Перша любов у житті хлопчика - це його власна мати. Для Марії Магдаліни Кеверих шлюб з Йоганном Бетховеном, батьком Людвіга, був другим. Вона народила йому сімох дітей і тільки троє з них пережили вік немовляти. Її життя було непростим: чоловік був алкоголіком та схильним до насильства. Вона померла від туберкульозу в 1787 році, у віці лише 40 років.

Друг дитинства і біограф Бетховена Франц Ґергард Веґелер згадував про "найбільшу його пристрасть" - "прекрасну і добру фройляйн ф. В". Веґелер описав це як любов "Вертера", натякаючи на роман Гете "Страждання юного Вертера" з трагічним фіналом. Проте в біографії композитора "фройляйн ф. В." глибоких слідів не залишила.

Між 1804 та 1809 роками Бетховен і Жозефіна Брунсвік написали один одному щонайменше 14 листів, в яких він називав її "моє все" і "єдине кохання". Але Жозефіна була нещаслива: її залишив чоловік і забрав в неї дітей. Сестра Брунсвік писала, що Бетховен та графиня "були створені одне для одного".

Після заміжжя Жозефіни Брунсвік, Бетховен мав серйозні плани одружитися з Терезою Малфатті. Для цього він замовив копію свідоцтва про хрещення у своєму рідному місті Бонні. Проте через класову різницю сім'я Малфатті виступила проти весілля. Бетховен, здається, швидко подолав розчарування, і вони залишилися друзями.

Між 1801 і 1802 роками сестри Брунсвік познайомили Бетховена зі своєю кузиною - також графинею. Почуття виникли одразу, але було зрозуміло, що стосунки не будуть тривалими: Джульєтта вже була заручена. Однак вона отримала цінний подарунок: Бетховен присвятив їй знамениту "Місячну сонату".

Бетховен мав до Марії Біго сильні почуття і подарував їй оригінал партитури своєї знаменитої фортепіанної сонати "Апасіоната" з автографом. Чоловік Біго приревнував, коли Бетховен у 1807 році запросив Марію на екскурсію. У листі до них обох композитор пише, що його принцип - "ніколи не мати більшого, ніж дружні стосунки з чужою дружиною".

Музикознавці вважають, що Елізабет Рекель може бути загадковою "Елізою", якій присвячено один із найвідоміших музикальних творів усіх часів. Вважається, що саме їй Бетховен перед смертю подарував рукопис своєї п’єси "До Елізи".

Знаменитий лист "До безсмертної Коханої" Бетховен міг написати Антонії Брентано. В той час вона подорожувала до Праги з Карлсруе, що має значення для наступної історії…

Лист "До безсмертної Коханої" від 6 і 7 липня 1812 року описує зустріч, яка відбулася кілька днів до того в Празі, до якої таємнича жінка прибула з "К" (можливо Карлсруе). Це Антонія Брентано? Або Жозефіна Брунсвік, яка також зустрічалася з Бетховеном, і яка народила доньку через дев’ять місяців після цього? Дослідники досі точно не знають.

Ця репродукція черепа Бетховена перебуває в "Center for Beethoven Studies" американського університету Сан-Хосе в Каліфорнії. Череп передав університету каліфорнійський бізнесмен, нащадок родини одного віденського лікаря. Той отримав фрагменти черепа Бетховена таємним шляхом, очевидно, 1863 року, коли було відкрито могилу композитора.

Бетховену було близько 25 років, коли його слух став погіршуватися. 1808 року, як свідчать документи, він дуже погано чув, а ще через десять років став глухим. Ця трубка – спеціальний слуховий апарат, який винайшов для Бетховена його віденський товариш Йоганн Мельцель. Бетховен використовував спеціальні записники, щоб спілкуватися через письмо. Його глухота не вплинула на композиторський талант, а от розмовляти йому було дуже важко.

У цьому будинку, розташованому на вулиці Унґарґассе у Відні, Бетховен завершив писати свою легендарну Дев’яту симфонію. З 1815 року композитор опікується також своїм небогою Карлом, сином померлого брата. Відносини між племінником і композитором були напруженими, 1826 року Карл навіть спробував накласти на себе руки.

Бетховен почав дуже рано грати на фортепіано. Упродовж свого життя він створив багато сонат і концертів саме для цього інструмента. Він був у захваті від руху просвітництва й романтизму в Європі, його музика мала неповторний, навіть революційний характер. Її вважають дороговказом романтизму.

На цій картині представлено відомий випадок, що трапився під час зустрічі двох геніїв. Бетховен і Ґете (ліворуч, на задньому плані) зустріли під час спільної прогулянки кайзерівську родину. Бетховен не захотів вклонятися кайзеру, хоча Ґете ввічливо це зробив. Композитор покладав великі сподівання на зустріч з відомим поетом. Ґете писав пізніше, що Бетховен здався йому великим інтровертом. Насправді у той життєвий період композитор був дуже збудженим і мало писав.

Цей малюнок – найстаріший з відомих портретів композитора. Першим вчителем музики Бетховена був його батько, Йоганн ван Бетховен. Він був дуже честолюбним, однак любив випити й часто поводився занадто строго зі своїм сином. Винятковий талант Бетховена вдалося виявити досить рано. У віці 13 років він уже оприлюднив три сонати й грав на багатьох інструментах.

У цьому маленькому боннському будинку в грудні 1770 року народився Людвіґ ван Бетховен. Тут він жив до 1792 року, тобто до переїзду до Відня, де він жив до своєї смерті. У будинку нині розміщений музей, що має велику колекцію рукописів, інструментів та інших речей, які належали видатному композитору.

Дев’ята симфонія Бетховена – це, певно, один з найвідоміших творів композитора. Кажуть, що він так погано чув, що, диригуючи прем’єру своєї Дев’ятої симфонії, навіть не звернув увагу на шквал аплодисментів. Коли його попросили повернутися до залу, він розплакався, бо не міг нічого почути.

Людвіґ ван Бетховен помер 26 березня 1827 року від хвороб печінки та кишечника. Цей малюнок Франца Штобера задокументував, як ховали видатного композитора 29 березня у Відні. За численними свідченнями, попрощатися з Бетховеном прийшли понад 20 тисяч людей.

Після переїзду до Відня у 1792 році Бетховен навчається у багатьох відомих музикантів, зокрема в Йозефа Гайдна. Молодий композитор дуже сподівався на зустріч з Моцартом, але Бетховен приїхав до Відня аж через рік після смерті генія. Хоча у Відні він користується визнанням як неперевершений віртуоз, його патрони нехтують регулярною підтримкою музиканта, який потрапляє у боргову пастку.

1802 року Бетховен переїхав у передмістя Відня Гайліґенштадт. Це фото, зроблене наприкінці ХIХ століття, показує, як виглядала свого часу головна вулиця цього міста. Саме в Гайліґенштадті Бетховен написав свій відомий Гайліґенштадтівський заповіт, лист братам Йоганну та Карлу, який Бетховен ніколи так і не відіслав. У цьому заповіті композитор пише про свою боротьбу з дедалі сильнішою втратою слуху.

У концертному залі „La Redoute“ у нинішньому районі Бонна Бад Ґодесберґу відбулася одна з найважливіших для творчості Бетховена зустрічей. Тут він особисто зустрівся з музичним генієм Йозефом Гайдном. Під час цієї зустрічі було домовлено, що молодий Бетховен приїде до Відня вчитися у визнаного композитора. Пишний зал "La Redoute" донині використовують для важливих прийомів, концертів та свят. За деякими свідченнями, саме в цьому залі відбулася одна з перших постановок "Чарівної флейти" Моцарта.