15 липня 1955 року перша «documenta» відкрила свої двері у Касселі. Для юної ФРН ця виставка стала справжньою культурною подією. Вперше по завершенні епохи націонал-соціалізму відвідувачі знову змогли побачити в Німеччині сучасне мистецтво. Клеє, Кандінський, Пікассо, Леже, Шагал, Бекманн, Матіс – загалом 670 робіт від 150 митців зі світовим ім’ям.

«Ні в які ворота не лізе…»

«У ті часи я переважно займався пошуками зразків традиційного мистецтва. А це все були просто жахливі зразки», - пригадує Ґергард Ріхтер. 1955 року він був одним з відвідувачів першої «документи», а сьогодні вважається одним з найвідоміших сучасних німецьких митців.

Художник не сприймав абстрактного мистецтва, яке виставлялося на тій виставці: «Це було щось таке, що я спершу подумав: це ні в які ворота не лізе. Однак ці роботи тоді щось таке відкрили, ніби прорвали якусь свободу, котра підкреслено перебільшено дозволяє те, чого людині бракує».

Навчати духовному

Рушійною силою «documenta» став Арнольд Боде, митець із Касселя, педагог і архітектор виставок. Сценою для виставки Боде обрав чудесну архітектурну пам’ятку – Фрідеріціанум, яка була сильно зруйнована під час Другої світової війни.

Назва виставки «documenta» – це штучний словоутвір з латинських слів «навчати» і «дух», тобто навчати духовному. Спершу виставка планувалася як додаток до Федеральної виставки садового мистецтва «Bundesgartenschau». На ній було представлено скульптури, малюнки та картини першої половини ХХ століття, тобто усе те, на що в часи націонал-соціалізму вішали ярлик «дегенероване мистецтво».

Альтернатива до прісної інформації

Перша «documenta» привабила майже 135 тисяч відвідувачів. Це був неочікуваний, сенсаційних успіх. Те, що виставка проіснує до наших часів, у 1955 році ніхто навіть не сподівався. Чотирма роками пізніше відбулася друга «documenta». З того часу виставка перетворилася, так би мовити, на вітрину сучасності. Нині вона вважається найбільшою і найповажнішою у світі виставкою сучасного мистецтва.

При цьому «documenta», окрім мистецтва, зачіпає також соціальні та політичні аспекти сучасності, каже Роже Мартін Буерґель, диретор 12-ої виставки, що відбулася 2007 року: «Гадаю, «documenta», окрім усього іншого, є освітнім заходом великого масштабу. Це не значить, що публіка отримує якісь конкретні знання, а що люди стають освіченішими. Тобто «documenta» - це свого роду альтернатива до прісної інформації, якою нас зазвичай частують», - зауважив експерт.

Автори: Міхаель Марек / Христина Ніколайчук

Редактор: Євген Тейзе