Війна Росії проти України не лише зруйнувала дотеперішню архітектуру безпеки в Європі та світі, а й спричинила гостру продовольчу кризу. Й проблема не лише в перебоях з постачання зернових з України та Росії. Не меншу загрозу для світової продовольчої безпеки становить і гострий брак мінеральних добрив.

Річ у тім, що до війни Росія, Україна й Білорусь традиційно входили до провідних світових виробників і постачальників міндобрив: Україна - насамперед азотних, Росія - практично всіх видів міндобрив, а Білорусь - насамперед калійних добрив. Утім, агресивна російська війна проти України й підтримка дій Москви з боку Мінська разом з усіма супутніми наслідками - блокуванням або порушенням шляхів постачання Чорним морем, руйнування або пошкодження інфраструктури й потужностей з виробництва міндобрив в Україні, запровадження санкцій проти Росії та Білорусі вкупі з дорожнечею на газ у Європі спричинили різке зростання цін на міндобрива скрізь у світі.

Ситуація настільки серйозна, що днями генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш наголосив на необхідності забезпечення безперешкодного доступу на світові ринки російським міндобривам. "Без добрив у 2022 році може забракнути продовольства у 2023 році", - застеріг Гутерріш під час свого візиту в Стамбул.

Переваги й недоліки міндобрив

Сільськогосподарські рослини виснажують ґрунт, тож для збереження родючості фермерам і селянам потрібно регулярно вносити в землю поживні речовини. Впродовж останніх десятиліть найкращим джерелом цих поживних речовин вважалися мінеральні добрива. Адже рослинам потрібна ціла низка елементів та сполук - насамперед сполук азоту, але не менш важливими для рослинництва є калій і фосфор. Крім них, ще є вторинні елементи, без яких теж годі розраховувати на добрий врожай - залізо, кальцій, сірка, магній тощо.

Читайте також: Російські добрива і продовольство виведені з-під санкцій США

Усі ці потреби рослин можна відносно легко вдовольняти мінеральними добривами, а ще такі види добрив і їхні суміші можна без проблем варіювати з огляду на самі культури, які вирощують на полях, хімічні особливості окремо взятих ґрунтів, близькість ґрунтових вод та інші чинники. До переваг мінеральних добрив слід також віднести їхню досить легку транспортабельність, мінімальні вимоги щодо зберігання, зручність фасування й внесення в ґрунт, легкість, з якою вони засвоюються рослинами. Ще один плюс цього виду добрив - відсутність шкоди для довкілля, звісно, якщо дотримано всі технічні та агрокультурні вимоги й правила безпеки.

Чи не єдиною вадою промислово виготовлених міндобрив є їхня висока енергомісткість, адже для синтезу того ж аміаку, що є складовою більшості видів азотних добрив, потрібна величезна кількість природного газу. Утім, досі на цей недолік мало хто зважав, адже ціни на газ були прийнятними й безпосередньої загрози дефіциту газу ніхто не передбачав. Та все змінила війна Росії проти України. Тепер ціни на мінеральні добрива підскочили в кілька разів - за даними Спілки фермерів Німеччини (DBV) в середньому в три-чотири рази. Скажімо, якщо наприкінці 2021 року одна тонна фосфорних добрив коштувала в Німеччині близько 370 євро, то тепер її вартість - близько тисячі євро. Не краща ситуація й з азотними та калійними добривами.

Рідкий гній: смердючий, але потрібний

Тож нинішня вкрай непроста ситуація змусила багатьох селян і фермерів Німеччини та сусідніх країн згадати про вже напівзабутий дідівський спосіб підживлення ґрунту - рідкий гній. Досі цей вид органічних добрив був не дуже популярним і причин для того було кілька.

