Армія РФ продовжує наступати в Донецькій області, зокрема у напрямку Великої Новосілки, Покровська і Курахового, яке вже частково контролює. "Просуваються, заходять і беруть наших в оточення", - описує ситуацію в Кураховому Артем Павлик, водій 3-ї роти 21-го окремого батальйону спеціального призначення окремої президентської бригади.

Ще кілька тижнів тому Павлик вивозив із оточення поранених побратимів і тіла загиблих - під мінометним вогнем та ударними дронами. Водій розповідає про це, стоячи біля броньованої автівки Humvee. На її вікнах - тріщини від влучання міни й FPV. "Дрони патрулюють дорогу, чекають на евакуацію, - каже Павлик. - І РЕБ не завжди рятує, бо не вгадаєш із частотами. Крім того, в них є дрони на оптоволокні".

За зведенням Генштабу, Курахівський напрямок лишається одним із найскладніших. На успіхи росіян впливає ціла низка факторів, зокрема й протяжність лінії фронту, розмірковує військовослужбовець із позивним "Зима", командир розвідувального взводу 35-ї окремої бригади морської піхоти. Із бійцями підрозділу, який наразі обороняє Курахове, ми зустрічаємось у тилу на Донеччині. "Ми стоїмо обличчям до противника, а він на 50 кілометрів праворуч вклинюється у нашу оборону і починає нас обходити. І нам доводиться не лише стояти лицем до противника, а й розвертатися", - пояснює складність ситуації на фронті "Зима".

Ротації ЗСУ

Місяць тому 35-ту окрему бригаду морської піхоти перекинули із Херсонської області на Курахівський напрямок. "Ми сюди попали вже тоді, коли противник розігнався", - каже "Зима". За його спостереженнями, просування росіян випало на "період адаптації" бригади до нового напрямку. "Справа в тому, що кожна ділянка фронту має свою специфіку. Коли підрозділ перебуває на певній ділянці, він до неї пристосовується", - додає "Зима".

Армія РФ висунулась на Курахове після окупації Гірника у кінці жовтня. Цьому передувало захоплення Новогродівки і Очеретиного під Покровськом у вересні й травні відповідно. У цьому напрямку росіяни рухаються від лютого - після окупації Авдіївки. Одним із факторів, який вплинув на окупацію росіянами Авдіївки, стали ротаційні зміни між українськими підрозділами, вважає Олександр Павлов, командир батареї управління та артилерійської розвідки 110-ї окремої механізованої бригади. Оскільки наразі підрозділ воює на іншому напрямку, ми говоримо із Павловим по відеозв'язку.

110-та бригада обороняла Авдіївку з березня 2022 року до лютого 2024-го, коли цей підрозділ мала замінити інша механізована бригада. Проте через недосвідченість бійців ротація не вдалася, згадує Павлов. "Вони не протрималися й десяти днів", - додає він, не називаючи підрозділ. У результаті 110-та бригада мусила лишатись в Авдіївці. "Ми стояли ледве дихаючи", - каже Павлов. Зрештою 110-ту вивели - після підсилення 3-ою окремою штурмовою бригадою. Так росіяни зайняли Авдіївку, а цей напрямок став називатися Покровським. 110-та бригада повернулася туди у квітні.

Читайте також: "Продовжити відчуття дому". Евакуація з Покровська і околиць

Робота над помилками

У вересні відбулась чергова ротація - 110-ту поміняли місцями із іншою мотопіхотною бригадою, яка до того стояла в районі Селидового. "Ми знаємо Покровський напрямок, ми там облітали кожен квадратний сантиметр, облазили всі посадки. І нас кидають на невідомий для нас напрямок. Так само їх кидають на невідомий для них напрямок. Це негативно вплинуло на нас - ми витратили час, аби вивчити територію. Але ж росіяни не чекають, поки ми повчимося. Вони лізуть постійно", - каже Павлов.

Про це говорить і Роман Коноплянка із позивним "Ромео", головний сержант 1-ї роти 21-го окремого батальйону спецпризначення. Ми зустрічаємо сержанта на полігоні на Донеччині, де він тренує прибулих у підрозділ новобранців - невдовзі вони будуть воювати на Торецькому напрямку. "Наприклад, один із стратегічних напрямків тримає десантно-штурмова бригада, у якої є всі засоби - і вогневі, і мотивований особовий склад. Її знімають і на її місце приводять бригаду ТРО, у якої крім стрілецької зброї нема нічого. Це вплине на ситуацію кардинально", - каже "Ромео" і додає, що йому відомо про кілька подібних випадків.

