5.45: Будильник задзвонив близько четвертої. Під час пандемії не надто спиться, каже Андреа Крауткремер (Andrea Krautkrämer). Вона заходить у лікарню "Маріенгоф" у Кобленці та піднімається на другий поверх - у відділення інтенсивної терапії.

54-річна медсестра працює тут уже понад 30 років, останнім часом - на неповну ставку. У кімнаті для перевдягання вона вбирається у синій халат, що носять у відділенні інтенсивної терапії.

6.00: Відділення ще в напівтемряві. З коридору за великими вікнами видно хворих у своїх ліжках. 11 з 12 ліжок зайняті, у трьох пацієнтів - COVID-19.

У березні хворих з коронавірусом стало менше. Ліжка займають пацієнти, що надходять з інфарктом або інсультом, а також після планових операцій, проведення яких відновилося.

За словами голови відділення Курта Зімона (Kurt Simon), персонал сильно помолодшав, багато хто йде, пропрацювавши 5-10 років. Сестринській справі потрібно більше лобі й поваги, каже він: "Хороший догляд коштує грошей". Інтенсивну терапію в клініці "Маріенгоф" упродовж 365 діб на рік забезпечують 37 жінок і 8 чоловіків, по 5-6 осіб на зміну.

Читайте також: "Третя хвиля" пандемії COVID-19 накрила Європу, але не всю

Пацієнти з коронавірусом у відділенні інтенсивної терапії

На ліжках під номерами 1 і 2 лежать пацієнти з COVID-19, яким роблять вентиляцію легенів. Швидка допомога привезла чоловіка з підозрою на коронавірус, він лежить в ізольованому боксі, в який проходять через санітарний шлюз.

Сестри ранкової зміни обговорюють, за яких пацієнтів і завдання візьметься кожна з них. На плечі Крауткремер лягає керівництво зміною і догляд за двома пацієнтами, також вона опікуватиметься колегою, яка ще лише вчиться.

Перед першим контактом з хворими Андреа робить експрестест на коронавірус. Його роблять раз на тиждень. Тестують також пацієнтів, і їхніх родичів. Більшість персоналу вже щеплені.

7.00: Разом з ученицею Крауткремер оглядає Ганса Фінка (ім'я змінено). Йому ампутували ногу. Вона перевіряє рану і дані стану пацієнта, що висвічуються на комп'ютерних моніторах, скорочує дозу ліків, опитує хворого. Пояснює учениці, на що треба звертати увагу.

Догляд за хворим COVID-19 в реанімації

7.30: У шлюзі перед палатою, де лежить Мартін Фабер (ім'я змінено), Крауткремер надягає поліетиленову шапочку і захисний халат, дві пари рукавичок, зверху на вже надягнутий респіратор FFP2 - прозорий екран для обличчя. Сьогодні вона буде заходити сюди чотири рази, щоразу надягаючи увесь цей захисний одяг і потім, акуратно знявши, викидаючи його.

Пану Фаберу сорок з гаком, він хворів на лейкемію, і лежить у реанімації вже три дні. Його мама, яка також хворіла на COVID-19, померла в січні. Вона лежала на сусідньому ліжку. "Доброго ранку, пане Фабер! Як минула ніч?", - запитує медсестра. "Добре", - чути з-під маски, що закриває рот і ніс. "Добре, що ви так довго змогли пролежати на животі", - говорить вона. Пацієнт лежить на животі з учорашнього дня, щоб краще вентилювалися легені - за допомогою апарату ШВЛ під назвою Elisa.

Андреа знімає йому зі спини електроди, аби він міг перевернутися, протирає його одноразовими вологими серветками, застеляє ліжко. У захисному одязі це особливо незручно.

Вони розмовляють про те, що він хоче нарешті одружитися зі своєю коханою, і краще за все - просто зараз.

8.15: На приладі спостереження постійно включається звуковий сигнал - пацієнту треба відкашлятися.

