Новий виток скандалу навколо фейкового фонду для підтримки "Північного потоку-2" у землі Мекленбург-Передня Померанія. Дивні події розгортаються довкола 20 мільйонів євро із Росії.
Реклама
В одному з регіонів ФРН співробітниця фінансового відомства виявляє у себе в кабінеті певну податкову декларацію одного з фондів, забирає її з собою та спалює у каміні. Для міцної детективної історії сюжет слабенький, але для політичного скандалу матеріалу, можливо, достатньо. Тим більше, що скандал вибухнув у Німеччині ще рік тому, але зараз через нові викриття увійшов у нову фазу. Над колишньою зіркою німецьких соціал-демократів, яка ще нещодавно мала хороші шанси зробити кар'єру на федеральному рівні, знову збираються хмари.
Інтернет-портал політичного журналу Cicero, який минулого тижня дав поштовх новому витку публічної дискусії, порівнює прем'єр-міністерку східнонімецької федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія Мануелу Швезіґ (Manuela Schwesig) з Аль Капоне. Подібно до знаменитого американського гангстера, який формально був притягнутий до відповідальності зовсім не за свої криваві злочини, а за несплату податків, її уряд, пояснює видання, може врешті-решт впасти через особливості німецького податкового законодавства, а зовсім не через ту серйозну політичну помилку, у якій її звинувачують.
Під помилкою мається на увазі створення в січні 2021 року регіонального фонду під назвою "Захист клімату та екології" ("Klima-und Umweltschutz MV"), якому "Газпром" надав 20 мільйонів євро. Насправді мета фонду - саме його податкову декларацію спалили в каміні - полягала в тому, щоб допомогти російській держкомпанії завершити в обхід санкцій США будівництво "Північного потоку-2". Цей газопровід, як і "Північний потік", закінчується на території Мекленбурга-Передньої Померанії, що зумовило багаторічні тісні зв'язки з Росією регіональної політичної влади, насамперед місцевих соціал-демократів.
Вдавшись до всіляких хитрощів при створенні фонду, Мануела Швезіґ "сприяла таким чином здійсненню агресивних планів Володимира Путіна", вважає Cicero. Такої думки про фейковий фонд давно вже дотримуються й багато інших німецьких ЗМІ. Проте навесні 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, прем'єр-міністерці, незважаючи на шквал критики, все ж таки вдалося утриматися при владі. У тому числі тому, що за півроку до цього, восени 2021 року, вона тріумфально виграла регіональні вибори, після яких сформувала коаліцію з Лівою партією.
І ось тепер спливла історія зі спаленою податковою декларацією. Тут дивно насамперед те, чому фінінспекторка взагалі пішла на такий посадовий злочин. Нібито тому, що випадково виявивши у себе цей документ, запанікувала. У свою чергу, опозиційні партії в регіональному парламенті (ландтазі) переконані, що це стало результатом політичного тиску на податкові органи, і вимагають розслідування. Воно буде: вже призначено спеціальні засідання двох парламентських комітетів - правового та фінансового.
Вкрай дивною виглядає також поведінка міністерки юстиції Мекленбурга-Передньої Померанії Жаклін Бернгардт (Jacqueline Bernhardt) від Лівої партії. Вона, як з'ясувала тепер газета Handelsblatt, ще у травні торік дізналася про спалену декларацію, але наполегливо про це мовчала, поки всі шукали зниклий документ. Тож під ударом тепер і ця політична фігура.
Однак у новій публікації від 26 лютого Cicero під заголовком "Чи прийняв уряд Швезіґ російський хабар?" фокусує увагу громадськості на податковій долі тих 20 мільйонів євро, які фонд отримав від "Газпрому".
Співрозмовник видання, юрист і колишній депутат Бундестагу від консервативної партії ХДС Карл-Ґеорґ Вельманн (Karl-Georg Wellmann) зазначає, що подібні дарування, згідно з німецькими законами, оподатковуються у 50 відсотків. Мануела Швезіґ, котра розбирається у податковому праві, не могла цього не знати. Отже, їй від самого початку було зрозуміло, що 10 мільйонів євро з подарованого фонду суми у вигляді податку мають надійти в земельну скарбницю, а отже і в розпорядження її уряду. Причому в рік виборів.
