Німецькі ЗМІ зацікавилися темою російських золотовалютних резервів. У минулі вихідні до неї звернулися провідні інформаційні інтернет-портали країни. "Через любов до золота: Путін програв 15 мільярдів доларів США", - йдеться у заголовку в онлайн-версії наймасовішої німецької бульварної газети Bild. Приблизно так само звучить назва матеріалу на сайті солідного ліволіберального німецького тижневика Der Spiegel.

Усі публікації посилаються на статтю "Фатальна жага золота Володимира Путіна", яка вийшла в суботу, 25 липня, в друкованій версії консервативної газети Die Welt (належить медіакомпанії Axel Springer, котра видає також Bild). Основна теза статті: російський президент стратегічно прорахувався, зробивши ставку на істотне збільшення частки золота у золотовалютних резервах Російської Федерації, оскільки ціна благородного металу падає і буде далі падати.

"За ідеологію доводиться платити"

Автори статті, співробітники економічного відділу Die Welt Нандо Зоммерфельд та Гольґер Цшепіц, починають її словами: "За ідеологію доводиться платити. У цьому зараз переконується Володимир Путін. От уже кілька років він ставить собі за мету знизити залежність від Заходу. У його картину світу жодним чином не вписувалося те, що російські державні резерви вкладені переважно в долар. Тому він став шукати альтернативу".

Другу за значенням глобальну валюту, євро, Москва "найпізніше після початку кримської кризи" припинила розглядати як об'єкт для вкладень, розповідають автори. Китайський юань "все ще не є вільно конвертованим", а тому теж не підходить на роль резервної валюти. "Так що в Путіна залишалася тільки одна опція - золото", - наголошується в статті.

Die Welt пише, що з 2007 року Росія потроїла свої золоті запаси: з 400 тонн до теперішніх 1275 тонн. Тільки за останній місяць РФ придбала понад 24 тонни. У результаті сьогодні вона володіє шостими за розміром резервами благородного металу в світі, поступаючись лише США, Німеччині, Італії, Франції та Китаю.

Проблема, однак, у тому, що "золото вийшло з моди серед інвесторів", а тому "на очах у Путіна російські багатства через турбулентність на сировинних біржах дедалі більше тануть". Тройська унція зараз коштує менше 1100 доларів. Це - найнижчий рівень з березня 2010 року. Тільки з початку 2014 року, коли "російський президент через кримську кризу став просто лихоманливо скуповувати" золото, благородний метал подешевшав приблизно на 20 відсотків.

"Золото і надалі втрачатиме значення як ерзац-валюта"

У результаті Росія, йдеться у статті, зазнала "жорстких втрат". Ринкова вартість золотих запасів РФ складає на сьогодні 45 мільярдів доларів - саме стільки вони коштували й восени 2011 року. Таким чином покупка додаткових 439 тонн не додала державі жодного цента, стверджують автори статті. За їхнім підрахунком "глава Кремля розбазарив понад 15 мільярдів доларів" або приблизно п'ять відсотків національних резервів.

Причому ситуація може ще помітно погіршитися, адже багато експертів очікують у найближчі роки скоріше подальшого зниження котувань золота, ніж відновлення їхнього зростання, пише Die Welt. Зокрема, газета посилається на головного аналітика сировинних ринків американського інвестиційного банку Goldman Sachs Джеффрі Керрі. Він прогнозує падіння ціни тройської унції нижче позначки у 1000 доларів і пояснює це так: "Долар далі зміцнюватиме свої позиції, тому золото і далі втрачатиме значення як ерзац-валюта".

Газета Die Welt доходить висновку, що початковий план Путіна відмовитися від найважливіших західних валют зазнав краху, але дороги назад у Кремля вже немає: "Він, по суті, опинився у пастці золотих запасів. Багато мільярдів тепер лежать у благородному металі, і їх вже не можна просто так мобілізувати для короткотермінового надання допомоги". Адже варто лише Росії почати продавати золото зі своїх резервів, як падіння його ціни прискориться, завдаючи країні подальших збитків.

Тому Путіну залишається тільки продовжувати свою антизахідну лінію та сподіватися, що "жителі Росії не помітять, що ідеологія їхнього популярного президента коштує їм дедалі більше грошей", підсумовують журналісти німецької газети.