Вражаючі скелі Ельбських пісковикових гір неподалік від Дрездена - улюблена ціль любителів походів та скелелазіння. Ці ландшафти з чудернацькими скелястими формуваннями, ущелинами та печерами називають також Саксонською Швейцарією, адже вони нагадують Альпи. Гірський масив утворився 66-140 мільйонів років тому, коли піщані маси з розташованого тут колись моря перетворилися на камінь.

Про цю водойму в містечку Блаубойрен, що розташоване в гірському масиві Швабський Альб, існує багато міфів та легенд. Озеро розташоване в місцевих карстових горах із розгалуженою системою печер. Тут збирається вода із високим вмістом вапна, яка в місці озера Блаутопф виходить на поверхню та відбиває сонячне світло. Це пояснює особливий синій колір водойми.

Коли на Люнебурзькому пустищі між Гамбургом, Ганновером та Бременом квітнуть трави, величезна територія перетворюється на суцільне фіолетове море. Це стається у серпні-вересні. Аби так було і надалі, територія перебуває під особливим захистом, пересуватися на авто тут заборонено. Найкраще познайомитися з Люнебурзьким пустищем можна на запряженою конями повозці, велосипеді чи пішки.

Масивні крейдяні скелі на узбережжі острова Рюген у Балтійському морі сягають заввишки 120 метрів. Вони утворилися близько 70 мільйонів років тому із закам'янілих скелетів та мушель морських тварин. Це диво природи надихало багатьох художників, зокрема й відомого німецького романтика Каспара Давіда Фрідріха, який увіковічнив крейдяні скелі 1818 року на одній зі своїх найвідоміших картин.

До 1860 року скелю Довга Анна заввишки 47 метрів на краю острова Гельґоланд в Північному морі із рештою острова поєднував природні кам'яний міст. Та він обвалився. Аби захистити скелю від подальших руйнувань, у воді було збудовано спеціальну захисну споруду. Скеля масою близько 25 тисяч тонн стоїть на місці й досі. Вона стала одним із символів Гельґоланда та улюбленою ціллю туристів.

Вода річки Гутах в Трібергу спадає з висоти 163 метрів через сім "поверхів". Таким чином, Трібезський водоспад - найвищий у Німеччині. Найбільш видовищно він виглядає під час відлиги та сильних злив. Узимку водоспад перетворюється на вражаючий льодовий ландшафт.

Ваттове море - це справжнє диво природи. 2009 року його занесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Життя цього регіону регулюється відпливами та приливами. Під час відпливів на певний час осушуються величезні ділянки морського дна, що створює ареал для проживання понад 10 тисяч видів тварин і рослин.

Коли йдеться про гейзери - природні фонтати, що б'ють із-під землі, багато хто спершу думає про Ісландію. Але і в Німеччині є свій гейзер - в Андернаху в долині Середнього Рейну. Приблизно що дві години з-під землі б'є струм заввишки до 60 метрів. Стається це завдяки накопиченню в підземних породах вулканічного вуглекислого газу.

Заальфельдські гроти фей мають містичну ауру. Вони є наслідком гірничо-видобувних робіт у Тюринзьких сланцевих горах сотні років тому. З часом підземні простори перетворилися на печери зі сталактитами, сталагнатами та сталагмітами. З 1993 року Заальфельдські гроти перебувають у Книзі рекордів Гіннеса як "найбагатші на кольори гроти світу".

Петля Саару - це найпопулярніший мотив листівок із федеральної землі Саар. Поблизу містечка Меттлах річка Саар робить розворот на 180 градусів. Найкращий вигляд на це диво природи відкривається з оглядового пункту Клеф у невеличкому населеному пункті Оршольц.