"Це означає, що замість того, щоб безпосередньо отримати гроші від "Газпрому", що було б протиправно, було обрано нібито більш елегантний шлях через податок на дарування", - доходить висновку Карл-Ґеорґ Вельманн. І закликає: "Тепер прокуратура має перевірити, чи йдеться про російський хабар".
Схожу вимогу висунув і його однопартієць, керівник справами фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Торстен Фрай (Thorsten Frei). На його думку, "настав час для незалежного розслідування незбагненних подій, пов'язаних із кремлівським болотом у Мекленбурзі-Передній Померанії". Зі сторінок бульварної газети Bild політик закликав цю федеральну землю "залучити сторонніх слідчих, щоб скористатися всіма правовими можливостями".
Тож навіть якщо сам "Північний потік-2" мертвий - розслідування пов'язаних із його спорудженням подій та можливих правопорушень далеко ще не завершене. І воно цілком може спричинити ті чи інші політичні відставки.
Ґергард Шредер: колишній канцлер Німеччини на службі Росії
Про те, як німецький друг Володимира Путіна ось уже друге десятиліття допомагає Кремлю, активно працюючи в структурах компаній "Газпром" та "Роснефть", - у фотогалереї DW.
Фото: picture-alliance/dpa
Путін і Шредер починають разом кермувати
Коли саме зародилася особиста дружба Ґергарда Шредера і Володимира Путіна, сказати важко. А от їхня "енергетична співпраця" почалася у всіх на очах 11 квітня 2005 року на Ганноверському промисловому ярмарку. Там канцлер ФРН і президент Росії не лише разом сіли за руль трактора. У їхній присутності і за підтримки "Газпрому" і BASF дали старт проекту трубопроводу "Північний потік".
Фото: picture-alliance/dpa
Посада канцлера чи посада у "Газпромі"?
Три місяці потому, 3 липня, Шредер узяв участь у святкуванні 750-річчя Калінінграда. Він уже запустив у Німеччині доволі суперечливу процедуру дострокових виборів і незабаром дізнається, чи залишиться канцлером ФРН ще на чотири роки. Цікаво, чи обговорювалось за кавою питання про те, хто обійме найвищу посаду в створеній під "Північний потік" у Швейцарії компанії-операторі Nord Stream?
Фото: picture-alliance/dpa/P. Grimm
Підписання за десять днів до виборів
Ще через два місяці, 8 вересня, обидва лідери присутні в Берліні на урочистому підписанні офіційної угоди про "Північний потік". Це відбувається рівно за десять днів до дострокових парламентських виборів, під час яких Шредер втрачає владу: канцлеркою ФРН стає Анґела Меркель.
Фото: picture-alliance/dpa/Itar/Tass
Новий співробітник "Газпрому"
Ще через три місяці, 9 грудня 2005 року, глава "Газпрому" Олексій Міллер оголошує, що Ґергард Шредер очолить комітет акціонерів компанії, яку згодом перейменують у Nord Stream. Його зарплата складе 250 000 євро на рік. Навесні 2006 року колишній канцлер через суд заборонить звинувачувати його в Німеччині в тому, що він "дав контракт" фірмі, в яку незабаром перейшов працювати.
Фото: picture-alliance/dpa
Зовсім не "весільний генерал"
На новій роботі у Ґергарда Шредера не тільки представницькі функції - як, наприклад, 6 вересня 2011 року під час відвідин разом з Володимиром Путіним і Олексієм Міллером компресорної станції "Портова" під Виборгом, де починається "Північний потік". Вважається, що екс-канцлер дуже допоміг при отриманні необхідних дозволів на газопровід у країнах ЄС, зокрема, у Скандинавії.
Фото: AP
Агітація за "Південний потік"
На цьому знімку Шредера немає, але підписанню 16 вересня 2011 року домовленості про "Південний потік" він теж посприяв. Роком раніше BASF заявив, що не має наміру брати участь у цьому проекті, але Володимир Путін доручив Олексію Міллеру переконати німецький концерн. У цій роботі публічно і, напевно, також за лаштунками брав участь і колишній канцлер ФРН. Представник BASF на фото другий зліва.
