У швейцарському Санкт-Галлені 28 вересня винесли вирок колишньому бійцю білоруського СОБРу Юрію Гаравському - суд його виправдав. Судові витрати на суму в майже 45 тисяч франків покриє держава.

У 2018 році Юрій Гаравський втік із Білорусі до Швейцарії, де публічно зізнався, що брав участь у викраденні й убивстві білоруських опозиційних політиків - ексглави МВС Юрія Захаренка та ексглави Центрвиборчкому Віктора Гончара, а також бізнесмена Анатолія Красовського. Після цього прокуратура Санкт-Галлена почала розслідування, у результаті якого вона висунула проти нього обвинувачення в насильницькому зникненні людей - або у введенні правосуддя в оману, якщо його зізнання виявляться неправдою.

Процес над Юрієм Гаравським тривав два дні, 28 вересня суд ухвалив свій вердикт: колишнього силовика визнали невинуватим за обома статтями - у насильницькому зникненні людей та у введенні правосуддя в оману. У поясненні до вироку суддя заявив, що це - особливий випадок, у якому "замішана влада, і вона відповідальна за насильницькі зникнення". "Ці факти не повинні викликати сумнівів. Але на допиті обвинувачений заплутався в суперечностях і ухилявся від відповіді", - пояснив він своє рішення.

Суддя, наприклад, вважає неправдоподібним, що Гаравський навмисно розбив скло в машині під час викрадення Віктора Гончара, щоб залишити сліди крові. Сумніви суду викликали й заяви ексбійця СОБРу про те, що автокатастрофа, у яку він потрапив, була замахом на його життя. Суд також дійшов висновку, що Юрій Гаравський, можливо, служив у СОБРі, але його роль у викраденнях залишається незрозумілою. "Можливо, він чув про це від колег", - сказав суддя.

Читайте також: Лукашенко чекає свідчень колишнього спецпризначенця щодо вбивств опозиціонерів

Вирішальним стало те, що обставини справи не вважаються доведеними, підсумував суд: "Сьогодні виправдано Юрія Гаравського. Але не виправдано представників режиму в Білорусі, які відповідальні за смерть Юрія Захаренка, Віктора Гончара та Анатолія Красовського".

Справу ініціювали правозахисники

У 2018 році ексбоєць СОБРу Юрій Гаравський попросив політичного притулку у Швейцарії. Пізніше він зв'язався з журналістами Deutsche Welle і розповів про те, що 1999 року брав участь у викраденні та вбивстві головних опонентів Олександра Лукашенка: Юрія Захаренка, Віктора Гончара і його друга, бізнесмена Анатолія Красовського.

Справу проти Юрія Гаравського ініціювали правозахисники з Trial International, які надають правову підтримку жертвам міжнародних злочинів. Вони встановили місцеперебування Гаравського, зібрали додаткові матеріали і зв'язалися з сім'ями зниклих політиків. У підсумку до прокуратури кантону Санкт-Галлен, де жив Юрій Гаравський, подали одразу три позови - від Олени Захаренко, доньки зниклого ексглави МВС Білорусі, Валерії Красовської, доньки зниклого бізнесмена, а також від Trial International та її партнерів: Міжнародної федерації за права людини (FIDH) і правозахисного центру "Вясна".

На суді Гаравський зізнався у викраденнях, але не в убивствах

19 вересня суд почав розглядати справу проти Юрія Гаравського, процес тривав два дні. На ньому обвинувачений ще раз розповів про події 7 травня і 16 вересня 1999 року. Він підтвердив, що брав участь у викраденнях опонентів Лукашенка, проте заперечив свою причетність до вбивств, про що раніше заявив в інтерв'ю DW.

Суддя встановив багато невідповідностей у його розповіді міграційним службам, під час допиту в прокурора і на судовому слуханні. Гаравський пояснив їх "недоліком перекладу" з російської на німецьку мову. Попри це, прокурор підтримав своє початкове обвинувачення і запросив для підсудного три роки позбавлення волі, два з яких просив призначити умовно з випробувальним терміном у чотири роки.

Читайте також: "Йому стріляли у спину": що співучасник вбивства білоруського опозиціонера розповів його дочці

Захисниця обвинуваченого наполягала, що Юрія Гаравського потрібно визнати невинуватим за висунутим обвинуваченням, оскільки, на її думку, норми швейцарського законодавства неможливо застосувати до підсудного в його випадку.

Адвокат Олени Захаренко та Валерії Красовської Северин Вальц підтримав позицію прокурора. Він також подав цивільний позов, згідно з яким Гаравський має виплатити сім'ям зниклих політиків 200 тисяч швейцарських франків (близько 208 тисяч євро) плюс ще п'ять відсотків від цієї суми за кожен рік від моменту їхнього зникнення, хоча ця сума, за словами адвоката, "ніколи не покриє страждання сімей". Цей позов буде перенаправлено до цивільного суду.

У коментарі DW після оголошення рішення суду адвокат сказав, що рідні Захаренка і Красовського оскаржуватимуть вирок. Гаравський від спілкування зі ЗМІ відмовився.

Зникнення білоруських політиків

Навесні та восени 1999 року в Білорусі зникли колишній міністр внутрішніх справ Юрій Захаренко, ексголова Центрвиборчкому Віктор Гончар і бізнесмен Анатолій Красовський. Офіційне розслідування їхнього зникнення результату не дало, через 20 років його зовсім припинили. Хоча ще на початку 2000-х слідчі білоруської прокуратури Олег Случек і Дмитро Петрушкевич встановили, що в Білорусі на той момент діяв "ескадрон смерті", сформований з бійців спеціального загону швидкого реагування (російською - СОБР) внутрішніх військ МВС Білорусі, який викрав і вбив Захаренка, Гончара і Красовського.

Цього ж висновку 2004-го року дійшов спецдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Христос Пургурідес. За їхніми даними, Захаренка, Гончара і Красовського викрали і вбили бійці СОБРу під командуванням підполковника Дмитра Павличенка з відома керівництва країни. Таку версію поділяють і рідні зниклих, але досі довести її не вдалося.