Бої за Соледар і Бахмут - найзапекліші на Донбасі. Якою є стратегічна цінність цих міст і що їхня втрата означала б для перебігу війни, DW розповів професор Університету Бундесверу в Мюнхені Франк Зауер.
Реклама
Попри намагання прорвати оборону ЗСУ у Соледарі на Донеччині Росії поки не вдається захопити місто. Біля Соледара зараз тривають найзапекліші на всій лінії фронту бої. Із проханням дати оцінку ситуації на цій ділянці DW звернулася до професора мюнхенського Університету Бундесверу Франка Зауера (Frank Sauer).
DW: Пане Зауер, вже багато тижнів російські сили намагаються встановити контроль над Бахмутом та Соледаром. Нині у Москві заявляють, що їхні сили частково блокували Соледар, у ЗСУ кажуть, що бої надалі тривають. Якщо Україна все ж втратить Соледар, що це означало б для України і для перебігу війни?
Франк Зауер: Я не думаю, що у стратегічному сенсі це має велике значення для подальшого розвитку (бойових дій. - Ред.). Навіть у разі, якщо Соледар впаде. У своїх оцінках я орієнтуюся на інформацію, оприлюднену Інститутом вивчення війни (ISW), згідно з якою місто ще не повністю в руках Росії, а українські сили все ще можуть утримувати свої позиції на заході.
Відомо, що наступ на Соледар здійснюється головним чином силами ПВК "Вагнер", очолюваної Євгеном Пригожиним. В Києві кажуть, що "вагнерівці" буквально "просуваються по трупах". Все ж, здається, роль Пригожина та ПВКстає дедалі помітнішою. Чи означає це, що Росія тепер має, по суті, дві армії - державну та криміналізовану? Як ви оцінюєте роль російських найманців у цій війні?
Нещодавно New York Times написала про те, що між "Вангером" та регулярною російською армією відбувається боротьба, зокрема що в минулому вже були невеликі бої між ними. Тож постає питання про те, в якій позиції група "Вагнер" перебуває до російських збройних сил та держави загалом. Є, принаймні, дві ознаки того, що "Вагнер" в особі Пригожина переслідує також і певні корисливі інтереси. Передусім, це, звичайно, Бахмут, довкола якого вже довго точаться запеклі бої, які важко пояснити суто військовими інтересами.
Але навіть, якби "Вагнер" і Росія взяли б Бахмут, це не стало би якимось вирішальним стратегічним поворотом, який мав би великий вплив на розвиток воєнних дій.
Все ж, потрібно запитати, а за що іде ця боротьба? Цілком можливо, що Пригожин переслідує певні дуже банальні особисті інтереси щодо місцевих природних ресурсів, які він міг би експлуатувати. Це також може бути пов'язано з тим, що, якщо "Вагнеру" й справді вдасться взяти Бахмут, то владна динаміка в Росії фактично перетворює Пригожина на Путіна.
Точно можна сказати те, що ці бої насправді не лише безглузді, але й надзвичайно жорстокі. Ми знаємо з Telegram-каналів, що група "Вагнера" справді безглуздо пожертвувала десятками й сотнями людських життів: бійців просто штабелями кидають вперед на досить певну смерть, щоби ті вступили в бій з противником. Це з військової точки зору досить безглузда боротьба, яка спричиняє багато страждань і з російського боку.
Деякі українські оглядачі припускають, що бої за Соледар і Бахмут насправді є репетицією спроби повторного взяття Києва, а деякі російські блогери натякають, що це тактикамаскування, щоби несподівановдарити з іншого напрямку. Що ви про це думаєте?
Так, ці повідомлення циркулюють вже деякий час. На Заході, звичайно, розуміють, що в Києві є занепокоєння через можливість нового наступу з півночі, з боку Білорусі, можливо, підтримуваних Білоруссю російських сил. Наскільки мені відомо, і цю інформацію також нині оприлюднила британська розвідка,те, що спостерігається зараз в Білорусі, не дає підстав припускати, що подібний сценарій зараз імовірний.
Та в жодному разі не варто виключати, що Путін таки знову спробує щось влаштувати з півночі з прицілом на Київ, хоча б для того, щоби відтягти українські сили на північ і не дати їм воювати, наприклад, на Донбасі. Але я повинен чесно сказати, що, звісно, розумію велику стурбованість тим, що може бути відкритий додатковий фронт. Але те, що може бути другий наступ з півночі на столицю, який цього разу може видатись успішнішим, ніж перша спроба в лютому, - такою перспективою на даний момент я не дуже занепокоєний.