Така ситуація відбулася у Вугледарі, каже Андрій Назаренко, командир батальйону безпілотних систем 72-ї окремої механізованої бригади, яка воювала на Вугледарському напрямку понад два роки і була виснажена російськими штурмами, що посилились у лютому цього року. Із ним ми також говоримо по відеозвʼязку. "Найбільше, що нам на той момент було необхідно, - це звуження лінії фронту. Відповідно, для цього потрібно було завести ще одну бригаду, яка би стала поруч і розділила з нами смугу відповідальності", - каже Назаренко. Спроба замінити підрозділ бригадою ТРО виявилась невдалою - "через низку обʼєктивних причин", не уточнюючи, каже військовий. Зрештою, 72-гу бригаду вивели з-під Вугледара лише за місяць після окупації міста.

Читайте також: "Латання дірок". На що скаржаться бійці територіальної оборони

Зміна наступальної тактики РФ

Повторення подібних ситуацій Олександр Павлов зі 110-ї бригади називає "наступанням на ті ж самі граблі". Водночас армія РФ працює над своїми помилками, зауважують військовослужбовці, які тримають оборону на Донеччині. Ледь не щомісяця вони помічають зміни у наступальній тактиці росіян. "Якщо взяти Авдіївку, там було більше техніки, - згадує Павлов. - Тоді штурми були такі - умовно 30 одиниць техніки з піхотою заїжджають до нас на позиції, техніка відступає, піхота лізе".

Росіяни адаптувались до змін і у Вугледарі, де в лютому цього року українські ударні дрони розбили першу колону їхньої бронетехніки, каже Андрій Назаренко із 72-ї бригади. "Наступна колона техніки була повністю захищена різними РЕБ-системами, і майже жоден наш FPV-дрон під час того штурму не зміг її вразити", - згадує Назаренко.

Крім того, після Авдіївки, за яку точилися міські бої, росіяни відмовились від прямого наступу на великі населені пункти, зауважує Назаренко. "Вони починають заходити з флангів, перерізаючи постачання. І коли немає заміни піхоти, коли немає підвозу боєприпасів, захист населеного пункту стає неможливим, що і відбулося з Вугледаром", - каже військовий.

Тепер на Донеччині росіяни наступають переважно піхотою, інколи на мотоциклах. Армія РФ звернулася до тактики, яку використовували бійці приватної військової компанії "Вагнер" у Бахмуті, каже Андрій Зіменко, головний сержант 2-ї роти 21-го батальйону спецпризначення. "Заходить перша група - ми називаємо її "верблюдами". Це 5-10 чоловіків, завантажені боєкомплектом. Ми їх кладемо. Заходить друга група, така саме. Вони можуть навіть вступати в бій, але вони не навчені. І так може бути 3-4 групи. Вони лежать. А потім заходять "рекси", як ми їх називаємо. Це навчені військові, які воюють не гірше за нас. Вони йдуть порожні, лише броня і зброя, максимум два кулемети. БК лежить у них перед носом, на їхньому "м'ясі", - розповідає Зіменко у перерві між тренуваннями новобранців на полігоні на Донеччині.

Його слова підтверджує "Зима" із 35-ї бригади. "На Курахівському напрямку на тактичному рівні у росіян перевага лише в людях. Людськими життями вони намацують наші слабкі місця, стики підрозділів, - каже "Зима". - У нас ставлення до наявного людського ресурсу інакше - ми намагаємося максимально його зберегти".

Людський ресурс в ЗСУ

На третій рік повномасштабної війни українському війську критично не вистачає людей. А це у свою чергу впливає на боєздатність підрозділів, переконані опитані DW військові. "Якби у нас було більше людей, нам не потрібно було б знаходитись на позиціях, наприклад, по п'ять днів", - каже боєць із позивним "Алекс", оператор БПЛА із 35-ї бригади.

Поповнення недостатньо, скаржаться військовослужбовці. За їхніми спостереженнями, новобранці, яких "загнали у військкомат палицею", переважно невмотивовані. "Але вже тут вони трохи змінюють свою думку, - зауважує Олексій із позивним "Пегас", командир взводу 21-го батальйону спецпризначення. - Звичайно, ніхто не хоче сидіти там, де холодно і страшно. Але воюють, тому що вибору нема".

