Це був один з найчорніших днів в історії Ізраїлю, і він застав країну зненацька: 7 жовтня 2023 року численні бойовики з ісламістської терористичної організації ХАМАС та інших терористичних угруповань із Сектора Гази подолали прикордонні споруди, проникли вглиб Ізраїлю, вбили близько 1200 осіб і захопили 251 заручника. Усвідомлення того, що країна виявилася настільки вразливою для терористів, є травматичним переживанням для багатьох ізраїльтян і донині.

Два роки після цієї атаки стали найпохмурішими і в історії палестинців. Через день після терористичного нападу уряд Ізраїлю вирішив почати операцію у відповідь проти ХАМАСу. Відтоді в ході наземної операції і бомбардувань Сектора Гази загинули понад 65 тисяч палестинців, ще понад 160 тисяч поранені, стверджує підконтрольне ХАМАСу міністерство охорони здоров'я. Воно, однак, не вказує, як саме отримує ці цифри, зокрема, скільки було ісламістських бойовиків серед загиблих, а також чи враховані в ній смерті палестинців, які перебували в лікарнях, від природних причин. Але, в будь-якому разі, кількість жертв величезна.

За даними ООН, понад 90 відсотків житлових будинків у Секторі Гази зруйновані або пошкоджені. На більшій частині території спостерігається гострий голод, понад 1,9 мільйона палестинців, які мешкали в Секторі Гази, були змушені залишити свої домівки.

Ізраїль зміг лише частково досягти військових цілей

Почавши операцію в Секторі Гази, прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху проголосив дві цілі війни: звільнення всіх заручників і повний розгром ХАМАСу. Два роки по тому, незважаючи на всі зусилля, обидві цілі не повністю досягнуті. На сьогодні з 251 заручника 148 повернулися до Ізраїлю живими, але тільки вісім з них були звільнені ізраїльськими військовими. Решта 140 осіб були звільнені ХАМАСом - в результаті обміну на велику кількість палестинців, які утримуються під вартою в Ізраїлі.

Були також повернуті тіла десятків загиблих заручників. Однак, за даними ізраїльського уряду, 47 заручників все ще перебувають в руках бойовиків ХАМАСу.

Продовжує існувати і ХАМАС. За два роки рух, визнаний терористичним в Ізраїлі, Євросоюзі та США, зазнав серйозних втрат. За даними американської лобістської організації J-Street, яка виступає на підтримку Ізраїлю і за мирне врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту, ХАМАС втратив у війні тільки вбитими близько 23 тисячі осіб. Крім того, ізраїльська армія ліквідувала цілу низку провідних керівників організації, таких як голову політбюро Ісмаїла Ханію і Джихію аль-Сінвара, який замінив його на цій посаді. Проте угруповання продовжує діяти. Аналітики J-Street вважають, що вона перетворилася з воєнізованої організації на децентралізовані загони бойовиків.

Якщо план президента США Дональда Трампа щодо Сектора Гази, представлений минулого тижня, дійсно буде реалізований, Ізраїль зможе досягти заявлених цілей військової операції. План передбачає звільнення всіх заручників, що залишилися. Крім того, ХАМАС має бути роззброєний, а бойовики, які склали зброю і оголосили про готовність дотримуватися принципів мирного співіснування, отримають амністію. Фактично це означало б кінець ХАМАСу як збройного угруповання. Але як при цьому можна знищити ідеологію організації, залишається абсолютно незрозумілим.

Вороги Ізраїлю ослаблені

Конфлікт останніх двох років для Ізраїлю не обмежився Сектором Гази. Відразу після початку війни в Секторі Гази радикальний шиїтський рух "Хезболла", що діє в Лівані, і радикальне угруповання хуситів в Ємені висловили солідарність з ХАМАСом. Як і ХАМАС, "Хезболлу" і хуситів у фінансовому, військовому та політичному плані підтримував Іран.

Ізраїль успішно - у військовому сенсі - розправився з "Хезболлою". Очільник руху Хасан Насралла був убитий в результаті авіаудару в Бейруті, а численні бойовики стали жертвами масштабної ізраїльської атаки в Лівані з використанням пейджерів з дистанційним керуванням. У поєднанні з подальшими повітряними нальотами на Південний Ліван і наземною операцією ізраїльської армії це призвело до значного ослаблення "Хезболли".

У червні 2025 року ВПС Ізраїлю протягом кількох днів завдавали ударів по десятках цілей в самому Ірані. В результаті атак були знищені представники військового керівництва Ісламської Республіки і провідні вчені-ядерники, уражені військові об'єкти. Таким чином ядерній програмі Ірану було завдано серйозної шкоди.

В результаті повалення наприкінці 2024 року давнього правителя Сирії Башара Асада Іран втратив ще одного союзника в регіоні. Таким чином противники Ізраїлю в Ірані, Сирії, Лівані та Секторі Гази, досі об'єднані в так званий "шиїтський півмісяць", отримали відчутний удар - і військова перевага Ізраїлю в регіоні зараз сильніша, ніж будь-коли.

