Кельн, розташований на берегах Рейну, відомий своєю щирою гостинністю, величним готичним собором і… неповторним карнавалом. Апогеєм цього свята стають кількаденні вуличні забави із яскравими парадами та переповненими пивними закладами. Усе це відбувається перед початком католицького Великого посту. І хоча кельнський карнавал у тому вигляді, в якому його знають сьогодні, існує "лише" дещо більше 200 років, своїм корінням він сягає глибоко в історію.

Традиція, коріння якої сягають римських часів

Перепочинок від повсякденних турбот люди в Кельні влаштовували собі ще дві тисячі років тому - саме тут лежить одне з корінь сучасного карнавалу. У часи Римської імперії Кельн офіційно називався Колонія Клавдія Ара Агріппіненсіум (лат. - Colonia Claudia Ara Agrippinensium). У місті, заснованому римлянами, як і всюди в Римській імперії, святкували фестиваль Сатурналії на честь бога Сатурна. Під час цих святкувань люди багато пили і танцювали, і на загальну втіху багатії знімали свої шляхетні вбрання і перевдягалися у прості туніки своїх рабів і навіть прислужували їм. Невільникам дозволялося різко критикувати своїх господарів, за що в інші дні їх би суворо покарали. Античний світ у ці дні перевертався з ніг на голову.

Здійснювали навіть урочисту ходу з корабельним возом, й латиною це називалося Carrus navalis - дуже схоже на слово "карнавал". Жителі Колонії Клавдія Ара Агріппіненсіум наряджалися і супроводжували пишно прикрашений віз з литаврами, сопілками і брязкальцями.

У той час як Сатурналії в Римській імперії зазвичай припадали на грудень, германські племена влаштовували своє шалене святкування навесні. Вони одягали страхітливі маски і били у барабани та дзвони, прагнучи таким чином відігнати демонів зими. Тут лежить друге коріння карнавалу: цей звичай досі живий під час карнавалу перед Великим постом на півдні Німеччини, тут карнавал називають фастнахт (нім. - Fastnacht).

Як карнавал став церковним святом

Коли імператор Феодосій проголосив християнство державною релігією у 380 році, святкування сатурналіїв припинилося. Язичницькі звичаї германських племен також залишалися більмом на оці Церкви. Але оскільки люди були проти того, щоб їм забороняли святкувати, відбулося переосмислення свята: й тепер йшлося вже не про вигнання злих духів, а про вигнання диявола - найлютішого ворога християнства.

Тож ця дата стала частиною літургії церковного року. Тепер між Попільною середою і Великою суботою віруючі повинні були менше їсти і більше молитися. Але перед тим, як починався довгий період посту перед Великоднем, наставав час святкувати. М'ясу - латинською carne - казали "прощавай" - латинською vale.

Таким чином, карнавал утвердився як церковне свято, яке стало особливо популярним у католицьких регіонах - і не лише в Європі: конкістадори з Іспанії та Португалії принесли карнавал із собою до Карибського басейну, Центральної та Південної Америки. І з успіхом: щороку в Ріо-де-Жанейро десятки тисяч людей беруть участь у гігантській вуличній вечірці під звуки самби. Але це вже інша історія.

Отже, хоча карнавал тепер перебував під опікою церкви, священники і єпископи продовжували з недовірою спостерігати за цими безглуздими, на їхній погляд, дійствами. Утім, вони терпіли, навіть тоді, коли учасники карнавалів пародіювали церковні ритуали і навіть обирали "папу-дурня", який приїжджав до церкви на віслюку.

Глузливі пісні, маскарадні бали та багато пустощів

Однак те, як саме святкувати карнавал, визначала не лише церква, але й ті містяни, які задавали тон усьому дійству. До них належали підмайстри, які співали глузливих пісень на площах і перед корчмами, або ж блазні і комедіанти, що ходили вулицями. Представники вищих суспільних шарів, з іншого боку, святкували по-своєму: кельнський курфюрст Клеменс Август, наприклад, щороку організовував пишний бал-маскарад для церковних лордів і "вищих десяти тисяч осіб" міста.