Наостанок, хочу вас запитати про перспективу надання Україні далекобійних ракет ATACMS з радіусом дії 300 км і більше. Радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк як раз напередодні повідомив, що переговори про це зараз ведуться "дуже інтенсивно". Як ці ракети могли би змінити перебіг воєнних дій?
Я завжди дуже обережний, коли мова заходить про фактор, який може змінити "правила гри". Ракетні системи HIMARS, Panzerhaubitze 2000, тепер от з'явилися бронетранспортери Marder і Bradley. Чи вони є факторами, які, так би мовити, змінюють "правила гри", посуваючи на полі бою все інше, "застаріле"? Так ніколи не буває.
Але щодо ATACMS, то я справді вважаю, що вони стануть дуже важливим інструментом для українських збройних сил, які дуже добре та розумно вміють організовувати "формуючі операції", як можна було побачити на прикладі контрнаступу на Харківщині. Готуватися упродовж тижнів, відрізати Росію від матеріально-технічного забезпечення, відрізати їй можливості для відступу. І тоді, коли проб'є час, здійснити швидкий наступ.
ATACMS, грубо кажучи, мають приблизно втричі більший радіус дії у порівнянні з дальністю ракет, що їх Україна зараз має у своєму арсеналі. Тобто, для України це було б дуже суттєвим збільшенням радіусу дій. І якщо далі думати в контексті комбінованої маневреної війни, тобто зі застосуванням бойових машин піхоти, бойових танків (а дискусії про їхнє постачання тривають), то можете собі уявити, що, якщо все це буде надано, то Україна у 2023 році може ще багато чого досягти у звільненні окупованих територій.
У Бахмуті на Донеччині до початку вторгнення РФ проживало понад 70 тисяч мешканців. Нині за місто точаться запеклі бої, досі не всі цивільні залишили місто. Про життя й реалії Бахмута з початку війни - у фотогалереї DW.
Фото: LIBKOS/AP Photo/picture alliance
Місто в очікуванні лиха
На цьому фото, зробленому навесні 2022-го, видно мурали на тему "Сім'я і діти" на вул. Чайковського у Бахмуті. У травні лінія фронту безпосередньо наблизилась до міста, почались артилерійські та авіаційні обстріли. Багато будинків зазнали значних руйнувань.
Фото: JORGE SILVA/REUTERS
"Відчуття бомжа"
Від російських ударів найпершими, ще навесні, особливо сильно постраждали багатоповерхівки на східній околиці Бахмута. Нині деякі тамтешні квартали не відрізнити від вулиць знищеного Маріуполя. "Відчуття бомжа - все втрачено, нічого не залишилося. Жити нема де, носити немає що, повернутись ні до кого. Все скрізь зруйновано", - розповіла ЗМІ евакуйована бахмутчанка Галина, чий будинок було знищено.
Фото: Aris Messinis/AFP/Getty Images
На руїнах школи
Дві учительки, що працювали у бахмутській загальноосвітній школі № 5, обіймаються на тлі руїн "храму знань". 24 липня російська армія завдала удару по цій школі. Будівля сильно постраждала. Обійшлося без жертв.
Фото: Diego Herrera Carcedo/AA/picture alliance
Зруйновані пам'ятки архітектури
За час війни внаслідок російських обстрілів було знищено та пошкоджено цілу низку визначних історичних будівель, серед яких Палац культури, приватний будинок купця Полякова 1880-их років, колишня жіноча гімназія, а також більш модерні будівлі як на вулиці Миру (на фото), які були "візитівкою" мирного Бахмута.
Фото: Dimitar Dilkoff/AFP/Getty Images
Останні приготування перед евакуацією
На цьому фото мешканець Бахмута Олександр Гаврись робить останні приготування перед тим, як вивезти дружину та двох дітей в евакуацію до Києва. З близько 73 тисяч жителів перед війною у місті станом на 7 березня 2023 залишалося менше 4 тисяч.
Фото: Metin Aktas/AA/picture alliance
Залишилися самотні й немічні
З Бахмута та громади виїхали понад 90 відсотків мешканців. У місті упродовж місяців між обстрілами працювали кілька крамниць, одна аптека та автомагазин. Мешканцям міста з гуманітарним забезпеченням допомагали благодійні організації та волонтери.
Фото: ANATOLII STEPANOV/AFP/Getty Images
Залишаються попри все
Вагітна Ольга та її чоловік Влад позують для фото перед укриттям в Бахмуті 28 січня 2023 року. Ця пара - одні з тих небагатьох цивільних, які продовжували залишитися в місті попри інтенсивні бої. Бахмут нині - режимний об'єкт. Заїхати в місто можна лише за спецперепустками.