Від фортеці Фюрстенберг (Fürstenberg), що поблизу містечка Райндібах, нині залишились тільки руїни. Фортецю зведено на високому березі Рейну в 13-му столітті. Але досі вона зберегла особливий шарм. Ця фортеця повністю вписується в рейнську романтику. На башті сокіл навіть сплів гніздо. На крутих схилах піднімаються виноградники. До речі, місцеве вино можна скуштувати на замковій терасі.

На півдні Верхньої долини Середнього Рейну так звана "Мишача башта" (Mäuseturm) маркує початок романтичного Рейну. В цьому місці русло Рейну вкрай вузьке. Розташована на острові башта в часи Середньовіччя містила митницю. В 17-му сторіччі голландські художники відкрили на той час уже порожню башту як мотив для картин. Власне завдяки їм "Мишача башта" й стала символом рейнської романтики.

Свій нинішній вигляд замок Райнштайн (Rheinstein), що поблизу Трехтінґгаузена, отримав після того, як у 1823 році його придбав Фрідріх Прусський. Племінник короля Пруссії перебудував зведену в 14-му столітті фортецю на романтичний лицарський замок. Він любив розкіш, про що свідчать коштовні вікна, настінні розписи та стильні меблі. Нині замок Райнштайн містить музей, готель та ресторан.

На перший погляд Зоонек (Sooneck) виглядає як казковий замок. Насправді ж в 11-му столітті не чисті на руку війти обмивали тут награбоване. Серед іншого вони клали до власної кишені надходження від митних зборів, які вони мали б віддавати монастирю. Завітавши до замку, варто зазирнути й до шинку старих війтів.

Фортецю Пфальцґрафенштайн (Pfalzgrafenstein), якому вже понад 700 років, зведено на скелі посеред Рейну. Колись це була митниця - одна з 30 митниць між Майнцом та Кельном. На кожній з них із суден виноробів стягували побори. На таку обставину винороби свого часу навіть поскаржились Папі Римському. Нині ж тут зупиняються лише пороми, що привозять туристів.

Одна з найвідоміших рейнських фортець - це фортеця Катц з видом на скелю Лорелей. Сьогодні вона перебуває у приватній власності японців. Граф фон Катценальнбоґен велів збудували цю фортецю у 14-му столітті на противагу фортеці Петерсек. У народі обидві фортеці почали називати по-своєму: фортеця Катц (Burg Katz) та фортеця Маус (Burg Maus) - за аналогією з котом і мишею.

Напроти фортеці Катц розташована фортеця Райнфельс (Burg Rheinfels) - перша фортеця графів фон Катценельнбоґен. В Середні віки вона вважалась нездоланною. Але й нещодавно за неї безуспішно спробував поборотися праправнук останнього німецького кайзера. Він вимагав від федеральної землі Рейнланд-Пфальц віддати йому фортецю. Цей символ містечка Санкт-Ґоар і нині доступний для відвідування туристами.

Багато руїн фортець на Рейні впродовж 19-го століття були відбудовані в історичних середньовічних стилях. Але фортеці Марксбург (Marksburg) вдалося уникнути цієї долі, адже вона ніколи не була зруйнована. Жіночі покої та каплиця, лицарська зала та арсенал, винний підвал та бойові ходи - все у цій фортеці залишилося незайманим з 13-го століття. Ласкаво просимо в Середньовіччя!

За товстим муром колишньої митної фортеці Мартінсбург (Martinsburg) вся влада колись належала архієпископам Майнца. Княжий сад зараз можна відвідати всім охочим. У деяких приміщеннях розташований Рейнський музей карнавалу міста Ланштайн. Хто відвідує замок у "день відкритої пам'ятки", може під час екскурсії зазирнути до готичної зали, яка зазвичай закрита для очей громадськості.

Витончений, а не своєрідний - таким хотів бачити Фрідріх Вільгельм IV, прусський романтик на престолі, свій ідеал лицарської фортеці на Рейні. Будівництво він доручив зірковим архітекторам свого часу: Карл Фрідріх Шинкель, починаючи від 1823 року, перетворив колишні руїни фортеці Штольценфельс (Stolzenfels) на літню прусську резиденцію.