Коли війська Наполеона окупували Рейнську область і місто Кельн, яке було центром карнавальних святкувань, вони скептично ставилися до цього руху і на деякий час заборонили карнавал. Це було нелегким завдання, адже люди почали святкувати його вже не на вулицях, а у пабах.

Але у 1815 році Кельн перейшов під контроль Королівства Пруссія, і місто таким чином знову опинилося під німецьким правлінням. В місті знову дозволяли шалені гуляння, які, за свідченнями сучасників, дедалі більше виходили з-під контролю: "Поширювалася нестримна розпуста і бешкетування. Під блазнівськими масками було зроблено багато хуліганства, і багато масок були аморальними і нетактовними".

Організація карнавалу

Впливові жителі Кельна більше не хотіли з цим миритися. У 1823 році вони заснували "Комітет з упорядкування свята" (Festordnende Comité) і створили посаду "Героя карнавалу". Він мав спрямувати "безладність звичного дійства, завдяки своїй благородній натурі", у бажане русло та покласти край всім неподобствам - і в Скажений понеділок (Rosenmontag) урочисто вирушити у свою переможну ходу через Кельн.

Згодом герой перетворився на карнавального принца. З 1883 року його супроводжує кельнська Діва (Die Jungfrau), що символізує вільне місто Кельн, яке не підкоряється жодній чужій владі. Роль Діви грає чоловік, оскільки до карнавальних об'єднань у минулому - а часто й досі - традиційно належали лише чоловіки. Селянин (Der Bauer) із ціпком вважається символом здатності Кельна захищати себе.

Разом цей "тріумвірат" панує над міськими блазнями протягом одного карнавального сезону. В інших частинах Рейнської області правлять дуети з принца й принцеси, але їх усіх об'єднує одне: вони відкривають карнавальну сесію 11 листопада (11.11) об 11:11, а вуличний карнавал починається у "бабин четвер" (Weiberfastnacht) - також об 11:11.

Магічне число 11

Це одноманітне нерівне число є так званим "шнапс-числом", або числом блазнів, як сказали б у середньовіччі. Тоді 11 листопада, у день Святого Мартина, починався період посту перед Різдвом - і перед ним люди хотіли ще раз добряче повеселитися. Кажуть також, що одинадцятка символізує рівність усіх блазнів: дві одиниці поруч - жодне з цих чисел не є більшим за інше. І нарешті, існує християнське тлумачення: одинадцять - це на один більше, ніж десять пальців, і на один менше, ніж дванадцять апостолів; отже, ні те ні се - з легким відтінком гріховності.

Свобода дурнів

Чи грішить людина у п'яту пору року - як ще називають карнавальний період? Як і за часів давніх римлян, бодай в одному блазні сходяться: у цей час можна й "переборщити", і висміювати владу. Чи то у глузливій карнавальній промові - коли хтось виходить на сцену й без прикрас висловлює політикам власну думку; чи то на платформах під час параду у Скажений понеділок, які так само ґлузують з суспільних викривлень та світової політики; чи навіть у виборі костюму кожного учасника: і тут можна висловити протест - приміром, перевтілившись на розпечену земну кулю або на експлуататорську фінансову акулу.

Однак питання про те, чи є деякі костюми расистськими та ображають інші культури - наприклад, через розфарбовування обличчя у чорний колір (англ. - Blackfacing) - порушується вже кілька років поспіль. Втім, запровадження заборон поки що не планується. Та й контролювати це в містах, де святкують десятки тисяч людей, було б нелегкою справою.

Але позиція Кельнського фестивального комітету є чіткою: "Кельнський карнавал виступає за певні цінності. Це включає свободу блазнів, а також толерантність, повагу і різноманітність. Тому кожен блазень повинен запитати себе, чи не може його вибір костюма образити інших людей. Тоді ви обов'язково знайдете гарну альтернативу, адже на карнавалі немає меж для фантазії".

Читайте також: Що треба знати про карнавал у Кельні