З 10 травня округи та міста Баварії зі стабільним семиденним рівнем захворюваності нижче ніж 100 або 50 осіб на 100 тисяч жителів зможуть дозволити так послаблення: роботу зовнішніх терас ресторанів до 22:00, а також відкриття театрів, концертних залів та кінотеатрів. А невдовзі справа може дійти і до виступів аматорських колективів.

Італія взяла курс на поступове послаблення обмежень. Там, де рівень захворюваності на COVID-19 помірний, ресторани та бари можуть обслуговувати клієнтів на зовнішніх терасах, зокрема й увечері. У менш постраждалих регіонах країни знову відкрилися музеї та кінотеатри. У Ватикані з 3 травня знову відчинили свої двері музеї (на фото), але вхід лише з маскою.

У Польщі з 4 травня знову працюють музеї. Починаючи з середини травня, просто неба можуть проводитися кінопокази та театральні вистави (але глядачі можуть займати лише половину місць), а з кінця травня фільми та вистави можна буде переглянути і в приміщеннях (але глядачі мають бути в масках). Деякі польські кінофестивалі також зможуть знову відбутися, зокрема в Кракові (архівне фото 2017 року).

Португалія також поступово відкривається. На початку березня знову відчинилися бібліотеки. На початку квітня запрацювали ринки, художні галереї та музеї (на фото - Порту). Кінотеатри, театри та культурні центри відчиняться в середині травня. З початку травня працюють ресторани, кав'ярні та кондитерські. Також знову дозволено проводити події з обмеженою кількістю учасників.

У Швейцарії на початку березня знову відкрилися музеї та бібліотеки - попри те, що на той час кількість заражень усе ще зростала. Зовнішні тераси ресторанів, кінотеатри та театри (на фото - Шаушпільгаус у Цюріху) працюють ще з 19 квітня. Також знову відбуваються концерти просто неба та футбольні матчі. При цьому чинні правила гігієни, як-от обмеження аудиторії або вимога носіння маски.

Завдяки тривалому послідовному локдауну та масштабній кампанії вакцинації ситуація з коронавірусом у Великобританії покращилася. В Англії та Уельсі паби та ресторани знову можуть приймати клієнтів на зовнішніх терасах, а в Шотландії і в приміщенні. На початку травня в Ліверпулі відбувся пробний музичний фестиваль, який відвідали кілька тисяч людей. На фото можна побачити радість глядачів.

У 1950-х Воргол ще працював графіком для фірми з виробництва взуття. Акцентування уваги на певному об'єкті - взутті, банках, очах чи губах, наприклад, голлівудської зірки Мерилін Монро - типове для стилю Енді Воргола. Свої перші графічні роботи молодий Воргол представив публіці у 1959 році в нью-йоркській Галереї Бодлі. Воргол позиціонував себе тоді як антимитець.

Воргол не полюбляв типових студійно-павільйонних фотосесій. Миттєві знімки Polaroid, де закарбовувалася жива й непостановочна мить, він використовував як шаблон для написання портретів. Зображення методом шовкографічної репродукції переносилося на полотно. Можливо, у цій спонтанності і є таємниця успіху надрукованого у різних колірних варіаціях портрету солістки гурту Blondie Деббі Гаррі.

"Банки із супом Кембелл" 1962 року стали справжнім проривом. Згодом багато картин і трафаретів набули статусу "ікон попарту". Наприклад, робота "Мао" 1972 року, де зображений китайський керманич Мао Цзедун, існує у багатьох колірних варіаціях. До її створення митця надихнув візит президента Річарда Ніксона у Пекін. Оригіналу, як такого, не існує - вийшла ціла серія портретів комуністичного вождя.

Дещо сором'язливий Енді Воргол був справжньою зіркою у богемних та мистецьких колах. На відкритті виставок та інших світських заходах фанати Воргола обох статей брали митця в облогу, як на цьому фото 1978 року з Цюриха. Особливо "полювали" за плакатом або каталогом із особистим автографом американського митця, адже Воргол ще за життя став легендою й одним із найяскравіших представників попарту.

В останні роки свого життя Енді Воргол не виходив з дому без білявої перуки. Подейкують, таких у нього була сотня. Його знову цікавила фотографія та живопис, це було, так би мовити, поверненням до джерел. Фотоальбом "Америка" 1985 року випуску став справжнім успіхом, але жити митцеві залишалося недовго. 22 лютого 1987 року він помер через ускладнення після перенесеної операції.

