Документальний фільм "ДНК Гітлера: рисунок диктатора" ("Hitler's DNA: Blueprint of a Dictator"), перша серія якого вийшла на британському телеканалі Channel4 більш ніж через 80 років після смерті нацистського диктатора Німеччини, проливає світло на його фізіологічні особливості. За допомогою даних, отриманих завдяки аналізу ДНК Адольфа Гітлера, автори фільму намагаються пояснити поведінку диктатора. З наукової точки зору - досить спірний підхід.

Рідкісний розлад у Гітлера: синдром Кальмана

Секвенціювання ДНК Гітлера продемонструвало, що він хворів на рідкісний синдром Кальмана. Це спадкове захворювання призводить до зменшеного вироблення статевих гормонів в організмі людини. Як наслідок статеве дозрівання не відбувається або ж суттєво відтягується, рівень тестостерону в організмі чоловіка низький, у нього погано розвинений нюх, а яєчка не опускаються в мошонку (крипторхізм). Чоловіки із синдромом Кальмана із вищою ймовірністю мають так званий мікропеніс, а також інші аномалії геніталій.

Читайте також: Дегустаторки Адольфа Гітлера. У чому полягала їхня роль?

Британські солдати ще в 1939-му - в рік початку Другої світової війни - згадували про фізіологічні вади Гітлера у лайливій пісні "Hitler Has Only Got One Ball" ("У Гітлера лише одне яйце").

Висновки з ДНК-аналізу загалом підтверджують інформацію, що містилася в медичній картці Гітлера у в'язниці "Ландсберг", куди його помістили 1924 року після невдалої спроби путчу в Німеччині. Тоді тюремний лікар діагностував Гітлеру крипторхізм правого яєчка.

Крім того, відомо, що особистий лікар диктатора Теодор Морелль (Theodor Morell) з 1944 року регулярно вводив Гітлеру тестостерон. А це теж може підтверджувати тезу про наявність у нього синдрому Кальмана.

Психічні захворювання за результатом ДНК-аналізу?

Якщо вірити авторам документального фільму, то аналіз ДНК свідчить, що в Гітлера з надзвичайно високою ймовірністю був розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ), з високою ймовірністю - ознаки аутистичних  поведінкових рис, шизофренії, а також схильність до антисоціальної поведінки.

І дійсно існують джерела і задокументовані спостереження, які свідчать про те, що в Гітлера міг бути психічний розлад або що він був "ментально нестабільним". Ірансько-американський психіатр Насір Гаемі, професор медичного факультету Університету Тафтса та доцент Гарвардської медичної школи в Бостоні, дослідив "ментальну нестабільність" різних історичних лідерів - від Авраама Лінкольна до Вінстона Черчилля. Гітлер у його книжці "Першокласна шаленість" ("A First-Rate Madness") був єдиним негативним прикладом.

Читайте також: Секретні заводи в тунелях: хто і де виробляв таємну зброю Гітлера?

На думку Гаемі, висновки з аналізу ДНК Гітлера є "науково обґрунтованими". Він переконаний, що нацистський диктатор страждав на так зване біполярне (або, як його ще називають, маніакально-депресивне) захворювання. "Маніакальні елементи підвищують креативність та здатність справлятися з навантаженнями, натомість депресивні симптоми посилюють емпатичність та реалізм - все це риси лідерів. Ці лідерські якості можна використати для будь-якого політичного напрямку - чи то автократизму та тиранії, як у випадку Гітлера, чи то демократії, як у випадку Черчилля", - каже Гаемі в розмові з DW. Він не був залучений до підготовки британського документального фільму.

За словами Гаемі, "психічна нестабільність" Гітлера погіршилася з 1937 року через щоденні внутрішньовенні ін'єкції амфетамінів, які йому робили для лікування депресій. Історичні джерела підтверджують таку оцінку.

Якщо в Гітлера дійсно був синдром Кальмана, то це, на думку психіатра, могло б пояснити, "чому його лібідо, на відміну від більшості людей з маніакальною схильністю, не було високим, коли в нього водночас спостерігалося багато інших маніакальних елементів". Серед них, за словами Гаемі, говірливість, висока фізична енергійність, низька потреба у сні, а також завищена самооцінка. Утім, усе це - лише вказівки, а не докази.

Пояснити поведінку за допомогою аналізу ДНК?

Звісно, подібні оцінки та нові медичні факти можуть допомогти краще зрозуміти психологію Гітлера. Але пояснити поведінку людини лише за допомогою генетичного аналізу, а також полігенної шкали ризику (PRS), за допомогою якої оцінюють ризик того чи іншого захворювання, неможливо.

Те, як проявляється психічний розлад, завжди залежить від складної взаємодії генетики, оточення, біографії та індивідуального досвіду конкретної людини. За допомогою генетичного аналізу не можна встановити психічний діагноз, для цього необхідно аналізувати симптоми, а також розмовляти з самою людиною та тими, хто її оточує.

