Судячи із заяв Кароля Навроцького під час передвиборної кампанії, обрання цього ультраконсервативного та євроскептичного політика може мати вплив не лише на відносини між Варшавою та Києвом, але й на переговорний процес щодо вступу України до ЄС. До того ж, Навроцький виступив проти приєднання України до НАТО. Про наслідки для України результатів президентських виборів у Польщі DW поспілкувалась з керівником незалежного аналітичного центру Res Publica Foundation у Варшаві Войцехом Пшибильським.

Deutsche Welle: Пане Пшибильський, в Україні можна почути занепокоєння, що обраний президент Польщі Кароль Навроцький може уповільнити переговори щодо вступу України до Євросоюзу та підірвати європейську єдність у питанні підтримки Києва в боротьбі з російською агресією. Чи поділяєте ви ці побоювання?

Войцех Пшибильський: Щодо прямої військової підтримки та оборонної підтримки України, я цих занепокоєнь не поділяю. Я не думаю, що тут він зробить щось проти України, бо інакше його сприйматимуть як політика, який діє проти польських інтересів. І він вже висловив свою повну підтримку Україні в цьому відношенні. Тож щодо цієї частини питання можу запевнити вас, що Навроцький не збирається цьому перешкоджати (військовій допомозі Києву з боку ЄС. - Ред.).

Але коли йдеться про амбіції України щодо вступу до ЄС, то тут є причина для занепокоєння. Навроцький висуває дві умови, які, на його думку, є важливими на шляху України до членства як у Євросоюзі, так і в НАТО.

Перша пов'язана з історією та політикою пам'яті. Вона також резонує з наративом, який полягає в підриві прогресу реформ, які Україна проводила протягом останніх 10-11 років, і який, як я востаннє чув, надходив зі США від певних представників руху MAGA (Make America Great Again - "Зробимо Америку знову великою" - політичний рух, що виник у США під час першої президентської кампанії Трампа 2016 року. - Ред.). Друга умова - боротьба з корупцією, що також буде розглядатися Навроцьким як умова для підтримки України. 

Поясніть, будь ласка, а який вплив взагалі має президент Польщі на зовнішню політику країни, адже на саміті ЄС у Брюсселі Польщу представляє прем'єр-міністр, і саме прем'єр-міністр голосує під час ухвалення зовнішньополітичних рішень на засіданнях Європейської ради?

Президент справді не має повноважень для самостійного проведення зовнішньої політики. Проте він має доволі відчутний вплив на дипломатичні зв'язки, що задає загальний тон відносинам.

Отже, ви вважаєте, що ми все-таки побачимо вплив політики нового польського президента на позицію ЄС щодо України?

Я думаю, що цей вплив уже відбувався під час його передвиборчої кампанії. Уряд був особливо обережним у будь-яких повідомленнях, які порушували це питання (переговори про вступ України до ЄС. - Ред.). Уряд дуже підтримував Україну, але водночас повинен був чутливо ставитися до громадської думки, особливо тієї, яку формували ультраправі.

Хочу зауважити, що справа не лишу у самому Навроцькому. Чутливість громадської думки, яка вимагає від України виконання певних умов для того, щоб вона могла рухатися далі (у переговорному процесі з ЄС. - Ред.),  вже присутня в польському суспільстві. Польське суспільство хоче успіху України, але, ймовірно, більшість також вважає, що для України, навіть попри війну, не має бути, так би мовити, спеціального тарифу на вступ до ЄС. З огляду не те, які труднощі довелося пройти  Польщі, яка не мала такого тарифу, під час адаптації та модернізації нашої системи та законодавства відповідно до вимог НАТО та ЄС.

У ході передвиборчої кампанії у Польщі Навроцький, який очолював Інститут національної пам'яті, в одному із своїх інтерв'ю сказав, що не бачить Україну в НАТО та ЄС, якщо вона не відповість за Волинську трагедію. На вашу думку, це була лише частина передвиборчої риторики?

