На в'їзді до Червонограда зі сторони Львова подорожніх зустрічає вивіска з назвою міста і монумент "Гімн праці" або пам'ятник шахтарю, як кажуть місцеві. Жителі міста пишаються своєю гірничою історією, а також тим, що саме в Червонограді у серпні 1990 року першими в СРСР скинули пам'ятник Леніну. До того ж, обов'язково радять гостям міста відвідати собор святого Йосафата, стіну якого прикрашає фреска Страшного суду - на ній у пеклі горить чоловік, схожий на Володимира Путіна.

Водночас червоноградці не поспішають відмовлятися від назви міста, яку Український інститут національної пам'яті  (УІНП) визнав символом російської імперської політики. Під час електронного голосування щодо перейменування міста найбільше учасників опитування - майже 46 відсотків - підтримали варіант "Червоноград".

Як з'явилося місто Червоноград

Історична назва Червонограда - Кристинопіль. Польський коронний гетьман Фелікс Казімеж Потоцький заснував його у 1692 році й назвав на честь своєї дружини Кристини. Згодом в історичних документах місто фігурує під різними назвами - то Кристинопіль, то Христинопіль.

Так було до 1951 року, коли після обміну територіями Кристинопіль перейшов від Польщі до Радянського Союзу. Тоді ж у регіоні почала розвиватися вуглевидобувна промисловість. Довкола новозбудованих шахт, поруч зі старим Кристинополем, розросталися нові квартали міста, яке тепер називалося Червоноград.

Галина Гриник, керівниця місцевого музею, розташованого в колишньому палаці польського шляхтича Потоцького, дістає архівні підшивки місцевої газети "Шахтар Червонограда". Один з випусків 1987 року присвячений 36-річчю "нового міста над Західним Бугом". "Коли йшлося про нову назву (…), особливих дискусій не виникало: червоне місто Червоноград - від кольору революції наша назва, від кольору її прапора", зачитує Галина Гриник.

Червоний прапор чи червоні маки?

Тим не менш, не всі жителі Червонограда згодні з таким трактуванням назви міста. Володимир і Василь, які все життя прожили в Червонограді, наполягають на тому, що його назва пов'язана з червоними маками, які влітку цвітуть на довколишніх полях.

Пенсіонер Олександр так само не згоден з тим, що назва Червоноград - комуністична: "Якби вона була комуністичною, калина була б зелена, а не червона". Ярослав, якого зустрічаємо в центрі міста, теж обурюється: "Ми тепер слово "червоний" скасуємо, чи що?". Чоловіку не подобається назва Кристинопіль, адже її місту присвоїв поляк Потоцький, "який гнобив людей і Україну".

Вадима, який переїхав до Червонограда з містечка Добропілля на Донеччині навесні 2022 року, назва міста досі дивує. Чоловік каже, що в нього слово "Червоноград" викликає прямі асоціації з радянським минулим. "Коли приїхав, я говорив місцевим: це ж комуністична назва. Вони казали: "Ні-ні, це наша, українська!". Чоловікові до вподоби історична назва - Кристинопіль. Жителька Червонограда Олена у розмові з DW так само висловилася за повернення місту старої назви, адже вона звична для багатьох - у місті є, зокрема, вулиця Кристинопольська й торгівельний центр "Кристинопіль".

Читайте також: Конотопська "битва" за вулиці: дерусифікація на практиці

 

Перейменувати Червоноград на... Червоноград

Ідея перейменувати Червоноград час від часу з'являлася в публічному просторі ще з моменту здобуття Україною незалежності. Особливо гостро це питання постало після початку повномасштабного вторгнення Росії. Улітку Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендувала перейменувати місто Червоноград і ще низку населених пунктів.

У липні 2023 року набув чинності закон "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії". Згідно з ним, місцеві ради населених пунктів, назви яких пов'язані з російським колоніалізмом, мали за пів року визначитися з новими назвами й надіслати свої пропозиції Верховній Раді. Кінцевий термін - 27 січня 2024 року. Якщо ініціативи від місцевої влади немає, рішення переходить спершу до обласної, а потім до Верховної Ради.