Крім мотивації, новобранцям бракує і базової військової підготовки, нарікають інструктори вже не перший місяць. "Їм дається шанс навчитися, по-перше, воювати, а по-друге, вижити. І в моїй голові не вкладається, чому у них крадуть цей шанс у навчальних центрах", - каже Андрій Зіменко із 21-го батальйону спецпризначення. Разом із іншими інструкторами він проводить додаткові навчання для новобранців. "Гарна підготовка в тих, кому хочеться готуватись", - зі свого боку додає "Пегас".

За словами військових, саме ненавчені і невмотивовані бійці найчастіше залишають позиції. Серед тих, хто дезертують або самовільно залишають військові частини, є й втомлені та демотивовані добровольці, зауважують командири. Це лише посилює проблему із нестачею людей і зумовлену нею втрату позицій. Водночас не варто перекладати всю відповідальність на солдатів, зауважує Роман "Ромео" Коноплянка із 21-го батальйону спецпризначення.

Читайте також: "Не вистачає людей". Чи втримають Покровськ новобранці ЗСУ?

На морально-психологічний дух українських військовослужбовців значною мірою впливає тактика російського наступу, каже Микола Варенцов, заступник командира 68-ї окремої єгерської бригади з психологічної підтримки персоналу. Із ним ми зустрічаємось у тиловому місті на Донеччині. Ця бригада воювала в цій області у перший рік повномасштабного вторгнення. А з березня цього року тримає оборону на Покровському напрямку. "Я з перших днів у бригаді, ми багато чого бачили. Але стільки сил, як ворог кидає на захоплення Донеччини, не було ніде", - каже Варенцов.

Західні союзники України

"Сидячи в окопі, я зробив висновок, що найкраще морально-бойовий дух військовослужбовця піднімає потужна артпідтримка, - продовжує Варенцов. - Я бачив очі військовослужбовця, коли ворог криє і з міномета, і з артилерії. І коли наші починають давати "отвєтку". Хлопці просто оживають".

Українське військо залежить від підтримки західних союзників, визнають опитані DW військовослужбовці. Хоча більшість із них не хоче висловлюватись щодо потенційного згортання військової допомоги у звʼязку з обранням Дональда Трампа президентом США, Олександр Павлов із 110-ї бригади переконаний: у війську всі говорять про політику. "Щодо Трампа є два табори - одні підтримують, інші бояться", - каже Павлов. "Від Трампа можна чекати чого завгодно, - розмірковує Роман "Ромео" Коноплянка із 21-го батальйону спецпризначення. - Я думаю, що Трамп буде схильний не до виграшу однієї зі сторін, а до заморозки конфлікту на певних умовах. Але ж ми знаємо, до чого призводить заморозка конфліктів".

Тим не менш, в останні місяці своєї каденції Джо Байден дозволив Україні бити далекобійними ракетами ATACMS по території РФ. Невдовзі після цього Україна використала їх для удару по Курській області. Олександр Павлов зі 110-ї бригади вважає, що цей дозвіл позитивно вплине на хід бойових дій у Донецькій області. Адже, за його спостереженнями, на фронті вже були відчутні атаки українських ударних дронів по нафтопереробних заводах, складах боєкомплекту та авіаційній техніці у російському тилу. "Я за те, щоб перерізати їм логістичні шляхи, - каже військовий. - Тоді у них тут значно менший рух".

Крім того, днями стало відомо, що США схвалили постачання Україні протипіхотних мін. В американському міноборони пояснили це зміною тактики наступу росіян - вони ведуть його не механізованими силами, а піхотою. "Звичайно, протипіхотні міни потрібні", - вважає Андрій Назаренко із 72-ї бригади. Водночас він не думає, що цей вид озброєння може замінити артилерію. "Тактика росіян змінилась, але вона не буде закріплюватися, - каже Назаренко. - Ми боремось з їхньою піхотою, а в цей момент їхня артилерія наносить ураження по наших бліндажах. І ми обов'язково маємо давати удар у відповідь. Якщо раніше це вдавалося робити з допомогою FPV, то на сьогодні це набагато складніше - ворог переважає в засобах РЕБ і РЕР. Тому далекобійна артилерія дуже важлива".