Після сніданку дзвонить подруга Фабера, запитує про його стан. "Ви може дзвонити в будь-який час", - каже Крауткремер. Родичі дуже важливі для пацієнтів, запевняє вона: "Їх так бракує". В "Маріенгоф" навіть закупили планшети, аби полегшити контакти, поки через пандемію заборонені відвідування.

Як помирають хворі в інтенсивній терапії

У відділенні інтенсивної терапії сестри повинні документувати все, що вони роблять. Це потрібно для безпеки пацієнтів і для виплат лікарняних кас. Крім ізольованого боксу, всюди шумно: пищать і дзвенять контрольні прилади. На комп'ютерах за стійкою посеред відділення видно показники всіх пацієнтів.

Не тільки біля лікарняних ліжок є робота. Дзвонить телефон - "швидка" везе хворого. Прибула велика коробка з ліками - треба їх розподілити, замовити нові. Якщо несправний який-небудь прилад - викликати техніка.

9.20: Крауткремер запалює на стійці ліхтар з м'яким світлом, пояснюючи пошепки, що це знак персоналу: "На ліжку під номером 4 - пацієнт у передсмертному стані". Терапію припинили, біля нього двоє родичів - це дозволено тільки для тих, хто помирає. "У відділенні інтенсивної терапії не можна працювати, якщо ти не приймаєш того, що смерть - це частина життя", - каже старша по зміні.

10.00: Лікарі й сестри зібралися біля хворого на коронавірусну хворобу. Йому вводять шлунковий зонд, канюлю в трахею для вентиляції.

Через два дні помре і цей пацієнт. Це вже далеко не перший випадок у Крауткремер та її колег: "Ти робиш усе, що в твоїх силах - але цього не вистачає". Сподіваєшся на одужання кожного пацієнта, за кожного боїшся, каже вона.

Медперсонал працює з останніх сил

10.15: Крауткремер приносить Фаберу нові ліки, робить аналіз крові. Цукор підвищений - вводить інсулін. Повідомляє лікарю про погіршення показників вентиляції легенів.

Після цього знову йде до Фінка - робить йому перев'язку, обробляє рану.

11.30: Відчиняються двері палати, де помер хворий, - йдуть його рідні.

12.20: Час прийняти ліки й пообідати. Крауткремер знімає з Фабера дихальну маску. У нього сильна спрага через вентиляцію легенів. Крауткремер дезінфікує всі поверхні, яких торкається хворий.

13.15: Приходить вечірня зміна. Андреа Крауткремер передає справи колезі.

Цього тижня помер ще один пацієнт, розповідає Крауткремер по телефону через кілька днів. Три летальні випадки за тиждень - не рідкість, "якщо не пощастить - то й за один день".

Багато сестер працюють на межі, констатує вона: догляд за хворими, що перебувають у дуже тяжкому стані, багато роботи, страх заразитися - так багато всього відразу, "це висмоктує всі сили".

Читайте також: Українські медсестри про реалії роботи - виснажливо і мізерна зарплата

Весілля в реанімації

Вона розповіла й про Фабера: коли лікарі порадили не відкладати з одруженням, лікарняний священник подзвонив у відділ запису актів цивільного стану, й чиновник прийшов у лікарню.

Священник Мартін Заурбір (Martin Saurbier) купив троянди, медперсонал - ігристе вино. Хтось приніс прикраси для приміщення.

Чиновник ставить запитання по переговорному пристрою. Молодята підтверджують згоду взяти шлюб. У всіх виступають сльози, розповідає Заурбір DW. У січні він провів в останню путь маму Фабера.

Пану Фаберу спочатку стало краще, каже духівник, проте пізніше показники погіршилися. Через тиждень після вінчання він помер. Його дружина попрощалася з ним. Мати Мартіна Фабера мали поховати, коли її син повернеться з лікарні. Тепер родина попросила лікарняного священика поховати маму й сина разом.