Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба став першим українським урядовцем, який відвідав Китай з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Цього тижня Кулеба зустрівся з главою МЗС Китаю Ван Ї. Що означає цей візит для дипломатичних зусиль із завершення російської війни проти України? Якими є справжні геополітичні інтереси Китаю? Про це та інше Deutsche Welle розпитала спеціаліста з європейської політики щодо Китаю та Росії, директора празького аналітичного Центру європейських цінностей з питань політики безпеки Якуба Янду.

DW: Пане Янда, це був перший візит міністра закордонних справ України до Китаю від моменту початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році. Як ви оцінюєте його результати? Чи справді можна говорити про якийсь дипломатичний прорив?

Якуб Янда: Я б сказав, що це справді новий розвиток подій. Тож певною мірою це прорив, адже досі Китай уникав теми переговорів Росії та України щодо припинення вогню чи миру. Я думаю, що це певною мірою відображає те, що Україна через поточну ситуацію вимушена йти на якісь дипломатичні поступки, адже ми бачимо кілька тенденцій.

Одна з них полягає в тому, що Росія має певну тактичну перевагу на полі бою. Вона не перемагає стратегічно, але тактично має деякі успіхи. Ми також бачимо зменшення політичної та матеріальної підтримки України з боку європейських країн і Сполучених Штатів, на жаль. Ми також бачимо вірогідність можливої ​​перемоги Дональда Трампа у США, який активно тисне на Україну, щоби та уклала будь-яку угоду з Росією, що, на мою думку, буде дуже важко здійснити.

Отже, маємо ці три тенденції, і боюся, що саме тому український уряд, представлений, в даному випадку, міністром закордонних справ, намагається почати переговори навіть з Китаєм. Певною мірою це може видатися дивним, адже ми бачили, що президент України Володимир Зеленський лише кілька тижнів тому під часу "Діалогу Шангрі-Ла" (відбувся у Сінгапурі на початку червня. - Ред.) відкрито закидав Китаю підтримку Росії.

Але тепер після доповіді Дмитра Кулеби щодо результатів візиту до Китаю Володимир Зеленський заявив про підтвердження від Пекіну, що той не постачатиме зброї РФ і поважатиме територіальну цілісність України. Та наскільки можна вірити обіцянкам комуністичного уряду в Пекіні?

Знаєте, у нас в Чехії, враховуючи історію країни, є вислів про те, що ніколи не можна довіряти комуністам, адже вони завжди брешуть. Боюся, що це не жарт, бо, насправді, багато в чому це відображає реальність. Безумовно, Китай порушив чимало міжнародних угод не лише щодо України, а й щодо багатьох інших держав. Отже, я б сказав, що немає вагомих причин вважати, що Китай виконає свої обіцянки. Гадаю, ми повинні пам'ятати про основний факт, який полягає в тому, що Китай є головним спонсором, головним донором і прихильником російської війни проти України - політично, матеріально і фінансово. Навіть у НАТО це визнали, називаючи Китай "вирішальним фактором", який уможливив таку масштабну війну Росії проти України.

Тому, боюся, є мало шансів на те, що Китай відіграватиме якусь позицію доброї волі у цій ситуації, адже стратегічний інтерес Комуністичної партії Китаю полягає в тому, щоб фактично продовжувати цю війну якомога довше. Це значною мірою означає відволікання американських інтересів, фокусу та ресурсів на Європу, і зокрема на Україну та Східну Європу, а не на Східну Азію, адже саме там найближчими роками може розгорнутися конфлікт між Китаєм і США.

Читайте також: "Не проривний, але результат". Як в Україні оцінили візит Кулеби в КНР

Днями радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван, виступаючи на безпековому форумі в Аспені, пригрозив Китаю санкціями через постачання Росії товарів подвійного призначення. Наскільки така погроза, на вашу думку, могла тепер вплинути на китайське керівництво?

Безумовно, санкції, які Сполучені Штати запровадили проти Китаю через російську війну в Україні, - важливі й навіть набагато кращі, ніж санкції ЄС, бо Європі взагалі не вдалося повністю утримати Китай від цього, адже країни ЄС дуже старанно уникають санкцій проти Китаю. У цьому випадку (з боку ЄС. - Ред.) були вжиті лише символічні заходи. Але я не думаю, що це стало основною причиною зміни курсу в Китаї, тому що поточні санкції насправді не є значущими, їх має бути більше.