8 листопада 2011 року Ґергард Шредер (ліворуч) із задоволенням спостерігає за тим, як канцлерка ФРН Анґела Мекель, російський президент Дмитро Медведєв та інші офіційні особи в Любміні під Грайфсвальдом символічно запускають в Німеччину перший російський газ по "Північному потоку".
Фото: picture-alliance/dpa/S. Sauer
Нове завдання: боротьба із санкціями
З 2014 року Шредер, залишаючись головою комітету акціонерів Nord Stream, активно засуджує санкції проти Росії, запроваджені Євросоюзом через анексію Криму та розв'язання війни на сході України. Велику промову з критикою політики Німеччини та ЄС екс-канцлер ФРН виголошує 1 жовтня 2014 року на економічному форумі "День Росії" в східнонімецькому Ростоку.
Фото: picture-alliance/dpa/ Jens Büttner
Непохитна дружба
Дружба, яку не можуть похитнути навіть українські події, надихає німецького графіка Клауса Штуттмана на малюнок в газеті Tagesspiegel. Йому вручають премію німецької преси за найкращу політичну карикатуру за підсумками 2014 року. "Обама її отримав, ЄС її отримав - я вважаю, тепер пора і тобі дати Нобелівську премію миру!", - говорить шаржований Шредер, обіймаючи Путіна.
Фото: picture-alliance/dpa
Таємне призначення в Nord Stream 2
4 вересня 2015 року на Східному економічному форумі у Владивостоці підписується угода про будівництво газопроводу "Північний потік-2". Ґергарда Шредера як главу ради директорів його оператора Nord Stream 2 реєструють в Швейцарії 29 липня 2016 року, але "Газпром" два місяці тримає це призначення в секреті. Російські ЗМІ повідомляють про нього лише 5 жовтня з посиланням на німецьку пресу.
Фото: Mikhail Metzel/TASS/dpa/picture-alliance
Відрядження до Парижа
У Nord Stream 2 в екс-канцлера більше повноважень, ніж у Nord Stream. Але головне завдання - таке, як і раніше: забезпечувати в ЄС політичну підтримку проекту й розвивати відносини з його закордонними учасниками. 24 квітня 2017 року в Парижі Ґергард Шредер позує разом з Олексієм Міллером та Ізабель Кошер, гендиректором французької компанії Engie, яка приєдналася до "Північного потоку-2".
Фото: Getty Images/AFP/E. Piermont
Кар'єра в компанії "Роснефть"
У 2017 році Ґергард Шредер робить новий ривок у своїй кар'єрі менеджера. 29 вересня, залишаючись на двох посадах у структурах "Газпрому", він одночасно стає головою ради директорів компанії "Роснефть", хоча це і веде до конфлікту інтересів. Адже обидві фірми конкурують одна з одною в нафтовому й газовому бізнесі. Водночас обидві контролюються державою і тим самим Кремлем.
Фото: Reuters/O. Astakhova
Акція протесту в Берліні
За нову посаду в "Роснефть" колишнього канцлера чимало критикують у Німеччині, а одна з неурядових організацій проводить у Берліні біля Бранденбурзьких воріт акцію протесту: активіст у масці Путіна засипає до трубопроводу символічні золоті монети, які "Шредер" збирає у великий мішок, сидячи на підставці з написом "Крим".
Фото: picture-alliance/dpa/B. Pedersen
Стрибок у велику нафту
А ось як реагує на призначення Ґергарда Шредера головою ради директорів компанії "Роснефть" карикатурист DW Сергій Йолкін. У січні 2018 року з'являються повідомлення, що колишній канцлер відмовляється від належної йому в російському нафтовому концерні щорічної зарплати в 500 000 доларів (до сплати податків).
Україна вимагає санкцій проти Шредера
18 березня 2018 року, в день президентських виборів у Росії і на території анексованого Криму, міністр закордонних справ України Павло Клімкін зі сторінок німецької газети Bild закликає запровадити санкції щодо екс-канцлера ФРН: "Ґергард Шредер - найважливіший лобіст Путіна в усьому світі. Тому слід перевірити, яким чином у цій ситуації може діяти Євросоюз".