ЄС - це мирний проєкт, у якому події минулого не повинні шкодити відносинам сьогодні. Я не вважаю, що питання Волинської різанини неможливо вирішити, але ці рішення затягуються, тому прогрес і добру волю з обох сторін у цьому напрямку треба підтримувати. Ймовірно, такі речі не можуть бути повністю пояснені, й ми просто повинні пам'ятати про погані речі з минулого, але визнання провини має бути закріплено у спільних зусиллях. Це не стосується лише українсько-польських відносин, це елемент європейської інтеграції, який є універсальним у досвіді всіх країн Європи.

Але ж Україна вже розпочала діалог з питань спільної історії з Польщею…

Так, і тепер у нас є Навроцький, який брав участь у цьому. Не те, щоб він зробив у це великий внесок, але він також знає, що й українська сторона не надто прагнула співпраці на інституційному рівні. З обох сторін відбувається позиційний торг: хто і що має робити, щоб задовольнити іншу сторону. 

До яких кроків і яких аргументів може вдатися Навроцький, щоб завадити Києву рухатися в НАТО? 

Навроцький може спробувати встановити порядок денний шляхом публічного дискурсу і задати тон того, що допустимо, що дозволено, що очікується. Те, що він пов'язує вступ України до НАТО та Волинську різанину - це не стратегічне мислення. Я можу зрозуміти цей зв'язок у контексті вступу України до ЄС, але не до НАТО. Схоже, він надто захопився політикою пам'яті, бо забуває про важливість та терміновість стратегічного протистояння Росії та не бачить ризиків, які може становити для Польщі поразка України. Тому, на мою думку, його заяви щодо вступу України до НАТО - безвідповідальні.

Ще один фактор, який, на його думку, перешкоджає вступу України як до ЄС, так і до НАТО, - історії про корупцію у сфері оборони, які ґрунтуються на розслідуваннях, які проводилася в минулому. Було кілька таких викриттів. Перебільшуючи деталі окремих випадків, він формував загальні аргументи щодо України на противагу стратегічно важливішому питанню протидії Росії. Я хотів би думати, що він це робив для того, щоб резонувати з певним типом електорату. Але не виключаю, що він використає це в політиці офісу президента.

А яких змін варто чекати Києву у двосторонніх відносинах з Варшавою?

Гарна новина полягає в тому, що новий президент - це нові можливості. Залежно від того, як Києву вдасться встановите перший зв'язок, можуть відкритися певні можливості. Гадаю, Україна вже навчилася поводитися з особистостями, подібними до Трампа. На мою думку, з'явиться простір для ініціатив, які можуть стосуватися політики пам'яті та історії. Це може дати можливість від самого початку розв'язати складне питання, яке інакше ще довго тягнулося б. І якщо переговори пройдуть добре, це відкриє двері для подальшої співпраці та політичних зв'язків.

Якщо говорити про певні небезпеки, то вони, на мою думку, також стосуватимуться тієї сфери, у якій, Навроцький відчуває, що має певні досягнення. Він був директором Інститут національної пам’яті, Музею Другої світової війни. Отже це той напрямок, якому він найбільше віддаватиме перевагу під час свого президентства, роблячи акцент на традиційній націоналістичній пам'яті, перебільшуючи патріотичні тони тощо. І якщо ці питання (опрацювання Волинської трагедії. - Ред.) не вирішувати, то це лише  більше його ускладнить. Тому українській стороні варто шукати спільні моменти, наприклад, в історії опозиції щодо радянської Росії, громадської непокори, приклади новіших політичних дій, котрі можуть впоратися з викликом націоналістичної пам'яті.

Політичні події у Польщі розгортаються дуже стрімко. Прем'єр Дональд Туск уже оголосив, що звернеться до Сейму з проханням висловити вотум довіри своєму уряду у відповідь на поразку кандидата від партії влади на президентських виборах. Якщо голосування виявиться не на користь Туска і в країні оголосять нові парламентські вибори, як це може вплинути на відносини Польщі з Україною та її поступ до ЄС?

Будь-який польський уряд працюватиме з Україною у напрямку її євроінтеграції. Просто деякі (політичні сили. - Ред.) можуть бути більш чи менш вимогливими щодо проведення адміністративних реформ та внутрішнього ринку.