Останні дні видалися неспокійними. У мюнхенському аеропорту двічі поспіль оголошували тривогу через дрони - якраз під час святкування Дня німецької єдності 3 жовтня і до закінчення Октоберфесту, наймасовішого фестивалю в Німеччині. Збіг? Навряд чи. Це було розраховано і сплановано. І спрацювало: тривога оселилася в умах.
Німеччина та Європа знову переконуються, наскільки вразлива їхня критична інфраструктура і як легко її можна вивести з ладу. Копенгаген, Осло, тепер Мюнхен - звичайні дрони за мінімальних витрат здатні на якийсь час паралізувати найскладніші системи. Те саме стосується нещодавніх атак на IT-інфраструктуру аеропортів Хітроу в Лондоні, а також у Брюсселі та Берліні. Останньому на усунення наслідків знадобилося два тижні.
Елементи гібридної війни Росії
Хто стоїть за нещодавніми атаками, поки не відомо. Але послідовність подій наводить на певні думки: спочатку російські дрони над Польщею, потім військові літаки над Естонією, тепер "цивільні" дрони над європейськими аеропортами. У випадку Копенгагена з'явилися дані, що запуск міг здійснюватися з судна російського "тіньового флоту" в Балтійському морі. Хто стояв за атаками на IT-системи аеропортів, також поки до кінця не ясно - як і у випадку з мюнхенськими дронами.
В епоху гібридної війни дрони без розпізнавальних знаків можна запускати з будь-якої точки й керувати ними дистанційно. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) заявив 5 жовтня, що, за наявною в нього інформацією, за цим стоїть Росія.
Майже одночасно російський президент Володимир Путін виступав на форумі "Валдай" у Сочі. На питання, чи він стоїть за цими атаками, він лише зробив жест рукою, наче його заскочили зненацька, і сказав з усмішкою: "Більше не буду". Це було не визнання провини, а радше насмішка і задоволене зловтішання з приводу безпорадності європейців перед загрозами.
Ще за кілька днів до атак на мюнхенський аеропорт Фрідріх Мерц висловився набагато різкіше: "Можливо, це прозвучить шокуюче, але я кажу саме те, що думаю: ми не перебуваємо у стані війни, але і в мирі вже не живемо". Те, що Мерц сказав це вголос, - це щось нове, але справедливе і, мабуть, давно назріло.
Нова фаза гібридної війни РФ після зустрічі Трампа й Путіна на Алясці
Останні два місяці змінили багато чого. Гібридна ескалація останніх тижнів у Європі стала продовженням саміту на Алясці. Там президент США Дональд Трамп висловив готовність прийняти багато позицій Путіна, сподіваючись, що той піде на поступки і припинить війну проти України. Але поступливість Трампа мала протилежний ефект.
Путін не тільки посилив удари по Україні, але й активізував гібридні провокації в Європі. Для нього поступки противника завжди були сигналом слабкості - і запрошенням до наступного удару.
"Не війна, але й не мир" - ця формула Мерца стосовно Німеччини сьогодні звучить особливо точно. Це звернення не стільки до зовнішнього світу, скільки до німецького суспільства: країна стикається із зовнішніми загрозами і має переосмислити основи своєї безпеки.
Читайте також: Дрони над Європою: як ЄС може захиститися і чи допоможе Україна?
Стримування вимагає рішучості
Але в зовнішньополітичному контексті слова "не війна, але й не мир" мають і інше звучання: вони мимоволі підіграють російській пропаганді. Путін спочатку виправдовував вторгнення в Україну "загрозою з боку НАТО". Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, виступаючи в ООН, заявив, що відродження німецького військового потенціалу - тривожний сигнал, адже Німеччина нібито знову прагне "підкорити собі всю Європу, як Гітлер". Небезпечна спіраль звинувачень продовжує розкручуватися: Кремль тільки й чекає нагоди приписати Німеччині агресивні цілі, яких насправді немає.
Так, атаки дронів - це тестування Заходу. Ці літальні апарати без розпізнавальних знаків, запущені явно не з військових баз, покликані перевірити реакцію. Але не варто надавати їм більше значення, ніж того вимагає нинішня ситуація. Чому ж так складно просто збити їх? Адже Росія не зможе стверджувати, що було атаковано її власну військову техніку, як у випадку з бойовими літаками. Інцидент у зоні чутливої цивільної інфраструктури можна було б просто вирішити військовими засобами - і на цьому поставити крапку.
Але все не так просто. Згідно із законом, збивати дрони в Німеччині має право тільки поліція, однак у неї немає необхідних технічних засобів. А Бундесвер, який технічно здатний це зробити, не має на те юридичного обґрунтування. Те, що тепер у німецькому уряді взагалі обговорюють питання, хто повинен цим займатися, є повним абсурдом.
Я можу собі уявити, з яким задоволенням Путін і Лавров спостерігають за цим і потирають руки. Ну, звичайно, він "більше не буде". Подивимося, що стане наступним кроком.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.