Читайте також: Коментар: Загроза голоду підштовхує Африку у бік путінської Росії

По-перше, після обробки ним ґрунтів в околиці кілька днів, а то й тижнів стоїть такий нестерпний сморід, що дехто з мешканців поблизьких будників навіть намагається не провітрювати помешкання зайвий раз. Другим - і значно вагомішим - аргументом проти використання такого органічного добрива була потенційна загроза забруднення ним ґрунтових вод. Третім недоліком, на який часто вказували екологи й політики, було те, що від застосування цього виду добрив в атмосферу з полів потрапляло багато сполук азоту, зокрема аміаку, а також метан, що шкодило клімату. Ще однією вадою є обмеження щодо транспортування - рідкий гній не можна перевозити на будь-які відстані, тож поле, на якому його вносять у ґрунт, має буди відносно неподалік від тваринницьких ферм.

Усі ці фактори, а також те, що в Німеччині останніми роками спостерігається скорочення поголів'я у тваринництві, призводили до того, що рідкий гній на полях використовували дедалі рідше. Утім, подекуди він знаходив застосунок в інших сферах, зокрема як сировина в біогазових установках.

Читайте також: Екологічні фосфатні добрива з каналізації: технологія з Австрії

Але тепер з огляду на захмарні ціни на мінеральні добрива про всі недоліки рідкого гною одразу забули. В Спілці фермерів Німеччини (DBV) підтвердили, що нині спостерігається досить високий попит на рідкий гній. "Що дорожчими та дефіцитнішими стають мінеральні добрива, то більшою популярністю користуються всі органічні джерела азоту", - сказав голова DBV Бернгард Крюксен (Bernhard Krüsken). Він також визнав, що нині рідкий гній транспортують на значно більші відстані, ніж зазвичай.

Бізнес на гною переживає справжній бум

Щоб активізувати й зробити ефективнішим ринок органічних добрив, у Німеччині навіть створили спеціальні банки й біржі гною (Güllebanken und -börsen). Як пояснив DW представник одного з таких банків у районі Везер-Емз в землі Нижня Саксонія Едельгард Брінкманн (Edelhard Brinkmann), нині банки й біржі гною переживають справжній бум. По суті, ці структури виконують маклерські функції, тобто вони зводять фермерів, які займаються тваринництвом і конче шукають тих, хто б у них забрав гній, з тими, кому органічні добрива потрібні саме тепер і зараз.

Ці біржі - значне полегшення насамперед для тих, хто думає куди подіти залишки гною, адже в Німеччині є жорсткі норми щодо кількості внесених органічних добрив у ґрунт, тож залишати гній як резерв на майбутнє не можна. Деякі банки й біржі гною мають власний парк транспортних засобів, щоб полегшити й пришвидшити проблему перевезень. Свій парк для перевезення рідкого гною має й організація, яку представляє Брінкманн. Щодо додаткових коштів, які можуть виникати в разі більш далеких перевезень гною, ніж зазвичай, то вони перекладаються як на покупців, так і на продавців, каже Брінкманн.

Без міндобрив усе одно не обійтися

Утім, хоч у Німеччині нині є багато ініціатив з активнішого використання природних джерел азоту й інших поживних речовин для рослин, без мінеральних добрив усе одне не обійтися. Так, приміром, за підрахунками Спілки фермерів Німеччини, щороку в ґрунти на полях країни вноситься добрив, як мінеральних, так і органічних, що містять близько трьох мільйонів тонн азоту. Приблизно половина з цього припадає на мінеральні добрива. І можливостей замінити їх у короткостроковій перспективі органічними добривами - гноєм, компостом чи відходами з виробництва біогазу - немає, застерігають фахівці.

Тож у спілці застерігають від скорочення поставок міндобрив у наступному році. Якщо кількість внесених добрив скоротиться на половину, то врожайність "скоротиться на 20-25 відсотків", застеріг голова спілки Бернгард Крюксен. "Коли говорять про зиму й розподіл подачі газу, потрібно постійно зважати на те, що добрива відповідають за продовольчу безпеку", - зауважив Крюксен.