Розкішні готелі, порти, міські квартали, промзони, аеропорти і нафтова інфраструктура - все це стало ціллю іранських ракетних ударів у відповідь по сусідніх країнах Перської затоки за останні два дні після того, як 28 лютого США та Ізраїль атакували Іран, розпочавши новий конфлікт на Близькому Сході. Внаслідок авіаударів було вбито верховного лідера Ірану аятолу Алі Хаменеї і майже все вище армійське керівництво, включаючи міністра оборони і главу генштабу збройних сил.

Іран "скористається своїм правом на самооборону"

У листі, адресованому Раді Безпеки ООН, іранський міністр закордонних справ заявив, що Тегеран "скористається своїм правом на самооборону". Корпус вартових ісламської революції (КВІР) пояснив, що вважатиме законними цілями всі американські об'єкти в регіоні. Згодом іранська ракета вразила базу ВМС США в Бахрейні. Катар заявив, що перехопив ракети, які летіли в бік авіабази Аль-Удейд, найбільшої американської військової бази в регіоні. А влада Кувейту повідомила, що іранські ракети вразили авіабазу Алі-Салем, де розміщені військовослужбовці ВПС Сполучених Штатів.

Але потім цілі відповідних атак Ірану, схоже, змінилися. "Хоча іранські удари по американських базах в регіоні були передбачувані, Тегеран перейшов новий рубіж, націлившись на міста, аеропорти та енергетичну інфраструктуру країн Перської затоки, - поділився з DW Хасан Альхасан, експерт з близькосхідної політики в Міжнародному інституті стратегічних досліджень (IISS) в Бахрейні. - Країни Перської затоки розташовані набагато ближче до Ірану і не так сильно захищені, як Ізраїль, що підвищує шанси таких атак".

Після завдання ударів лідери країн Перської затоки висловили одне одному співчуття, заявили про свою єдність і засудили дії Тегерана. "Ваша війна ведеться не з вашими сусідами", - написав у соцмережі Х, звертаючись до Ірану, Анвар Гаргаш, колишній міністр закордонних справ ОАЕ, нині радник глави держави з питань зовнішньої політики. Пізніше Гаргаш запевнив місцеве видання The National, що ОАЕ не будуть просто сидіти склавши руки, стаючи цілями атак.

Що ще можуть зробити країни Перської затоки?

Досі розміщення американських баз або військ, а також закупівля у США зброї розглядалися країнами Перської затоки як найкращий спосіб запобігти нападу. В останні кілька років такі держави, як Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати, також доклали значних дипломатичних зусиль для поліпшення відносин з Іраном - країною, яку вони раніше вважали історичним ворогом на тлі глибоких розбіжностей, що ґрунтуються на етнічній і релігійній ворожнечі та боротьбі за владу в регіоні.

Країни Перської затоки також постійно закликали до дипломатичного вирішення питань, що стосуються іранського ядерного потенціалу. До того як США та Ізраїль почали завдавати ударів по Ірану 28 лютого, низка держав регіону виступили із застереженням від подібної військової кампанії. У міру нарощування в регіоні американської військової потужності кілька союзників Вашингтона - серед них Саудівська Аравія, ОАЕ та Йорданія - підкреслили, що не дозволять США використовувати свою територію для завдання ударів по Ірану.

Але, констатує Альхасан, ці обіцянки не допомогли запобігти ударам у відповідь іранських ракет і безпілотників: "Обмін взаємними запевненнями з Іраном виявився неефективним". Опинившись між двох вогнів, країни Перської затоки тепер перебувають на межі втягування в конфлікт, до якого, за їхніми словами, вони не хочуть мати жодного стосунку. А також - потенційно - на межі втягування у військовий союз з Ізраїлем, країною, з якою у більшості з них навіть немає дипломатичних відносин. Це також об'єднує їх між собою, хоча у деяких - наприклад, у Саудівської Аравії та ОАЕ, - останнім часом були серйозні політичні розбіжності.