Звинувачення Ізраїлю в геноциді та міжнародна ізоляція

Але політична ціна цих військових успіхів висока. Характер війни, зокрема, викликав масову критику з боку міжнародної спільноти на адресу ізраїльського уряду. За останні два роки ізраїльська армія бомбардувала лікарні та школи в Секторі Гази, стверджуючи, що вони використовувалися як прикриття бойовиками ХАМАСу. Попри всі сумніви щодо даних палестинського міністерства охорони здоров'я, під час війни дійсно загинули жінки і діти, численні працівники ЗМІ, рятувальники та співробітники гуманітарних організацій. Поставки гуманітарної допомоги цивільному населенню Сектора Гази неодноразово затримувалися ізраїльською стороною під приводом того, що вони потрапляють до рук бойовиків ХАМАСу.

Все це призвело до звинувачень на адресу ізраїльського уряду в геноциді палестинців. Комісія ООН з прав людини, Асоціація дослідників геноциду і навіть деякі ізраїльські правозахисні організації, такі як "Бецелем" і "Лікарі за права людини", відкрито говорять про те, що Ізраїль вчиняє геноцид у Секторі Гази. Ізраїльський уряд це категорично відкидає, вказуючи на право країни на самооборону.

У грудні 2023 року ПАР подала позов до Міжнародного суду ООН, звинувативши Ізраїль у порушенні Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього. У листопаді 2024 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт Біньяміна Нетаньяху і тодішнього міністра оборони Йоава Галанта за звинуваченням у злочинах проти людяності. Обидві процедури зазнали різкої критики з боку Ізраїлю та його прихильників - Угорщина навіть заявила у відповідь, що має намір залишити МКС.

Визнання Палестини та загроза санкцій з боку ЄС

Погіршення становища палестинського цивільного населення в Секторі Гази стало поштовхом до визнання Палестини як незалежної держави. 7 жовтня 2023 року в світі було 137 країн, які визнали палестинську державність. Два роки по тому їхня кількість збільшилася ще на 20. Про визнання заявили такі "політичні важковаговики", як Франція, Великобританія, Іспанія, Австралія та Канада. Вони вважають, що визнання підтримає зусилля щодо дійсного створення двох держав. Усі країни, які визнали Палестину, при цьому виключають будь-яку участь ХАМАСу в облаштуванні майбутньої палестинської держави.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху різко розкритикував західні країни, які останнім часом визнали палестинську державу, і звинуватив їх у тому, що вони піддалися тиску "упереджених ЗМІ та антисемітських натовпів". "Ви даєте найвищу нагороду нетерпимим фанатикам, які вчинили і підтримали різанину в шабат. Надати палестинцям державу за милю від Єрусалиму після 7 жовтня - це все одно, що після 11 вересня надати "Аль-Каїді" державу за милю від Нью-Йорка", - заявив Нетаньяху, виступаючи на Генеральній асамблеї ООН.

У відповідь на продовження бойових дій у Секторі Гази багато країн призупинили експорт зброї до Ізраїлю. Низка держав, у тому числі Колумбія, ПАР, Малайзія, запровадили санкції проти Ізраїлю.

Євросоюз також давно обговорює можливість введення щодо Ізраїлю економічних обмежень, наприклад, дедалі більше держав-членів виступають за призупинення дії Угоди про асоціацію ЄС з Ізраїлем, обмеження безвізового режиму для громадян Ізраїлю або блокування імпорту з поселень на Західному березі. Однак Німеччина і низка інших країн ЄС відмовляються йти на ці кроки.

Читайте також: Визнання Палестини як держави: Берлін перед дилемою

Ізраїльське суспільство розколоте щодо війни

У самому Ізраїлі думки про те, як країні потрібно діяти в Секторі Гази, також сильно розходяться. Зокрема, ультраправі міністри нацбезпеки Ітамар Бен-Гвір і фінансів Бецалель Смотрич мають намір продовжувати жорсткі воєнні дії проти ХАМАСу. Обидва вони також виступають за превентивну анексію Ізраїлем Західного берега річки Йордан у відповідь на визнання Палестини багатьма країнами Заходу. Ці плани можуть призвести до остаточного провалу рішення про створення двох держав.

З іншого боку, частина населення Ізраїлю - родичі заручників, араби-ізраїльтяни, ветерани армії, родичі військовослужбовців - активно наполягає на припиненні бойових дій. Загалом, згідно з опитуванням, проведеним в липні 2025 року, понад 70 відсотків ізраїльтян виступають за припинення вогню. Однак суспільство глибоко розколоте, і блоки прихильників і противників військових дій в Секторі Гази останнім часом стають дедалі більш непримиренними.

План Дональда Трампа - проблиск надії

Представлений президентом США Дональдом Трампом план мирного врегулювання в Секторі Гази, нарешті, приніс сподівання на вирішення конфлікту. Однак поки що незрозуміло, чи вдасться його реалізувати.

Але навіть якщо ініціатива президента США дозволить надовго замовкнути зброї після 24 місяців війни в Секторі Гази, рани, завдані кривавою атакою ХАМАСу 7 жовтня і в наступні два роки, залишаться у обох сторін - можливо, на довгі роки і десятиліття.

Читайте також: Припинення війни у Секторі Гази: що передбачає мирний план Трампа