни має залежати від її власного поступу у впровадженні реформ.

14 липня Україна й Молдова одночасно відкрили шостий переговорний кластер "Зовнішні відносини". І хоча Єврокомісія знову продемонструвала однакову політичну підтримку обох країн, у виступах Марти Кос пролунали різні смислові акценти.

Говорячи про Україну, Кос насамперед наголошувала на її геополітичному значенні та ролі у майбутній архітектурі європейської безпеки. Натомість на пресконференції після відкриття кластера з Молдовою вона більше уваги приділила реформам і здатності Кишинева виконувати умови переговорного процесу, назвавши країну вже не "найкращою ученицею", а "найкращою виконавицею" критеріїв у своєму "класі".

Ці відмінності не означають зміни офіційної політики Євросоюзу. Радше вони відображають спробу поєднати подвійну логіку: просувати розширення ЄС як геополітичну необхідність і водночас зберегти принцип, за яким кожна країна має просуватися вперед відповідно до власних заслуг.

Подвійна логіка, але не подвійні стандарти

Ця подвійна логіка простежується і в липневих доповідях Європарламенту щодо України та Молдови. З одного боку, депутати називають розширення ЄС "геостратегічною інвестицією у мир, безпеку, стабільність і процвітання" та наголошують на його необхідності. З іншого - підкреслюють, що шлях кожної країни має оцінюватися "винятково за її власними заслугами, і жодна країна не повинна бути пов'язана з іншою або розглядатися як частина спільного пакета".

В обох доповідях Європарламент також закликає Раду ЄС "без подальших зволікань відкрити всі переговорні кластери", наголошуючи, що темпи переговорів мають відповідати прогресу, якого кожна країна-кандидатка досягла у проведенні реформ.

Того ж дня, коли Україна й Молдова одночасно відкрили шостий переговорний кластер, центристська фракція Європарламенту Renew Europe представила нову програмну позицію щодо політики розширення ЄС. У документі йдеться, що Євросоюз має застосовувати більш диференційований підхід до країн-кандидатів, визнаючи, що одні з них просунулися далі та демонструють більшу відданість реформам, ніж інші. Автори документа прямо заявляють, що "жодну країну не слід розглядати лише як частину регіонального "пакета".

Читайте також: Політична криза в Молдові затьмарює шлях країни до ЄС

Один із них, румунський депутат Європарламенту Дан Барна, в інтерв'ю DW пояснив, що така логіка не суперечить європейським договорам. "У договорах нічого не сказано про те, що країни мають рухатися "пакетом". Там сказано, що кожна країна має просуватися відповідно до власних заслуг, якщо проводить необхідні реформи", - зазначив він. Водночас Барна констатував, що досі Україна й Молдова справді робили синхронні кроки, відкривши в один день спочатку кластер "Основи", а потім - "Зовнішні відносини".

Євродепутат переконаний, що саме тепер принцип індивідуальної оцінки має почати працювати на практиці, а прогрес кожної країни - "відстежуватися і винагороджуватися". Інакше може виникнути ситуація, коли країна-кандидатка, яка вже готова рухатися далі, буде змушена чекати на сусіда, що стикається зі складнішими переговорами за окремими напрямами.

Для Молдови перехід до більш індивідуалізованого підходу в переговорах з ЄС радше відкриває нові можливості, ніж створює ризики. "Якщо до 2028 року ми будемо готові за всіма напрямами реформ, жодна держава-член ЄС не зможе сказати: "Ви готові, але ми вас не беремо", - переконаний молдовський експерт Даніел Воде.

Війна як головна перешкода

У Києві розраховують виконати всі необхідні вимоги ще раніше - до кінця 2027 року. Такий термін є реалістичним, оскільки робота над реформами не починається з формального відкриття переговорних кластерів, а вже давно триває в усіх відповідних сферах, заявив журналістам у Брюсселі 14 липня Тарас Качка - на той момент він ще перебував на посаді віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. "Існує таке зовнішнє упередження, що якщо кластер відкривається, то ми лише починаємо щось робити у цій сфері. Це не так", - сказав він.

Однак навіть повне виконання всіх критеріїв ще не означає автоматичного вступу до Євросоюзу. Як раніше заявив в інтерв'ю DW спецдоповідач Європарламенту щодо України Міхаель Ґалер (Michael Gahler), поки триває війна, Україна не може стати повноправним членом ЄС, адже це автоматично означало б зобов'язання інших держав-членів брати участь у війні на її боці.

Саме тому навіть якщо Україна виконає всі вимоги раніше, не можна виключати, що Молдова завершить увесь процес першою. Такий сценарій не обов'язково означав би "поразку" для Києва, вважає депутат Європарламенту Дан Барна. "Якщо Молдова стане членом ЄС раніше за Україну, це підвищить довіру до самого процесу. Для України це стане доказом того, що процес справді має завершення і що обіцянка членства є реальною", - каже він.

Євродепутат, як і єврокомісарка з питань розширення, розставляє різні смислові акценти: "Україна буквально захищає Європу на полі бою. А Молдова дала Європі надію, показавши, що російському втручанню можна протистояти й його можна подолати". За словами Барни, обидві країни, кожна по-своєму, сьогодні фактично захищають східний фланг Європи.

Однак те, що з погляду європейських політиків виглядає логічним, може мати зовсім інший відгук в Україні, попереджає Теона Лаврелашвілі. За її словами, багато українців можуть сприйняти швидше просування Молдови як несправедливість, адже саме повномасштабна війна Росії проти України повернула розширення до числа пріоритетів Євросоюзу. "Важливо правильно це пояснювати і не допустити, щоб Україна й українці відчули себе покинутими", - каже вона.

Крім того, аналітикиня вважає, що досвід прийняття Молдови з територіальною проблемою Придністров'я краще підготував би Євросоюз до майбутнього членства України. "Якщо Молдова вступить до ЄС раніше за Україну, це дасть змогу винести чимало уроків щодо врегулювання питання територіального конфлікту. Придністров'я також є перешкодою для європейської інтеграції. Тому ЄС, влада Молдови та ширша європейська спільнота мають знайти рішення, як прийняти країну з територіальною проблемою. Я вважаю, що такий випадок дасть важливі знання, практичний досвід і політичну волю, щоб більш комплексно й упевнено підійти до випадку України", - впевнена Лаврелашвілі.

Отже, сценарій, за якого Молдова вступить до ЄС раніше за Україну, вже не виглядає суто теоретичним. Але йдеться не стільки про "розлучення", скільки про перехід від спільного геополітичного проєкту до двох самостійних переговорних траєкторій. І, можливо, найточніше цю логіку сформулював не брюссельський політик, а адміністратор пекарні в Бардарі: кожна країна має свої особливості й повинна крокувати власним шляхом.

Як працює Брюссель, як просуваються переговори про вступ України в ЄС і чому рішення Євросоюзу важливі для українців, - про це ми говоримо у відеоподкасті DW "Вас викликає Брюссель". У п'яти епізодах разом із єврокомісарами, депутатами Європарламенту, дипломатами та експертами ми пояснюємо європейську й євроатлантичну інтеграцію України.

Дивіться тут:

Слухайте тут