Deutsche Welle: Пані Дерев'янко, днями був оприлюднений перший з початку повномасштабного російського військового вторгнення інвестиційний індекс, який щопівроку складає Європейська бізнес асоціація. Які основні висновки опитування керівників компаній, які входять до складу вашої асоціації?

Анна Дерев'янко: Бізнес здебільшого зміг адаптуватися до нових реалій. Більше 90 відсотків компаній повністю або частково відновили роботу. Другий висновок: компанії відповідально ставляться до бізнесу в Україні і старатимуться не йти з країни, попри війну. Третій важливий висновок: компанії продовжують сплачувати зарплатню - попри все. Переважно немає суттєвих скорочень зарплат або робочих місць, подекуди компанії навіть роблять доплати, якщо співробітники вимушено виїхали за кордон. Загалом же перелік проблем, на які нарікає бізнес, доволі стабільний. Єдина зміна - на перше місце вийшла війна. Це - один з ключових бар'єрів для бізнесу. Серед викликів, які постали з огляду на війну, бізнес виокремлює спад купівельної спроможності на внутрішньому ринку і труднощі з логістикою. Але одразу за війною у цьому переліку слідують проблеми, які заважали бізнесу і до війни - це корупція, яку треба викорінювати, а також неналежне судочинство, яке підважує фундамент розвитку суспільства.

Чого бізнес-спільнота очікує від держави у нинішніх умовах?

Перш за все, потрібен постійний діалог, взаємна підтримка. Щоби ми чули одне одного й уникали деструктиву. Грошей від держави бізнес нині не очікує, хоча ситуація дуже складна, дуже великі втрати. Всі лише очікують, коли стане зрозуміло, як компенсувати втрачені активи після війни. Не йдеться лише про кошти державного бюджету. Йдеться про комплексний план відновлення і бізнесу, і всієї країни загалом. Поки ж великий і середній бізнес, який складає більшість членів Європейської бізнес асоціації, намагається щосили допомогти наблизити перемогу України - хто фінансово, хто товарами або продуктами харчування. Кому натомість точно потрібна допомога з боку держави, так це малому і мікробізнесу. Адже у них немає жодної підтримки міжнародних штаб-квартир, у них немає серйозної фінансової подушки безпеки. Я не знаю, чи це має бути пряма допомога з державного бюджету, це можуть бути і програми компенсації відсотків за кредитами, це може бути грантова підтримка для запуску підприємства. Так само й допомогу, яку надають іноземні партнери, треба розподіляти так, щоби і малий бізнес був підтриманий і рухався вперед. Загалом же для бізнесу - як великого, так і малого - нині важливо було почути, що не буде підвищення податків. Зараз дуже складно, якщо ще й підвищити податки, то можна загубити все і не отримати жодних надходжень до державного бюджету. До війни Європейська бізнес асоціація порушувала питання необхідності зменшити навантаження на фонд оплати праці. Однак нині ми розуміємо ситуацію, коли у державному бюджеті дірка у п'ять мільярдів гривень на місяць. Відповідно, ми не вимагаємо зниження податків. Але й підвищувати їх не можна.

Читайте також: Індивідуальні договори: менше тиску на бізнес чи дискримінація працівників?

Як же виходити із ситуації, коли дірки у державному бюджеті латаються коштами іноземних донорів?

Є сподівання, зокрема, на відновлення обсягів експорту, що дасть валютні надходження. Але головне, щоб не було таких ситуацій як із безмитним ввезенням автомобілів. Спершу уряд дозволив ввозити все без мит, а вже потім почав ламати голову, як же наповнювати бюджет. Бізнесу потрібна перш за все стабільність законодавства загалом, зокрема і податкового. Не треба робити надто різких рухів, щоб потім думати, що робити далі. Нещодавно ми мали консультації з представниками уряду щодо потенційного запровадження імпортного податку. Переважно представники бізнесу схиляються до того, що цього не треба робити, бо це може мати руйнівні наслідки для економіки. Є й інша сторона медалі - це ризик подальшого росту курсу іноземних валют. Потрібен діалог, щоби зважувати наслідки обох сценаріїв. Поки ж переважає побоювання, що імпортний податок призведе до зростання цін. Адже хтось же має сплатити зрештою за це. А бізнес наразі ледь виживає на межі прибутковості, за винятком хіба що ІТ-індустрії, яка працює на експорт. Для тих, хто працює на внутрішній ринок, про якусь велику рентабельність не йдеться. Якщо запроваджувати нові податки, треба розуміти, за рахунок чого вони будуть покриті. Якщо рентабельності немає, податок прямо буде закладений у ціну. Це розганятиме інфляцію і якщо буде досягнуто межі купівельної спроможності споживачів, бізнеси один за одним йтимуть у небуття. І тоді вони вже не платитимуть жодних податків.