"Стрибок від біології до поведінки - величезний", - визнає британський психолог Саймон Барон-Коен, який брав участь у підготовці нового документального фільму про Гітлера. Таким чином, генетики і психологи, залучені до підготовки фільму, самі визнають, що не можна робити висновки про поведінку людини на основі певного показника ризику того чи іншого захворювання, визначеного завдяки аналізу ДНК. Тим не менш, автори фільму все одно спекулюють щодо можливих психічних діагнозів Гітлера.

Для канадсько-британської дослідниці генів та археологині Турі Кінг британський документальний фільм може означати удар по її науковому іміджу. Зараз вона очолює Еволюційний центр імені Мілнера при Університеті Бата у Великобританії. Дослідниця стала відомою завдяки ДНК-аналізу останків Річарда ІІІ - короля Англії 15-го століття.

Аналіз ДНК Гітлера - так само результат її роботи. Утім, спершу вона хотіла передати результати свого дослідження на перевірку фаховому медичному журналу, аби інші науковці провели відповідне рецензування, як це прийнято в науковому світі. Утім, виробники документального фільму не хотіли чекати завершення цього академічного процесу та вмовили Кінг на зйомки фільму на основі її дослідження.

Спростовані чутки: Гітлер не був євреєм

Та щонайменше одну чутку, що час від часу виринала в публічному просторі, аналіз ДНК Гітлера спростував: у нацистського диктатора не було єврейського коріння.

Ще у 2022 році російський міністр закордонних справ Сергій Лавров заявляв, що дід Гітлера начебто був євреєм. ДНК-аналіз надає чіткі генетичні докази його австрійсько-німецького походження.

Сліди ДНК з дивану Гітлера

Зразок ДНК, який проаналізували науковці, взяли з дивану, на якому Гітлер застрелився 30 квітня 1945 року, йдеться у документальному фільмі. На дивані залишилися сліди крові нацистського диктатора. Пізніше, як стверджують автори фільму, пресофіцер американської армії полковник Розвелл П. Розенгрен взяв шматок оббивки дивану з "бункера фюрера" на сувенір. Ця історія видається цілком правдоподібною: існує багато фото із зображенням Гітлера та дивану, а також світлин, на яких видно, як радянські та американські солдати відрізають шматки від оббивки дивана.

Натомість те, як підтверджувався факт приналежності отриманого зразка ДНК Гітлеру, викликає запитання. Згідно з документальним фільмом, справжність ДНК підтвердили, зіставивши її з ДНК родичів Гітлера. Утім, незрозумілим залишається, хто ці родичі і чи вони давали згоду на таке зіставлення.

Загроза стигматизації психічно хворих

Проблематичним виглядає і зіставлення аутизму чи РДУГ із Гітлером як втіленням зла, з цим погоджуються і ті дослідники, що брали участь у виробництві документального фільму. Саймон Барон-Коен застерігає у фільмі: "Існує великий ризик стигматизації". Адже подібне зіставлення загрожує тим, що людей із психічними захворюваннями, можливо, асоціюватимуть із масовим убивцею.

Інша небезпека - це навпаки, загроза применшення вини Гітлера як "шаленого". Адже хтось може пояснювати його людиноненависницьку поведінку генетичними особливостями. Ірансько-американський психіатр Гаемі каже, що це "постійне побоювання деяких німецьких науковців та активістів". На його думку, інформація та твердження щодо стану здоров'я Гітлера "не впливають на його моральну відповідальність за його злочини". І з моральної, і з правової точки зору Гітлер несе відповідальність за свої дії, зазначає Гаемі в розмові з DW.

ДНК Гітлера та міф про "арійську расу панів"

Іронія історії полягає в тому, що за власними нацистськими законами Гітлер сам би мав вважатися "хворим на спадкову хворобу" та "невартим життя" та стати жертвою програм евтаназії нацистського режиму - умертвлення людей усупереч їхній волі.

Згідно з так званим "расовим вченням" нацистів, кров визначає людську долю. "Здатність до позитивних чи негативних рішень - риса характеру, яка визначається через кров", - ідеться в книжці Гітлера "Майн Кампф".

За цим "вченням", чистота крові дає кожному здатність ухвалювати "правильні" рішення та посилює єдність нації. Натомість змішування крові через "змішування рас", за Гітлером, призводить до "нелогічної" поведінки та веде цивілізації до загнивання.

Тобто саме туди, куди Гітлер привів велику частину світу за 12 років свого насильницького правління.

Перша серія документального фільму "ДНК Гітлера: рисунок диктатора" британського телеканалу Channel4 вже доступна. 22 листопада очікується вихід другої серії фільму.