"Небо визначить результат цієї війни", - заявив український президент Володимир Зеленський на початку липня та додав, що зараз набагато менше значення має, територія якої країни більша. "Ми перейшли в повітряну сферу. А в повітрі ми вже конкурентоспроможні", - зазначив Зеленський. За кілька днів після цього він анонсував "40-денний план далекобійних санкцій" СБУ, а 10 липня підписав указ про створення у складі Збройних сил України окремого командування далекобійного (глобального) впливу.

26 липня Зеленський провів нараду з військовим командуванням щодо українських далекобійних ударів по Росії, за підсумками якої оновили перелік пріоритетних цілей у РФ і погодили продовження операцій. Як повідомив президент України, лише цього року у межах "далекобійних санкцій" українськи сили оборони виконали понад тисячу вогневих завдань.

"Головна мета - щоб наш далекобійний тиск ще більше підштовхував Росію до дипломатії через ускладнення виробництва компонентів для зброї, нафтові й інші економічні втрати та повернення цієї війни в "рідну гавань", - написав днями Зеленський у соцмережах.

Читайте також: Україна завдала ударів по нафтових об'єктах у глибокому тилу РФ - Зеленський

Що під прицілом і куди дістають "далекобійні санкції"

Опитані DW українські експерти, оцінюючи кампанію з далекобійних українських ударів, вказують на її чіткі пріоритети. Головний - російські нафтопереробні заводи (НПЗ), нафтобази й насосні станції трубопроводів. Паралельно під удари потрапляють підприємства ВПК, зокрема завод у Пензі, що виробляє компоненти для ракет, і "ВНИИР-Прогрес" у Чебоксарах, об'єкти ППО, ракетні катери й судна, логістичні вузли, а останнім часом і склади компанії Wildberries. За даними української сторони, на цьому найбільшому російському марктлейсі відбувається торгівля товарами для армії РФ.

Географія ударів розширилася далеко за колишній "безпечний тил" РФ. Українські засоби ураження діставали до нафтооб'єктів у Ярославській області та Удмуртії - за 1300 км від кордону, до перевалочної станції "Транснефти" в Пермському краї - понад 1500 км, до НПЗ у Башкортостані та Уфі. У ніч на 25 липня географія уражень українськими далекобійними дронами охопила простір від Ростова-на-Дону до Тюмені й Кірова та акваторію Каспійського моря. Найглибші цілі - на Уралі та в Сибіру, за понад 3000 км.

Причину такої вразливості Росії експерти вбачають власне в її географії. Як каже директор аналітичного центру New Geopolitics Research Network Михайло Самусь, РФ надто велика, щоб фізично захистити всю свою територію, інфраструктуру й логістику, розтягнуту на тисячі кілометрів. "Захистити всю цю територію системами ППО неможливо. Навіть у Радянському Союзі система стояла лише довкола Москви. Росія, починаючи війну, на це просто не розраховувала", - наголошує експерт.

Основа української далекобійної кампанії - відносно дешеві далекобійні дрони-камікадзе власного виробництва, зокрема FP-1 від Fire Point. За офіційною статистикою Генштабу ЗСУ, на яку посилається видання Defense Express, на ці дрони припадає близько 54% уражень цілей і 59% вогневих завдань у глибині Росії. Один такий дрон коштує близько 55 тисяч доларів. А точковим доповненням є ракети - зокрема "Фламінго", якою, за словами Зеленського, Україна вразила воєнний завод у Чебоксарах за 900 км, котрий виготовляв важливі компоненти для російських ракет та безпілотників.

Показово й те, що удари стають методичними: згідно з повідомленнями української сторони, Рязанський і Саратовський НПЗ українські дрони атакували понад 15 разів, не даючи завершити ремонти.

Читайте також: Дефіцит бензину в Росії спричинить поворот у війні?

Якими є наслідки далекобійних ударів по РФ

Ефект українських ударів вглиб території Росії вже вимірюваний - і його підтверджують незалежні джерела, а не лише українські заяви. За оцінкою аналітичної компанії Kpler, у червні російські НПЗ переробляли близько 560 тисяч тонн нафти на добу - найнижчий показник для цього періоду за роки, а випуск бензину впав приблизно на 25% рік до року. Українські атаки, за різними оцінками, вивели з ладу близько 40% нафтопереробних потужностей РФ.

Після українського удару 6 липня найбільший НПЗ Росії, Омський, за даними ГУР, втратив близько 75% потужностей. Як пише агенція Bloomberg, за даними, зібраними компанією EA Analytics, обсяги переробки нафти в цьому місяці в середньому становили 3,91 млн барелів на добу, що є найнижчим показником з березня 2005 року.

Наслідки відчувають уже й пересічні росіяни: у Росії запроваджують ліміти на продаж пального, на АЗС вишиковуються черги. Кремль обмежує експорт пального, нарощуючи натомість його імпорт: як повідомляється, Москва планує купувати до 400 тисяч тонн бензину на місяць.

"Зараз акцент зроблений на удари по нафтопереробних підприємствах. І це правильно, бо це впливає на забезпечення самих збройних сил Росії паливом. А продукція пально-мастильних підприємств - це, по суті, кров усієї економіки", - каже в розмові з DW директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

Водночас попри загальну ефективність кампанії Сунгуровський вказав і на певну системну ваду. "Поки що не вистачає більшої скоординованості цих ударів. Вони мають бути скоординовані за оперативною глибиною і водночас пов'язані з ударами по логістиці самих збройних сил Росії, а також з роботою дипломатичних і розвідувальних служб щодо перекриття постачання Росії західних компонентів", - зазначає експерт.

Відповіддю саме на цей запит і стало створення нового командування. Втім, командувач окремого командування далекобійного впливу поки що не призначений.

Читайте також: Захід хибно оцінив Путіна: експерти про наслідки ударів Києва

Чи наближають українські "далекобійні санкції" мир?

Окремий вимір далекобійних ударів - геополітичний. На думку Самуся, саме спроможність бити вглиб Росії змінила позицію України у відносинах зі США. "Це елемент суб'єктності: ми суверенно ухвалюємо рішення про ескалацію, а не просимо про допомогу з позиції слабкості. США фактично перетворилися на посередника, а Україна має свою суверенну позицію, бо може продемонструвати силу на практиці", - вважає Самусь.

А от щодо перспективи замороження війни обидва експерти стримані. Сунгуровський вважає, що самі лише дипстрайки хід війни не змінять, оскільки це лише один елемент цілого комплексу заходів. Вирішальними, на його думку, лишаються події на фронті.

Самусь ще категоричніший у своїх оцінках: до миру Україна навряд чи наближається, бо Путін продовжуватиме війну. Але стратегічно, переконаний він, ситуація змінюється не на користь Росії і змінюватиметься й надалі. "Справді зараз уже є ефекти, і ці ефекти посилюватимуться в майбутньому. Ситуація стратегічно змінюється, і абсолютно точно в негативному для Росії плані", - наголошує Самусь.

Читайте також: Зеленський: За рік Сили безпілотних систем уразили російські цілі на $40 мільярдів