Вплив іконографії відчувається у творчості Воргола, у тому числі й у цьому автопортреті. Батьки митця були релігійними людьми, особливо мати. Воргол був набожним і часто відвідував літургії. "Умре у Пітсбурзі, де соус, мармелад, Хрести схизматиків, печальний колумбарій. В рулетку грища, записи рулад, Барвистий сакос, русинський вікарій", співав про Воргола український гурт "Плач Єремії".

Виставка "Andy Warhol Now" у Музеї Лювдіґа у Кельні триватиме до середини червня 2021 року. Це спільний проєкт із лондонською галереєю Tate Modern, де представлені не лише всесвітньовідомий попарт, але й ранні роботи митця, відеокадри та експериментальні фільми Воргола. Через пандемію COVID-19 виставка закрита для фізичного відвідування, але оглянути її за допомогою гідів можна віртуально.

Так звана Повінь століття, що 2002 року затопила більшу частину Дрездена, стала справжньою загрозою для безлічі культурних цінностей. Тоді постраждав і комплекс будівель у стилі бароко Цвінґер. Тепер у місті створена група з підготовки до погодних катаклізмів. Вчені намагаються заздалегідь підготувати культурні цінності до екстремальних погодних умов завдяки кліматичному моделюванню.

Знамените місто на воді нерідко потерпає від підйому рівня моря. Нинішній клімат сприяє таким явищам, як повінь 2019 року, коли цю театральну залу (на фото) підтопило, так само як і безліч інших будівель і церков. Однак фахівці намагаються врахувати у своїх моделях не тільки такі актуальні екстремальні погодні явища, а й довгострокові зміни, пов'язані зі змінами клімату.

Раніше культурні цінності потерпали від вологості. Тепер їм шкодить дедалі сухіше повітря. Ця проблема торкнулася саксонського палацу Моріцбург, оздобленому в стилі бароко з багатьома бароковими шкіряними шпалерами. Візерунки на шпалерах відреставрували через різноманітні пошкодження, зокрема тріщини. Такі тріщини виникають на шкіряних шпалерах у періоди екстремальної спеки.

Місто Губбіо в Умбрії оточене античним міським муром. Цьому муру, так само як й іншим будівлям, загрожують зміщення ґрунту і волога. Частина муру вже завалилися після того, як дощем було розмито бетонний розчин, що спричинило випадання каміння. Нині цією проблемою займається європейський дослідницький проєкт, покликаний захистити стародавні пам'ятки за допомогою електромагнітного сканування.

Поблизу порту столиці Криту з початку XVI століття височіє фортеця Кулес. Попри те, що ця історична споруда пережила досить багато, нині їй неабияк дошкуляють постійні зміни структури й напрямку хвиль. Причина - зміщення напрямку вітру внаслідок змін клімату. Вода потрапляє крізь мури, поступово руйнуючи їх, а зсередини осідає хлорид натрію, що теж шкодить будові.

Цей об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО простояв вже понад чотири тисячі років. А тепер йому загрожують кроти, котрі так інтенсивно риють і розпушують землю, що у довгостроковій перспективі є загроза обвалу. Це теж пов'язано з кліматом: помірні зими збільшують популяцію кротів, а тепліші й вологіші ґрунти сприяють появі та розмноженню хробаків, якими люблять ласувати кроти.

Історична частина міста Вісмар з його будинками, дахами й фонтаном (на фото) є такою ж культурною спадщиною, як і старі міста Любек і Штральзунд. Утім, з плином часу їм може загрожувати підвищення рівня моря. Якщо глобальне потепління триватиме, то майбутнім археологам доведеться шукати цю культурну спадщину під водою. Центри Неаполя, Брюгге й Стамбула також під загрозою затоплення.

Зміни клімату зачіпають не тільки будівлі та експонати, розміщені в них. Історичні парки та сади, як, приміром, ось цей у Палаці Сансусі в Потсдамі, також мають лаштуватися до нових погодних умов. У рамках деяких проєктів експериментують з посиленням опору рослин. Вчені також досліджують, як потрібно адаптувати до змін клімату висадку рослин.