Протягом восьми місяців війна Росії змушує сотні тисяч людей тікати з України. "Перенесено через війну" - написано і на сайті Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у Києві з березня 2022 року. Тимчасову платформу цей фестиваль знайшов на Лейпцизькому фестивалі документального кіно та анімації DOK Leipzig. "Увімкніть прожектор: Docudays UA 2022" - під такою назвою тут до 23 жовтня представляють п'ять фільмів, які не змогли бути показаними в Києві. Ще чотири фільми з України презентують в інших секціях Лейпцизького кінофестивалю.

Більшість стрічок були зняті до 24 лютого - початку повномасштабної війни Росії проти України. Вони показують багатогранний портрет українського суспільства. Багато з їхніх кадрів пов'язані з війною, яка точиться на сході України з 2014 року.

Чутливі розповіді з України

Документальні фільми переносять на cхід України, як-от "Терикони" - фільм, відзнятий оператором Михайлом Любарським. Це стрічка про Торецьк - позначене занепадом вугільної промисловості місто, що існує на тлі порожнин та руйнувань. У цьому місті, захопленому 2014 року проросійськими сепаратистами, живуть також діти. 

Настя та її друзі перебувають на порозі дорослого життя, пересуваючись безлюдними, занепалими околицями, а режисер "Териконів" Тарас Томенко фіксує на камеру їхні маленькі танці й співи, моменти їхнього самозабуття, а іноді й сльози.

Читайте також: "Віддалений гавкіт собак" - документалка про Донбас, що потрапила до шортлиста "Оскара"

Не менш чутливим є документальний фільм "Плай. Гірська стежка" Єви Джишиашвілі. Режисерка супроводжує невелику родину в Карпатах. Двоє дітей ростуть з бабусею і дідусем, ізольовані від світу. На перший погляд, усе виглядає як просте, спокійне життя, не порушене зовнішнім світом. Але картина поступово набирає темних кольорів. У розмовах дедалі частіше згадується війна на сході України. У стрічці Єви Джишиашвілі позірна гірська ідилія зливається з суворою українською дійсністю.

А режисерка Єва Нейман відправляє глядачів у сентиментальну подорож "Привозом" - головним ринком Одеси. "Привоз" - це також назва її стрічки про місце, оповите міфами та оспіване в піснях і книгах. Ринок - це серце мільйонного міста на березі Чорного моря. Режисерка Єва Нейман з емпатією спостерігає за мешканцями, впізнає загублені душі в тілах людей, собак чи котів. Оперна музика надає її образам старого, галасливого ринку підтекст драматизму. Починаючи від лютого 2022 року, Одесу регулярно обстрілюють ракетами росіяни.

"Школа візій"

Docudays UA органічно вписався у Лейпцизький фестиваль DOK Leipzig. Цього року тут представляють 255 фільмів з 55 країн світу, у тому числі 118 анімаційних стрічок. До 23 жовтня лише за призи фестивалю змагатимуться 74 фільми з 37 країн світу. Наприкінці відбудеться нагородження Золотими та Срібними голубами.

Читайте також: Ґете-Інститут в екзилі: Голос України має звучати гучніше

Художній керівник фестивалю Крістоф Тергехте (Christoph Terhechte) каже, що DOK Leipzig хоче стати "школою візій". "Коли сьогодні в цифровій публічній сфері циркулюють глибокі фейки, DOK Leipzig бачить себе "школою візій", де критично обговорюється виробництво образів сьогодення та його категорії істини", - пояснює Тергехте. Один з фокусів Лейпцизького фестивалю присвячений реаліям життя в країнах Східної Європи, інший - загостренню кліматичної кризи. Ретроспективний цикл присвячений жінкам-документалісткам з НДР. Розпочався фестиваль показом анімаційного фільму французького режисера Алена Угетто "Собакам та італійцям вхід заборонений".