Оборонні укріплення ЗСУ

Зміна наступальної тактики росіян не скасовує і необхідність у будівництві протитанкових рубежів, вважає Андрій Назаренко із 72-ї бригади. "Я би не сказав, що це минуле, оскільки росіяни постійно комбінують тактики наступу. Я недавно бачив, як на тому ж донецькому напрямку на колег відбувались штурмові дії на броньованих засобах - 2 танках, 4 МТЛБ. Тобто були б там ті ж протитанкові рови, було б інакше", - переконаний Назаренко.

Військові не беруться судити, чи вплинула відсутність добре облаштованих укріплень на просування росіян на Донеччині. Адже, за спостереженнями Олександра Павлова зі 110-ї бригади, лінії оборони не завжди можуть стримати наступ. "Ще коли ми стояли в Ласточкиному і Орлівці, лінію оборони копали в районі Єлизаветівки. Але вона була відносно швидко втрачена", - згадує військовий.

Росіяни змогли значно просунутись на Донеччині після окупації Авдіївки - "фортеці, яку боронили багато років", розмірковує санітарний інструктор 21-го батальйону спецпризначення Іван Єрмоленко після занять на полігоні. "За Авдіївкою не було такого рівня укріплень, які можна було так само довго тримати. Більше того, за Авдіївкою, аж до Покровська, нема таких міст, які можна добре обладнати для оборони, - каже Єрмоленко. - Там, де тонко, там і рветься. Вони спробували, зрозуміли, що тут можна, і пішли".

Переваги армії РФ

Відповідаючи на питання DW про фактори, які вплинули на просування російської армії на Донеччині, в оперативно-стратегічному угрупованні військ "Хортиця" перерахували переваги, які має РФ на полі бою. Серед них - "можливість застосовувати свою авіацію поза зоною дії української протиповітряної оборони для завдавання ударів по оборонних укріпленнях та логістичних шляхах з використанням ФАБ та КАБ", зазначив полковник Андрій Задубінний, начальник відділу звʼязків із громадськістю. За його словами, РФ також має перевагу в артилерії, "яка становить 1 до 3, а на деяких напрямках 1 до 5", у танках і бронетехніці, а також у живій силі.

Читайте також: Як Росія вербує іноземців на війну проти України

Про ці переваги говорять й опитані DW військовослужбовці. До цього переліку "Зима" з 35-ї бригади додає й технологічну перевагу. "У них більше засобів розвідки - вони мають власні супутники, - каже він. - Якщо говорити про тактичний рівень, тут у них те ж саме, що й у нас - вони так само літають на китайських коптерах. Я би не сказав, що кількісно вони вищі. Я би сказав інше - вони дуже швидко вчаться".

На Донеччині росіяни почали використовувати дрони на оптоволокні та вдосконалюють засоби РЕБ, аби унеможливити дронові атаки з боку українських підрозділів, у свою чергу зауважує "Алекс", оператор БПЛА із 35-ї бригади.

Необхідні зміни

Тож однією з нагальних потреб є нові технології, каже "Зима". "Але кожна місцевість має свою особливість. І не факт, що нова технологія, яка працювала на Херсонському напрямку, буде працювати тут", - додає він. Як і решта офіцерів, "Зима", який командує розвідувальним взводом, говорить про потребу в поповненні. "Мені потрібні інтелектуали, які вміють бути на ти з електронною технікою", - уточнює він. Командири піхотних підрозділів мають іншу вимогу до новобранців - їхній вік. "Ці люди мають бути молодими, - переконаний Олексій із позивним "Пегас" із 21-го батальйону спецпризначення. - Я би брав із 18 років. А не тих, кому за 50".

Водночас опитані DW військові погоджуються з тим, що українське військо потребує безперервної підтримки з боку західних союзників. "Затримки з боєприпасами - це проблематично, бо артилерія і міномет - це наша підтримка, - пояснює Андрій Зіменко із 21-го батальйону. - Наразі у нас чотири воїни тримають наступ 15-20 росіян. Тобто, щоб у нас була кількісна перевага у силі, нам потрібні ці снаряди і міни".

"Якщо вони нас кинуть, це просто покаже слабкість Заходу як організації, яка не здатна боротися за свої цінності з автократичними державами", - підсумовує Іван Єрмоленко, санітарний інструктор 21-го батальйону.

Матеріал підготовлений за участі кореспондента DW Ігоря Бурдиги.