Минулого тижня США запровадили додаткові санкції щодо двох найбільших російських нафтових концернів - "Роснефти" та "Лукойла" - та їхніх дочірніх компаній. А ЄС оголосив про 19-й пакет санкцій щодо Росії, заборонивши імпорт з РФ скрапленого природного газу (СПГ). Чи вплинуть всі ці кроки на президента РФ Володимира Путіна і чи змусять припинити розв'язану ним повномасштабну війну проти України на тлі скорочення доходів Росії від продажу енергоносіїв? Про це в інтерв'ю DW розповів експерт із нафтогазових ринків, старший науковий співробітник Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Сергій Вакуленко.

DW: Путін явно не хоче припиняти війну, але водночас і не хоче дуже злити президента США Дональда Трампа. Мабуть, він зробив ставку на те, щоб тягнути час, і прорахувався?

Сергій Вакуленко: Чи то ставку на те, щоб тягнути час, чи на те, щоб пояснити в черговій лекції з історії Трампу про печенігів і перетягнути його на свій бік, переконати у своїй правоті. Але факт залишається фактом: на умови перемир'я, негайного припинення вогню він не готовий. А Трампу потрібні результати. Він довго намагався діяти пряниками, але час пряників закінчився, настав час батогів. І ось одразу два потужні удари хлистом. Причому, як я розумію, ще кілька днів тому люди у Вашингтоні не припускали, що це станеться. Це не було такою собі домашньою заготовкою, це різка реакція. Прорахувався Путін чи ні? Ресурси у Путіна на подальше ведення війни після цього все одно залишаться.

Наскільки можна говорити, що санкції щодо "Роснефти" та "Лукойла" - найпотужніші точкові санкції щодо Росії?

Це санкції щодо двох найбільших російських нафтових компаній. Але прецедент таких санкцій уже був: "Сургутнефтегаз" та "Газпром нефть" були у пакеті санкцій за Байдена. І щось сталося? Нічого не сталося. Як торгували ці компанії нафтою, так і торгують. Був певний переляк, пов'язаний не так з цими компаніями, як загалом з "байденівським" пакетом санкцій - приблизно на місяць. Збільшувався спред - різниця у цінах російської нафти та Brent. До березня всестабілізувалося.

Можливо, річ була у тім, що для Трампа це були "байденівські" санкції, і йому було нецікаво стежити, щоб вони втілювалися. Можливо, Трамп буде серйознішим щодо "своїх" санкцій і вимагатиме, щоб по них все працювало. Один із аспектів полягає у тому, що під час великої реорганізації уряду в США, що відбулася навесні, в апараті, що стежить за виконанням санкцій, відбулися величезні скорочення. Тому просто немає кому цим займатися. Ще це накладається на те, що саме зараз американський уряд взагалі не працює - у них шатдаун. Тому треба буде дивитися, наскільки ці санкції щодо двох російських  компаній будуть ефективнішими, ніж попередні.

Коли ці санкції формально почнуть діяти?

Формально - за місяць. Американська санкційна влада завжди дає контрагентам можливість спокійно, впорядковано розірвати бізнес-зв'язки з компаніями, що санкціонуються. Хоча, звісно, ви можете зараз розривати всі договори, але оплата має вже йти не цим санкціонованим компаніям, а на їхні блоковані рахунки, з яких їм не надходять гроші. Тож якісь санкції почали діяти миттєво.

Читайте також: Бессент про санкції США: Росія відчує біль негайно

Чи знайдуться партнери, які скажуть, що їх санкції поки не лякають, і продовжуватимуть пробувати робити все як раніше?

- Подивимося на прецедент річної давності: "Газпромнефть" та "Сургутнефтегаз" відправляють судна, на яких видно, що вони відправники вантажу. Вони не намагаються нічого приховувати, і судна з нафтою спокійно прямують до Індії, Китаю тощо. Зараз одночасно здійснюється тиск і на Індію, і на Китай - чого не було тоді, - щоб вони припинили купувати російську нафту. Поки ж прецедент полягав у тому, що для Індії, Китаю, почасти Туреччини не було проблемою купувати нафту підсанкційних компаній.