У Червонограді проводили публічні громадські слухання й електронне голосування щодо зміни його назви. В обох випадках жителі міста висловлювалися за збереження назви "Червоноград", яка була включена до варіантів на голосуванні. В електронному опитуванні цей варіант набрав майже 46 відсотків голосів. Пропозиції "Кристинопіль" і "Христинопіль" були винесені окремо, за ці варіанти сумарно віддали голос 41 відсоток учасників голосування.

Крім варіантів "Червоноград", "Христинопіль" і "Кристинопіль", а також позицій "Проти перейменування" і "Перейменування не на часі", жителі Червонограда могли проголосувати за десяток інших варіантів. Серед них, зокрема, і "Шептицький" - на честь Андрея Шептицького, митрополита Української греко-католицької церкви. На електронному голосуванні цей варіант посів третє місце з результатом у 3,5 відсотка. Керівниця місцевого музею Галина Гриник запропонувала "Бужани" - від назви східнослов'янського племені, яке проживало в регіоні в 9-10 століттях. Таку пропозицію підтримали 2 відсотки.

З огляду на такі результати місцеві депутати не схвалили пропозицію щодо перейменування для затвердження Верховною Радою. 

"Зрив деколонізації"

Громадський активіст і співзасновник проєкту "Деколонізація. Україна" Вадим Поздняков вважає те, що відбувається у Червонограді, "зривом деколонізації". На його думку, місцева влада від початку пішла на порушення, включивши до переліку потенційно можливих назв варіант "Червоноград", а також не провела роз'яснювальної роботи серед населення.

"Не тільки Червоноград, а й багато інших міст намагаються грати на майбутні місцеві вибори. Вони нібито намагаються зберегти стару назву й кажуть, що нову нав'язав Київ", - критикує Поздняков. За його словами, навіть після хвилі декомунізації у 2014 році зміни назв досі потребують ще більше сотні міст і сіл, зокрема, Красноград на Харківщині, а також Павлоград, Олександрія, Южне, Первомайськ.

Заступник міського голови Червонограда Тарас Тирко запевняє, що місто дотримувалося всіх процедур і поцікавилося думкою населення, а назву "Червоноград" винесли на голосування, аби уникнути "соціальної напруги" й побачити "реальну картину". Тирко пояснює, що населені пункти перейменовує не місцева влада, а Верховна Рада.

"Усе-таки добре, що ми порушили це питання. Хоч воно частково й розділяє суспільство, але люди мають право розуміти, що відбувається. Ми постійно наголошуємо: наше місто буде перейменоване. На мою думку, тепер ні для кого це не буде сюрпризом", - каже чиновник. Тирко припускає, що скоріш за все Верховна Рада поверне Червонограду історичну назву Кристинопіль, адже таку рекомендацію висунув Український інститут національної пам'яті. 

Чимало жителів міста, з якими поспілкувалася DW, переймаються, що зміна назви дорого коштуватиме місцевому бюджету. Тарас Тирко зізнається, що вже втомився спростовувати цю тезу й наполягає, що місту доведеться витратитися лише на зміну табличок на в'їздах і на кількох адмінбудівлях, а змінювати документи жителям Червонограда не доведеться.

"Хто не знає свого минулого, той не матиме майбутнього"

Історикиня Галина Гриник пояснює спротив перейменуванню складним минулим Червонограда. У 1939 році тоді ще польський Кристинопіль окупували німці, що спричинило масову еміграцію євреїв. Коли закінчилася Друга світова й місто повернулося до Польщі, почалося виселення українців. А після того, як місто перейшло з Польщі до СРСР, з нього виїхали поляки. Як наслідок, корінних жителів майже не лишилося. Працювати в "молодому шахтарському місті" приїхали люди з різних куточків Радянського Союзу, які оселилися й провели молодість саме в Червонограді.

Керівниця музею найбільше шкодує, що жителі міста втратили можливість самі обрати майбутню назву міста. "Багато людей не хочуть знати історії, - каже Галина Гриник. - Для них Червоноград став символом червоної калини, червоної рути. Шкода, тому що хто не знає свого минулого, той не матиме майбутнього".