Значних руйнувань від дій російських окупантів зазнали офісні приміщення та гуртожитки, з яких були викрадені особисті речі співробітників. На фото: будівля "Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами" після того, як у ній побували російські військові.

Будівлю "Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами" російські окупанти розграбували, а те, що не змогли вивезти, розтрощили. За підрахунками Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), російські військові викрали та пошкодили близько тисячі комп'ютерів та серверів.

Після себе російські солдати залишили й різноманітні написи на стінах будівель у Чорнобильській зоні, де вони перебували.

Під час окупації Чорнобильської зони росіяни знищили або викрали близько 330 авто, повідомили в ДАЗВ, у тому числі й автомобілі з перевезення радіоактивних відходів. На фото: авто одного з підприємств зони відчуження, яке використовували російські солдати, а потім кинули обабіч дороги, що веде до Чорнобильської АЕС.

Деякі авто росіяни просто переїжджали важкою бронетехнікою. На фото: понівечене авто у місті Чорнобиль. На щастя, всередині не було людей.

Після втечі із Чорнобильської зони росіяни залишили безлад та купи сміття. На фото: приміщення із радянською символікою в ДК Енергетик, місто Прип'ять.

Під час окупації російські військові облаштовували в Чорнобильській зоні позиції. Після втечі вони залишили на них ящики з-під зброї та сміття. На фото: позиції на території колишнього асфальто-бетонного заводу в місті Чорнобиль.

Окопи військові РФ облаштовували на території Рудого лісу, який взяв на себе найбільшу частку викиду радіоактивного пилу під час вибуху реактора ЧАЕС. На думку голови ДАЗВ, солдати, які тут перебували, вже мали б відчути вплив опромінення або відчують його через рік-два. За його словами, як правило, це загострення хронічних хвороб або виникнення злоякісних пухлин.

Площа Чорнобильської зони - 2600 квадратних кілометрів, переважно в лісистій місцевості. Нині 30 відсотків території зони відчуження недоступна через мінування. Це часто спричиняє пожежі та ускладнює їхнє гасіння. Вартість розмінування коштує близько півтора євро за квадратний метр, підрахували в ДАЗВ.

Трьохтижнева російська окупація завдала значних збитків й природі Чорнобильської зони. Зокрема, як повідомили в ДАЗВ, постраждали червонокнижні тварини, яких російські солдати полювали й потім їли. На фото: коні Пржевальського у Чорнобильській зоні, які занесені у міжнародну Червону книгу.

Для того, щоб відновити хоча б автопарк, інфраструктуру, офісне обладнання, потрібно близько 100 мільйонів євро, підрахували в ДАЗВ. Нині партнери вже затвердили допомогу на 15 мільйонів євро, з яких два мільйони євро виділено на обладнання.

Підірваний українським військом міст через річку Ірпінь стримував російських загарбників від вторгнення в Київ. Саме під ним ховалися ірпінці під час евакуації, рятуючись від ворожого наступу. Наразі поруч з руїнами мосту обладнана тимчасова переправа. Пошкоджена ділянка мосту буде розібрана й замінена на нову.

Власники приватного автотранспорту були змушені залишати свої авто на під'їзді до зруйнованого мосту через Ірпінь і далі іти пішки. Зараз міська влада вивезла кинуті авто на територію міста й запрошує мешканців, що повертаються, їх забирати. Натомість на чимало машин, що лишилися припарковані у дворах житлових будинків, чекала сумна доля.

Затишні квартири в курортному місті, чисте повітря соснового лісу неподалік мегаполіса, європейський рівень життя за меншу ціну - такими були привабливі перспективи для більшості людей, що купували житло в Ірпені. Прихід російських загарбників перетворив все це на смертельну небезпеку та руїну. На фото: реклама продажу квартир в новозбудованому ірпінському житловому комплексі "Комфортний дім".

У середині квітня міська влада Ірпеня звітувала про часткове відновлення електроструму та водопостачання в багатьох районах міста. Але наразі тиск у водогонах доставляє воду лише до третіх поверхів. Один з місцевих підприємців анонсував поновлення роботи першої після звільнення міста кав'ярні. Але ця перукарня у ЖК "Новоірпінські липки" навряд чи знову запрацює.

За оцінками інвестиційної ради Ірпеня, після заподіяних вуличними боями масштабних руйнувань відбудова житлового фонду та міської інфраструктури потребує близько одного мільярда доларів. До міста почали навідуватися перші біженці, щоби оцінити стан свого житла та іншого майна. Цей чоловік на фото сказав, що вже не сподівається на відновлення квартири в цьому будинку.

За даними супутникового центру ООН Unosat, станом на 31 березня, російські військові під час окупації міста пошкодили в Ірпені щонайменше 1060 об'єктів житлової та соціальної інфраструктури. Це складає 71 відсоток території міста. 115 з них цілком зруйновані, 698 значно пошкоджені, 187 пошкоджені частково. Серед іншого, окупанти обстріляли чотири навчальні заклади та три заклади охорони здоров'я.

Рятувальники евакуювали з Ірпеня більшість дітей, жінок та осіб похилого віку. Решта цивільних залишилася без електрики й опалення, без зв'язку. Вони були змушені терпіти нестачу харчів і води. За їхніми свідченнями, росіяни не дозволяли людям виходити з домівок та бомбосховищ, обстрілювали будинки різними видами зброї. На фото: спалений окупантами популярний в Ірпені торговельний центр "Жираф".

Цей будинок - перша споруда Ірпеня з боку заїзду в місто з Бучі, звідки росіяни почали атакувати першого дня повномасштабної фази війни проти України 24 лютого. Саме тут окупантів зупинили сили місцевої тероборони. За словами українських військових, російському війську не вдалося захопити весь Ірпінь. До остаточного звільнення міста 28 березня тут тривали запеклі вуличні бої.

Мешканець крайнього житлового будинку Ірпеня на вулиці Соборній, Григорій, вперше приїхав оглянути свій згорілий під час обстрілів будинок. Тут жили три сім'ї: Григорій з дружиною і донькою, а також родини двох його небожів. На третій день спроб прориву оборони Ірпеня росіянами зайнявся дах, після чого згоріла вся споруда. "Отакий він, "рускій мір", - гірко підсумував чоловік побачене.

Обстріли свого будинку Григорій відчув ще 24 лютого близько півдня. Всі три сім'ї переховувалися в цьому підвалі сараю на території їхньої садиби, сказав чоловік. А коли 27 лютого хата згоріла, всі відійшли в бомбосховище на території міського водоканалу, де залишалися до евакуації з міста 3 березня.

"З перших пострілів вся наша хата здригалася, зі стелі попадали всі люстри. А пожежа знищила й хату, і все, що в ній було. Я тут останні 20 років будував, купував все для комфорту моєї жінки-інваліда, а тепер ми лишилися ні з чим", - каже Григорій. Позад нього - заіржавілі рештки холодильника і побутової техніки, якою була обладнана кухня.

Дружина Григорія, Людмила, не могла вгамувати сліз під час огляду згорілої хати. Водночас вона категорично відкинула припущення про те, що в разі добровільної здачі росіянам її родина могла би уникнути загрози їхньому життю та руйнувань оселі. "Кому здаватися? Росіянам? Та мій чоловік і досі рветься в тероборону. Я б і сама воювати пішла, якби ноги могли ходити!", - заявила літня жінка.