Фото: Raphael Lafargue/abaca/picture alliance
Життя у постійному страху
79-річна пенсіонерка Валентина Павлівна Бондаренко виглядає через штору за вікно своєї бахмутської квартири. Через нескінчені обстріли та постійну небезпеку багато бахмутчан цілі місяці провели у підвалах та укриттях. У підвал перемістилася і міська амбулаторія №7. Фото зроблене в серпні 2022 року.
Фото: Daniel Carde/Zumapress/picture alliance
Підвальний побут
"Ми звикли вже до різних свистів та вибухів", - розповіла DW бахмутчанка Ніна (праворуч на фото). Її доньки "виїхали в Європу", але вона з чоловіком поки залишатиметься в Бахмуті. "Я тут, допоки стоїть ЗСУ!" - запевняє вона. Проте обоє погоджуються, що у разі погіршення ситуації мирні жителі мають евакуюватися, аби не заважати військовим, якщо ворог буде ховатися за їхніми будинками.
Фото: Oleksandra Indukhova/DW
Черги у штабі гуманітарної допомоги
Гуманітарна ситуація в місті особливо погіршилася восени, після того, як 1 серпня 2022 року російські сили оголосили активний наступ на місто. Внаслідок атак і обстрілів було пошкоджено електромережі, стало сутужно із забезпеченням продуктами харчування, мобільний зв'язок працював з перебоями. Волонтери, що везли гуманітарні вантажі, також потрапляли під обстріли.
Фото: Diego Herrera Carcedo/AA/picture alliance
Виснажливі артилерійські бої
Основні бої за Бахмут розгортаються між артилерійськими підрозділами. За оцінками військових, у цьому районі задіяний майже повний спектр артилерійського та мінометного озброєння. Активно Бахмут атакують сили ПВК "Вагнер". Українські військові продовжують відбивати наступи.
Фото: Bulent Kilic/AFP/Getty Images
Бойовий прапор з Бахмута презентований Конгресу США
Президент України Володимир Зеленський 20 грудня відвідав передові позиції українських військових біля Бахмута. Він вручив нагороди бійцям та отримав від них бойовий прапор. За дві доби, виступаючи перед американськими конгресменами, він не забув згадати тих, хто захищає суверенітет України на фронті, і передав спікерці Конгресу Ненсі Пелосі прапор із підписами бійців з Бахмута.
Фото: Carolyn Kaster/AP Photo/picture alliance
Лікування поранених в польовому шпиталі біля Бахмута
Серед основних завдань військових медиків, які працюють біля лінії фронту: стабілізувати пораненого, не допустити смерті від втрати крові й больового шоку, а в тяжких випадках забезпечити перевезення пацієнта до тилової лікарні.
Фото: Evgeniy Maloletka/AP Photo/picture alliance
80 відсотків міста в руїнах
На цьому фото, зробленому в останні дні грудня 2022 року, дим здіймається над руїнами приватних будинків на околицях Бахмута. Унаслідок запеклих боїв житловий фонд міста зруйнований на понад 80 відсотків, повідомив на початку березня 2023 року голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.
Фото: Libkos/AP/picture alliance
Масштаби руйнувань видно зі супутника
На цьому супутниковому знімку від 4 січня 2023 року, оприлюдненому компанією Maxar, добре видно масштаби руйнувань в районі Бахмута. "Місто було центром інтенсивних боїв між російськими та українськими силами протягом останніх 6 місяців, і знімки показують суттєві пошкодження будівель та інфраструктури", - зазначають в аерокосмічній компанії.
Фото: Maxar Technologies/picture alliance/AP
Місто-привид
На цьому фото, зробленому 13 лютого з дрона інформагенції AP, також видно масштаби руйнувань від затяжних боїв. Цілі ряди житлових будинків були знищені, стояти залишилися лише зовнішні стіни і пошкоджені фасади, а дахи та внутрішня підлога обвалилися, відкривши нутрощі руїн для снігу і цікавому оку дрона.
Фото: AP Photo/picture alliance
"Фортеця Бахмут" тримає оборону
Український військовий на тлі графіті у центрі міста "Бахмут любить Україну". Українське політичне та військове керівництво вирішило продовжувати оборону міста. У НАТО, втім, не виключають, що Бахмут може впасти найближчими днями, що не обов'язково означатиме поворотний момент війни.