Китай намагається позиціонувати себе так: якщо найближчими місяцями буде підписано якусь угоду між Україною та Росією, незалежно від того, чи це буде через примус можливого президента Трампа, чи інакше, то Китай хотів би, щоб його розглядали патроном цієї угоди, і фактично отримати важелі впливу.

Як саме?

Китай може змусити Україну піти на певні поступки дипломатичним шляхом. Він може виставляти себе миротворцем перед країнами "третього світу", Глобального Півдня. Ну, і вдаючи із себе миротворця, Китай може змусити країни ЄС пом'якшити їхню позицію щодо Китаю. Мовляв, дивіться, ми принесли мир Україні. Я ні краплі в це не вірю, але думаю, що саме це зараз і намагається робити Китай. 

Говорячи про масштаби китайського впливу, днями президент Фінляндії Александр Стубб сказав, що Китай міг би покласти край війні в Україні "одним телефонним дзвінком" у Кремль. Ви погоджуєтеся з такою оцінкою?

Гадаю, так, Китай має величезний вплив на Росію, і не тільки політично, враховуючи стосунки на рівні лідерів держав, але й на практиці без допомоги Китаю Росія не змогла би підтримувати такі масштабні воєнні зусилля фінансово, а також і забезпечувати російський військово-промисловий комплекс. Отже, якби Китай справді хотів змусити Росію припинити війну, то сталося б це не одразу, але за кілька тижнів Китай міг би так натиснути, що Росії б довелося певною мірою згортати воєнні дії, можливо, вигадавши для цього якусь відмовку.

Але стратегічний розрахунок Росії справді може бути змінений рішенням Китаю. Та боюся, що у Китаю немає причин сильно тиснути на Росію. Вони можуть це вдавати, як роблять і сьогодні, але не бачу причини, з якої б китайське комуністичне керівництво насправді змусило б Росію на це піти, адже це не в їхніх диктаторських планах та інтересах. Вони хочуть, щоб війна тривала, а потім, можливо, спробувати протиснути тимчасову угоду про припинення вогню, щоби отримати з цього дипломатичні дивіденди. Але не думаю, що в довгостроковій перспективі Росія чи Китай справді хочуть, щоби ця війна припинилася.

Читайте також: Чи може Китай допомогти у припиненні російської агресії проти України?

Якщо так, то який, на вашу думку, довгостроковий інтерес Китаю в тому, що стосується війни РФ проти України, і яку роль у цьому відіграє питання Тайваню?

Основний інтерес Китаю в тому, щоби виснажити американські ресурси будь-де. Ось чому для Китаю має сенс підтримувати Росію в завданні шкоди Україні, а також погрожувати іншим східноєвропейським країнам, включно із Чехією.

Вони також хочуть перетворити Росію на маріонеткову державу з точки зору економічної потужності. Завдяки опору, який чинить Україна, та тривалості війни, багато в чому Росія дуже ослаблена, а їхня економіка не зможе вижити без Китаю. Раніше здавалося, що Росія для Китаю буде молодшим партнером, але зараз вони дедалі більше йдуть до того, щоб стати маріонетковою державою, хоча на поверхні це може виглядати як суверенна держава.

Дуже спрощено, я би порівняв те, чим сьогодні є Білорусь для Росії, з тим, чим у майбутньому багато в чому Росія буде для Китаю. Ззовні виглядатиме як сильна диктатура з усією цією риторикою, а на практиці основна гра вирішуватиметься зовнішньою силою - Китаєм.

Тому що саме так виглядають і виглядатимуть у майбутньому фінансові показники, якщо Росія продовжуватиме бути ізольованою західними санкціями. У неї не буде іншого джерела грошей, технологій і ресурсів, окрім Китаю, який і матиме майже повний контроль над Росією. Якщо подивитися на те, як сьогодні виглядає Північна Корея, на їхні відносини з Китаєм, то вони певною мірою повністю залежать від них. Гадаю, що такою буде Росія майбутнього.