Ви згадали про те, що у вирівнюванні ситуації з наповненням бюджету є надія на відновлення експорту. Є приклади компаній, які з внутрішнього ринку переорієнтовуються на зовнішні, щоби вижити. Ви бачите сенс цілеспрямовано підтримувати цей тренд? Адже відновлення внутрішнього ринку може тривати ще довго.

Безумовно. Вихід на глобальні ринки - це чи не єдина можливість для бізнесу вижити у цих умовах. Саме тому сфера ІТ нині працює нормально, бо вони вже на глобальному ринку. Решті буде вкрай важко, якщо бізнес орієнтований на внутрішній ринок. Виняток - хіба що компанії орієнтовані на військово-промисловий комплекс. Українським компаніям варто скористатися тим, що ставлення до товарів з України наразі є дуже схвальним. Це не означає, що буде легко. Але краще зараз пройти цей шлях. Бо рано чи пізно це доведеться робити, але це буде ще важче. Кожен має робити для цього все можливе. Починаючи від вивчення англійської мови, щоби розумітися з потенційними партнерами. Мають докладати зусилля і торговельні представництва України за кордоном, які працюють при посольствах. Вони мають слугувати джерелом інформації для нашого бізнесу, який бажає виходити на зовнішні ринки. Треба налагоджувати контакти з мережами дистриб'юторів, які готові просувати українські товари. Виходити повністю самостійно важко, для початку навіть бракує інформації про потрібні сертифікати на продукцію. Саме тому ми, Європейська бізнес асоціація, створюємо нині асоціацію Глобальний бізнес для України. Ми створюватимемо мережу представників бізнесу, які будуть зацікавлені у тому, щоб отримувати інформацію з України як про можливості ведення бізнесу в Україні, так і про потенційних партнерів.

Читайте також: Ким був загиблий миколаївський бізнесмен Вадатурський

Поки інвестиційний клімат в Україні на тлі війни дуже несприятливий, як засвідчило нещодавно оприлюднене опитування вашої асоціації. Тим не менше, понад 90 відсотків компаній заявили, що не планують згортати бізнес. Це стосується як українського, так і іноземного бізнесу?

Понад 60 відсотків нашої асоціації - це великий і середній іноземний бізнес. Усі керівники представництв іноземних компаній у розмовах підтверджують, що вони планують залишатися в Україні. Остаточні рішення ухвалюються у штаб-квартирах, але всі без винятку вже ухвалили рішення щодо продовження бізнесу в Україні наступного року. Про більш довгострокові гарантії говорити поки що важко. Але іноземний бізнес, так само як і український, налаштований втриматись. Ніхто не хоче втратити український ринок, хоч він зараз і потерпає від російської агресії. Іноземні компанії здебільшого мають більший запас фінансової міцності, ніж українські. Щоб втримати співробітників, вони часто виділяють кошти на житло тим, хто був змушений  поїхати до західних регіонів України або закордон. Вони вірять у те, що в України є великі шанси перемогти у цій війні. Представники іноземного бізнесу вже говорять про те, як разом відбудовувати Україну після війни. 

Тут розрахунок на значні обсяги донорських коштів на відбудову?

Перш за все, компанії вже працюють над планами відновлення бізнесу. Деяким компаніям вже вдалося відновити показники до 60-70% відсотків від довоєнного рівня, інший лише планують вийти на ці показники. Це залежить від адаптивності бізнесу. Водночас розмови про відбудову почалися навіть не зараз, а вже кілька місяців тому. Іноземні компанії бачать у цьому великий потенціал. Це може бути свого роду "трампліном" у відновленні бізнесу. Ми сподіваємося, що на відбудову України після війни будуть вкладені величезні кошти від міжнародних партнерів. Це дасть можливість для шаленого поштовху для розвитку економіки. Крім того, великі сподівання пов'язані зі статусом кандидата на вступ до ЄС. Є надія, що це слугуватиме фундаментом до подальшої перебудови у тих сферах, де є найбільші перепони для бізнесу. Такими перепонами є передовсім корупція і неналежне функціонування судової гілки влади. Ми вже маємо відчуття, що війна міняє суспільство. Є надія, що після війни в Україні вже не буде толерантності до корупції. Членство в ЄС є мрією для багатьох українців і на цьому шляху Європейський Союз підштовхне Україну розв'язати ці одвічні проблеми, які заважають, зокрема, і бізнесу. Ці перетворення є неминучими і не треба чекати з ними до кінця війни. Те, що можна робити зараз, треба робити зараз.