Водночас з Індії надходять сигнали про те, що вони почнуть думати, чи варто їм у майбутньому купувати стільки російської нафти, скільки вони купують зараз. Індія та Китай - найбільші покупці російської нафти. Наскільки психологічний тиск із боку Трампа може вплинути на Індію вже зараз?

Суперечка США з Індією дуже багатошарова: про те, що Індія не бажає купувати американську сільськогосподарську продукцію, має відкрити свої ринки сільгосптоварів, про те, що індійські ліки неправильно продаються в США тощо. Але як привід, щоб запровадити великі ввізні мита на всі індійські товари, використовувалося те, що Індія купує російську нафту. Хоча США чудово розуміють, що Індії відмовитись від цього важко і не хочеться. Нині риторика змінюється.

Наближається зима. Наскільки взимку зростає споживання нафти?

Пік споживання нафти - це, скоріше, літо. Взимку люди їздять і літають помітно менше, ніж улітку. Зростає споживання мазуту на опалення, але це невелика частка. Газ росте дуже сильно.

Через санкції, які ЄС запровадив щодо СПГ із РФ, газу на європейському ринку, імовірно, не вистачатиме?

Санкції щодо СПГ запроваджені не на цей сезон, на наступний. Є 19-й пакет - доволі великий перелік санкцій запроваджено, щодо різних речей, але це про 2026-27 роки. Поки якоїсь особливої ​​проблеми немає. Наразі проблема полягає в тому, що Росія вибила доволі значну частку видобутку газу України. Повний видобуток був 20 мільярдів кубометрів за рік. Нібито зараз зупинено 12 мільярдів. Тобто ці обсяги мають прийти до українських споживачів з Європи. І прийдуть. Можливо, у меншому обсязі, можливо, якесь промислове споживання буде зупинене, але Україна отримуватиме газ із європейського портфеля.

Читайте також: Як Путін і його двір довели Трампа до санкцій

Чи має Трамп дієві механізми, щоб ще спробувати впливати на Китай з тим, аби він теж задумався про те, щоб купувати менше російської нафти?

Це намагаються робити. Запроваджені санкції щодо портів, якими приходить російська нафта, запроваджені санкції щодо якихось посередників, через яких заходить російська нафта. Але тут ключове питання: чи стане духу Америці запровадити санкції, наприклад, щодо CNPC, щодо компанії PetroChina. Поки що таких ознак немає.

З іншого боку, CNPC купує російську нафту і багато, але прагне червоною ганчіркою перед Трампом не розмахувати. Але в якийсь момент це, напевне, почне впиратися у те, на наскільки жорсткі дії щодо Китаю готові США. А Китай при цьому зуби вже показав рідкісними металами.

Щодо російського нафтового "тіньового флоту" - наскільки на тлі цих санкцій зросте тиск на нього? Адже зрозуміло, що якщо "тіньовий флот" не працюватиме, то Росія не матиме й можливості якось експортувати нафту.

Євросоюз зараз ще 117 суден вніс до списку, де вже є 500. Чи змінило це щось для Росії? Особливо не змінило. Так, Франція пригрозила, що зупинятиме танкери. Був прецедент, коли справді танкер затримали. Але кажуть, що це була не стільки спроба поборотися саме з "тіньовим флотом", як пошукати ті танкери, які за собою по дну тягнуть якорі, кабелі рвуть і таке інше.

На те, щоб затримувати всі судна, не вистачить потужностей берегової охорони країни, через чиї води проходять ці танкери. Потрібно значно більше. Тому навряд це робитимуть. А фокус Конвенції ООН з морського права - на права суден, що проходять. Так що щодо суден, які мирно йдуть, не помічені в тому, що часто змінюють прапори, дуже важко щось зробити на законних підставах. Але у 19-му пакеті є санкції щодо суднових регістрів деяких країн, які вільно роздають свої прапори.

Читайте також: ЄС "перекриє кран" СПГ з Росії. На черзі ядерна енергетика?

Якщо ми виходитимемо з того, що Росія таки скоротить експорт нафти, напевно, потреби в нафті всередині Росії не зростуть. І вона не має особливих потужностей для зберігання нафти. Тобто Росії доведеться зараз скорочувати видобуток?