Попереду затяжна війна в Перській затоці?

Всі країни регіону мають збройні сили, причому саудівські вважаються найпотужнішими і добре фінансованими. Однак експерти сумніваються, що ці держави долучаться до бойових дій проти Тегерана, використовуючи свої власні армії. Натомість вони можуть надати США більший доступ до своєї території або повітряного простору, або навіть завдати обмежених ударів по Ірану, прогнозує Хасан Альхасан з IISS.

"Однак, якщо не буде масових жертв або масштабних відключень електроенергії через іранські атаки на міста або критично важливу національну інфраструктуру, безпосередні дії у відповідь держав Перської затоки проти Ірану на даному етапі залишаються малоймовірними", - каже він.

"Чи можуть армії цих країн безпосередньо вступити у війну? Це можливо, але більш імовірно - в контексті самооборони, ніж у завданні наступальних ударів", - вважає Андреас Кріг, старший викладач Школи досліджень безпеки в Королівському коледжі Лондона (KCL). На його думку, країни Перської затоки будуть прагнути стримати поширення конфлікту, а не активно вступати в нього: "Щойно іранські ракети почали влучати в цілі в регіоні, перед владою цих країн постав неприємний вибір: відповісти жорстко і ризикувати опинитися втягнутими в ескалацію конфлікту, або відповісти м'яко і виглядати вразливими для критики всередині країни".

Кріг каже, що насамперед ці країни покращать свою обороноздатність. Це означає "максимальне посилення протиповітряної та протиракетної оборони, захист військових баз і критично важливої інфраструктури, посилення внутрішньої безпеки та введення в дію планів забезпечення наступництва".

Крім того, на думку експерта, ці країни активізують дипломатичні зусилля: "Оман і Катар (які працюють над відновленням переговорів між США та Іраном. - Ред.) будуть тримати лінії зв'язку відкритими і шукати шляхи відступу, а решта - тихо їх підбадьорювати". Андреас Кріг та інші аналітики вважають, що країни Перської затоки спробують використати свої тісні зв'язки з Вашингтоном, щоб домогтися припинення конфлікту.

"Вони прекрасно розуміють, що, зрештою, їм доведеться розплачуватися за більшу частину заходів у відповідь, чи-то перебої в судноплавстві, зниження довіри інвесторів, погіршення енергетичної інфраструктури або прямі удари. Союзники (США. - Ред.) в Перській затоці не поділяють терпимості Вашингтона до ризиків і бояться бути втягнутими в кампанію, яку вони не починали", - вказує Кріг. Подібні конфлікти загрожують економічній моделі цих країн, що включає туризм і позиціонування себе як безпечного регіонального центру для інвестицій. А на її основі країни Перської затоки, такі як ОАЕ і Саудівська Аравія, будують своє майбутнє, не пов'язане з експортом нафти.

Перспективи країн Перської затоки зміняться

Хоча атаки Ізраїлю і США на Іран і його контрудари тривають, вже зараз зрозуміло, що формула безпеки, на якій країни Перської затоки будували свою політику - спираючись на союз з США і поліпшення відносин з Тегераном - серйозно похитнулася.

"Довгострокової шкоди відносинам Ірану з його сусідами, ймовірно, вже завдано, особливо якщо нинішній іранський режим збережеться в якійсь формі", - вважає Хасан Альхасан. За його оцінкою, замість того, щоб повертатися до спроб поліпшити відносини з Тегераном, лідери країн Перської затоки в майбутньому зосередяться на стримуванні.

Але це навряд чи відбудеться швидко, уточнює Андреас Кріг з KCL. Деякі держави можуть, за його словами, спробувати переглянути військову присутність США на своїй території або ще більше диверсифікувати міжнародні зв'язки, щоб мати ширший спектр дипломатичних і економічних можливостей. "Але головна мета полягатиме в тому, щоб зменшити ймовірність того, що одне лише географічне розташування змушує ці країни опинятися на лінії фронту чужої війни", - резюмував Кріг.