В історичному районі Бонна Альтштадт (Старе місто) ростуть близько 300 дерев японської вишні - сакури. Більшість із них посадили наприкінці 1980-х років. Спершу міська адміністрація хотіла засадити вулицю глодом, але не змогла знайти достатньо дерев. Тож японські вишневі дерева стали радше запасним варіантом.

Щороку сезон цвітіння сакури починається з того, що раптом на деревах з'являються маленькі бруньки. Тоді вже можна здогадуватися, коли дерева зацвітуть у всій красі. Коли на них уже з'явилися перші справжні квітки, це означає, що за кілька днів увесь район перетвориться на рожеве море.

Одні вишневі дерева починають квітнути раніше за інші, адже тут посаджені різні сорти. Крім того, деяким деревам у старому місті Бонна щастить більше, ніж іншим, адже вони не затінені будинками. Тож поки подекуди бруньки ще не розпукли, інші дерева вже квітнуть щосили. Щонайпізніше на початку квітня вишневий цвіт уже пишно квітує в усьому районі.

Але навіть якщо цвіт укрив усі дерева, ніколи не знаєш, як довго він протримається. Холодні весняні ночі можуть швидко перетворити рожеву красу на зів'ялі пелюстки, а дощ і мороз - взагалі швидко покласти край цьому природному видовищу. Та навіть за сприятливої погоди казка триває не довше двох тижнів.

Вулиця Геерштрасе в Бонні щовесни стає однією з найпопулярніших у всьому рейнському регіоні. У деяких путівниках її навіть зараховують до десятки найгарніших алей світу. Відома рожевим вишневим цвітом і сусідня Брайте-штрасе. Зазвичай у виграші від натовпу гостей також розташовані поруч кафе, бари та художні галереї. Та через коронавірус цьогоріч усе вже вдруге поспіль зовсім по-іншому.

До 2012 року щорічний вишневий цвіт був хіба що туристичною принадою регіонального рівня. Але завдяки численним постам у Facebook та Instagram він перетворився на справжню принаду для туристів з увсього світу. Та через пандемію COVID-19 цього року милуватися боннськими сакурами можуть переважно лише місцеві жителі.

Через коронавірус міська влада Бонна просить не приїжджати в історичну частину міста під час сезону цвітіння сакур. Милуватися рожевим морем квітів дозволяється лише щонайбільше групам з двох осіб, та ще й за умови дотримання багатьох обмежень. Вулицями патрулюють працівники служби порядку, які негайно карають порушників штрафами. А ще, в історичній частині міста діє обов'язковий масковий режим.

Зазвичай цвітіння сакури в Бонні перетворюється на фестиваль з проведенням блошиного ринку і музичних заходів. Любителям пропонують навіть коктейль зі справжніми пелюстками квітучої вишні. Але вже 2020 року через пандемію все це заборонили й скасували, а цьогоріч - те саме. Цього року тішить хоча б те, що сезон цвітіння сакур приніс також кілька Великодніх писанок.

Середній вік боннських декоративних вишень - 40 років. У 2019 році міськрада замінила 30 сакур, які стали всихати й порохнявіти через вік. Це також має гарантувати майбутнє цієї туристичної принади. Адже в роки, що передували пандемії коронавірусу, в Бонн з кожним роком приїжджало щоразу більше відвідувачів, щоб подивитися на це диво. Іноді в цей час навіть усі готелі були повністю заброньовані.

Японською мовою “сакура” - заквітчана вишня. Милування цими квітучими вишнями називається японською “ханамі”. В Японії цвіт рослин символізує вічні зміни та швидкоплинність всього сущого. Нині таке порівняння як ніколи доречне: адже настане час, коли й пандемія залишиться в нашій свідомості тільки як неприємний спогад з минулого.