У Ватикані траур - вікна зачинені, черниці одягнені у вбрання темних кольорів, на площі Сан-Марко стовпилися віряни. Помер Папа римський, тож у Соборі Святого Петра відбувається конклав, вибори майбутнього очільника католицької церкви. Не встигли тіло понтифіка відвезти до моргу, а політичні ігри вже розпочалися: всі обговорюють, хто останнім бачив папу і подбав про нього перед смертю.

Боротьба за священний престол не цікавила б декана Колегії кардиналів Томаса Лоуренса (Рейф Файнс), якби не претенденти-консерватори, які хочуть відкотити процес еволюції церкви на 20 - 30 років назад.

Сам Лоуренс керувати церквою не хоче, а тому з групою однодумців обирає ліберального кардинала-американця Альдо Белліні (Стенлі Туччі). Одразу ж у перший день голосування стає зрозуміло, що шанси на перемогу в Белліні низькі. І за кілька годин до початку виборів з'явився новий і дуже яскравий кандидат, ім'я якого з міркувань безпеки трималося в таємниці: кардинал Вінсент Бенітес (Карлос Дієс), який керував місією в Кабулі. Лоуренс хотів би залишитися осторонь і спокійно прийняти поразку, тільки стан справ такий, що на кожного з фаворитів голосування є компромат...

Читайте також: "Любе дитя" і не лише: 10 німецьких серіалів, які затягують

"Конклав": точна копія Сікстинської капели і зв'язок із романами Агати Крісті

Новий фільм берлінського режисера Едварда Берґера (Edward Berger) "Конклав" отримав прем'єру на перегляді в Теллуріді, а потім його показали в Торонто, тим самим він пропустив Венеціанський фестиваль, який входить до європейської "великої трійки" (разом з Каннами і Берліном). Такий розклад дивує, бо попередня робота Берґера "На Західному фронті без змін" (2022) була одним із фаворитів оскарівських перегонів 2023 року, а у Венеції дуже полюбляють англомовних зірок і прем'єри гучних проєктів.

"Конклав" - якраз таке велике кіно, заради зйомок якого в італійській студії Чінечітта збудували точну копію Сікстинської капели, повторивши спершу розписи великих митців (Мікеланджело, Боттічеллі, Перуджино тощо), а потім зістаривши їх. Усе це - щоб передати важливу для фільму автентичність напруженого дійства: доки голосування не завершиться, понад сотня кардиналів ізольовані від зовнішнього світу, тож будь-які внутрішні чутки поширюються блискавично і мають величезний вплив.

Структурно історія "Конклаву" нагадує кримінальні романи Агати Крісті, побудовані майже завжди за одним принципом: слідчий разом із підозрюваними опиняється в замкненому приміщенні, тому ніхто не може втекти з місця злочину. У фільмі Берґера, заснованому на британській книжці Роберта Гарріса, на місці детектива Еркюля Пуаро - кардинал Томас Лоуренс, який не до кінця впевнений у правильності своїх вчинків, але копирсається в "брудній білизні" своїх колег. Етичні борсання Лоуренса - психологічна основа фільму, що допомагає ідеально зрежисованому проєкту триматися на плаву.

"Конклав" і "На Західному фронті без змін". Що між ними спільного?

У "Конклава" і "На Західному фронті без змін" одна спільна проблема - холодна інтонація автора, зацікавленого більше в деталях дійства, ніж у людях, які беруть у ньому участь. Едвард Берґер - талановитий постановник, у його останніх стрічках є і яскрава операторська робота, і талановиті актори, і чіткий монтаж, але дуже мало людського тепла.

Оператор фільму Стефан Фонтен своєю камерою точно передає ритуальність заходу, де кожен жест, кожне слово і кожен погляд мають значення. Величезна кількість візуальних акцентів, красиві кадри людей у декораціях не надають життя фільму, де режисер наче попросив акторів грати стриманіше.

Сильний ефект емоційної відчуженості Едвард Берґер показав у соціальній драмі свого німецького періоду творчості "Джек" (2014), де два маленькі брати впродовж кількох днів шукають свою маму посеред Берліна. Дитяча спустошеність і недосвідчений погляд дитини на світ резонували з поглядом дорослого глядача, який усвідомлює у всій повноті жах подій, що відбуваються. Такий самий контраст у "Конклаві" має не зовсім вдалий вигляд, бо показані дії і так мають на увазі певний рівень релігійної відстороненості від мирських пристрастей.

Фільм "Конклав": будь-яка людина - жертва обставин

Режисерське фокусування на дії, а не на акторах, вступає в конфлікт з основною думкою фільму, що розповідає про важку ношу людини, яка опинилася перед складним вибором. Почуття невизначеності переслідувало братів у "Джеку", солдатів у "На Західному фронті без змін", а тепер і кардинала Лоуренса, який до самого кінця не впевнений, чи правильно він вчинив, втрутившись у хід голосування.

Лоуренс прямо каже, що розслідує чужі гріхи не з волі божої, а лише виконуючи останню волю померлого Папи. Муки вибору головного героя, його бажання ідеально виконати свою роботу відображають важливу для Едварда Берґера ідею: будь-яка людина, навіть наділена владою, все одно залишається жертвою обставин. Деякі речі підвладні лише долі, як би ти не пробував її обіграти.