Так і є. В Росії є лише те, що називається операційні обсяги зберігання нафти. Наприклад, порти на випадок поганої погоди мають резервуарні парки, НПЗ - оперативний резерв на кілька тижнів роботи. Є великі резервуари, парки у "Транснефти". Але все це не призначене для довгострокового зберігання. Справді, якщо попит скорочується, Росії треба буде зменшувати видобуток. Зараз Росія видобуток якраз нарощує, бо розкрилися квоти ОПЕК+.

А що це означатиме для "Роснефти" та "Лукойла", та й для інших виробників, таких як "Газпром нефть"?

Пропорційно до зменшення продажів у них зменшиться виторг. І без того фінансове становище російських нафтокомпаній зараз не найкраще. Проблема в тому, що для таких цін на російську нафту рубль зараз неможливо сильний, а для нафтових компаній дуже корисно, щоб рубль був слабким: щоб вони отримували валютний виторг за високим курсом, конвертували долари, тепер уже юані, в рублі і за ці рублі закуповували послуги бурових підприємств. А рубль дорогий, і вторговані юані вдається обміняти на рублі за курсом, що не надто вигідний для нафтових компаній. Це сильно б'є по їхнім фінансами. Якщо в них ще й виторг скоротиться, стане зовсім неприємно. А водночас у них ще є непередбачені витрати на ремонт НПЗ.

Останній спосіб впливу на Володимира Путіна, який Трамп міг використати, справді жорсткий. Але чи не вийде так, що тепер Путін зовсім упреться і взагалі не йтиме ні на які переговори? І рішення мінфіну - це вже не просто погроза, воно ухвалене.

Воно ухвалене, але в особливому режимі - ці санкції запроваджені не Конгресом, а указом президента, і указом президента їх можна зняти, послабити тощо. В теорії переговорів є поняття сходів ескалації. Досвідчений переговірник розуміє, що треба не всі козирі на стіл викладати, а тримати якусь кількість на руках. Щоб не виявилося, що якщо один хід не спрацював, то більше нема чим ходити. Чи є у США якісь жорсткіші важелі тиску на Росію? Може і є, але такі, які вже будуть багато коштувати для самих США.

Протягом трьох років війни Захід не був готовий йти на значні власні жертви та незручності. Тепер, можливо, таких заходів, які можна вжити щодо Росії без значних проблем, незручностей, витрат для себе, справді немає. Але, мабуть, додаткові сходинки на сходах ескалації ще є.

Наразі йдеться про те, щоб передати Україні заморожені російські активи. Наскільки великими є ризики для європейських країн у разі ухвалення цього рішення, зокрема для Бельгії, де ці активи здебільшого зберігаються?

Питання у тому, як це юридично оформити. Адже юридичного прецеденту немає. Навіть суверенні активи завжди заморожувалися, а не конфісковувалися. І є повне розуміння, що просто так конфіскувати гроші Європа не може. Є прецеденти, коли можна захоплювати майно країни, з якою ви перебуваєте у стані війни. Але у Європи з Росією такого стану не має. Тому які взагалі є підстави для конфіскації? Активи можна лише заморожувати. Священне право приватної власності.

Вигадують різні схеми, як ці гроші передати Україні, але не відібрати. Схема така: наприклад, Україна випускає певні облігації. Заморожені гроші лежать в Бельгії, Росія керувати ними не може, призначено опікуна. Опікун у рамках управління цими грошима придбає ці українські облігації. А далі план такий, що за цими облігаціями буде заплачено, коли Росія заплатить Україні репарації. Начебто все чисто. Але є вразливе місце - опікун має дбати про збереження російських грошей. А вкладення у такі облігації - це ризик.

І Бельгія справедливо боїться, що за це можна отримати позови. Вона побоюється за свою репутацію як сумлінного, стовідсотково надійного керуючого чужими грошима. Війни розпочинаються, війни закінчуються, ваші гроші лежать у нас. І коли політики між собою розберуться, ви прийдет, і ці гроші візьмете. Про ці гроші надійно подбали. А схема з облігаціями може цю репутацію сильно підірвати та підставити Бельгію під позови. Тому Бельгія опирається і каже: якщо ми це робитимемо, то, будь ласка, на основі солідарної відповідальності.