З 1 січня Кіпр перебирає на себе функції головування у Раді Європейського Союзу. І, як заявив президент Кіпру Нікос Христодулід, його країна "завжди стояла на стороні України, на правильному боці історії" і збирається продовжувати активно просувати інтереси Києва на порядку денному ЄС.

Проте для України важливою може виявитися не лише політична підтримка Кіпру, а і його досвід євроінтеграції. Оскільки і Кіпр, який став членом ЄС у 2004 році, і Україна, котра лише почала свій євроінтеграційний шлях, мають дещо спільне - окуповані території.

Як Євросоюз наважився прийняти до своїх лав країну, частина якої перебуває під окупацією, і чи може досвід Кіпру бути перенесений на Україну, DW розпитала експертів.

Випадки Кіпру й України: чи є схожість?

Кіпр приєднався до Євросоюзу під час великої хвилі розширення у 2004 році. Проте цей випадок став особливим, бо острів є розділеним на дві частини, що стало наслідком вторгнення Туреччини у 1974 році. Наразі південну частину острова контролює міжнародно визнаний уряд Республіки Кіпр, а північну -  самопроголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, яку визнає лише Анкара.

У квітні 2003 року країни-члени ЄС уклали Афінський договір про приєднання десяти нових держав, до нього додали й спеціальний протокол щодо Кіпру. Цей протокол передбачає призупинення дії законодавства ЄС на окупованій північній частині острова, тобто там, де влада Кіпру не може здійснювати ефективний контроль.

Кіпр часто наводять як приклад для європейських устремлінь України, проте між цими двома випадками мало симетрії, вважає Роджер Гілтон, експерт з питань оборони словацького аналітичного центру GLOBSEC. За його словами, у 2004 році рішення щодо Кіпру було "винятковим" і "політично мотивованим". "Його узгодили до підписання Лісабонського договору та до встановлення суворіших вимог до верховенства права та умов розширення, які діють зараз", - сказав Гілтон у коментарі DW. 

За його словами, Брюссель призупинив дію законодавства ЄС на півночі Кіпру, сподіваючись, що вступ до ЄС сприятиме об'єднанню двох частин острова, але "ця політична ставка зрештою провалилася, і процес об'єднання наразі зайшов у глухий кут". У випадку ж України йдеться про активну агресивну війну з боку Росії за великі території, які тісно зв'язані з рештою країни, а це створює серйозні ризики для ЄС - його безпеки, бюджету та роботи інституцій, вважає Гілтон.

"Окупація територій - не привід не приймати країну до ЄС"

Усі ці обставини добре розуміли у Брюсселі, коли у червні 2022 року ЄС офіційно надав Україні статус країни-кандидата, стверджує Денис Ченуша, молодший експерт литовського Центру геополітики та досліджень безпеки, в інтерв'ю для італійського порталу Osservatorio Balcani e Caucaso Transeuropa. На його думку, хоча "кіпрське рішення навряд чи можна назвати позитивним", проте "це єдиний можливий шлях" у випадку з Україною. Бо Кіпр став "своєрідним навчальним процесом для ЄС щодо того, що означає мати в межах своїх кордонів країну", у якої є невирішені територіальні питання, зауважує Ченуша.

У вступі України до ЄС Брюссель має керуватися головним аргументом: не дозволити іноземній державі накласти вето на розширення ЄС шляхом безстрокової окупації території країни-кандидата, вважає старший науковий співробітник аналітичного брюссельського центру Friends of Europe, колишній високопосадовець НАТО Джеймі Ши. 

У 2004 році, приймаючи Кіпр, ЄС також виходив з того, що території, окуповані військовими силами іноземної держави, приєднаються до блоку "після досягнення національного возз'єднання та узгодження графіка виведення іноземних військ". "Важливою умовою для розширення за таких обставин є невизнання незаконної анексії чи окупації території іноземною державою", - наголошує Ши у коментарі DW.

Зміна демографію окупованих територій

Такий підхід, на думку експерта, має незаперечні переваги передусім тому, що він "не винагороджує агресію". Окрім того, "прийняття до ЄС де-юре всієї території країни має стати потужним стимулом для населення окупованих територій прагнути об'єднання, бо це означатиме автоматичне членство в ЄС". 

Щоправда у випадку Кіпру цей розрахунок поки що не спрацював, попри те, що протягом багатьох років громадська думка на півночі Кіпру "рухається в проєвропейському напрямку", визнає Джеймі Ши. Він пояснює це, зокрема, тим, що турецька влада "заселила північний Кіпр тисячами турецьких мігрантів, змінивши традиційну ідентичність турецько-кіпрського населення і ускладнивши такими чином ситуацію з возз'єднанням Кіпру".

Показово те, що до політики примусової русифікації та демографічних змін на окупованому Донбасі та в Криму вдається і Росія. Тому як на Кіпрі, так і в Україні возз'єднання територій може тривати набагато довше, ніж це очікувалося, визнає експерт.

Членство в НАТО як стримуючий фактор

Аналізуючи паралелі в євроінтеграційних історіях Кіпру та України, варто враховувати і геополітичні статуси їхніх сусідів. Так, за словами експосла ЄС в Україні Жозе-Мануеля Пінту-Тейшейри, "життєво важливим елементом", який допоміг Кіпру приєднатися до ЄС за доволі складних політичних обставин, була Греція. "У 2004 році, коли мала відбутися велика хвиля розширення за рахунок країн Центральної та Східної Європи, Греція погрожувала заблокувати вступ усіх цих країн, якщо Кіпр також не буде прийнято до ЄС", - розповів дипломат у коментарі DW. Він також додав, що "процес євроінтеграції Кіпру до ЄС, включно зі спробами об’єднати острів, відбувався за сприяння миротворчої місії ООН", яка діє на острові з 1964 року. 

Порівняно з Україною, ситуація з членством Кіпра виглядає "значно легшим завданням" ще й тому, що Туреччина є країною-кандидатом на вступ до ЄС і членом НАТО, вказує Джеймі Ши. А в Україні, "навіть за умови припинення вогню та мирної угоди, перспектива нового російського вторгнення може бути реальною, при цьому ні Україна, ні Росія не входять до НАТО, тому, на жаль, тут стримуючого фактору не існує", - відзначає аналітик.

Читайте також: Кіпр має намір вступити до НАТО

"ЄС має зашкодити амбіціям Путіна й інтегрувати Україну"

Попри наявність низки розбіжностей, загалом кіпрський досвід вступу до ЄС можливо і навіть потрібно застосувати до України, вважають експерти.

Дипломат Пінту-Тейшейра наголошує, що історичні обставини турецько-грецького конфлікту на Кіпрі "набагато складніші", ніж ситуація в Україні. "Тому за моделлю Кіпру Україна може бути інтегрована до ЄС з усіма  своїми територіями у межах міжнародно визнаних кордонів, незважаючи на те, що частина її території окупована Росією", - переконаний експосол ЄС в Україні.

Приклад Кіпру демонструє, що для ЄС цілком можливо прийняти розділену країну за умов належних гарантій безпеки, вважає і колишній посадовець НАТО Джеймі Ши. Брюссель повинен спиратися на цей досвід і "не перетворювати незаконну окупацію частини української території на перешкоду для процесу вступу України до ЄС". "Саме цього хоче Путін, і майбутнє Європи залежить від того, чи вдасться зашкодити його амбіціям", - підсумував аналітик.