"Кінець російського газового транзиту. Виклики для України". Такий заголовок має наукова стаття заступника директора та керівника відділу політики та економіки Центру з вивчення Східної Європи при Бременському університеті професора Гайка Пляйнеса (Heiko Pleines). Її опубліковано в новому випуску аналітичного дайджесту Ukraine-Analysen, що виходить двічі на місяць. Це - спільний проєкт шести німецьких дослідницьких центрів, які вивчають східноєвропейські країни. В інтерв'ю DW вчений роз'яснив свою думку щодо перспектив української газотранспортної системи (ГТС) та газопостачання України.

Deutsche Welle: Професоре Пляйнесе, у суперечці щодо "Північного потоку-2" Євросоюз вимагає від Росії гарантій продовження газового транзиту через Україну, а ви публікуєте статтю про кінець цього транзиту. Ви вважаєте, що ЄС не зможе наполягти на своєму?

Гайко Пляйнес: Я, звичайно, не провидець, але простий підрахунок показує: після введення в експлуатацію "Північного потоку-2" українська газотранспортна система Росії більше не знадобиться, оскільки для експорту російського газу буде достатньо інших транспортних потужностей. І навіть якщо невеликий, символічний обсяг транзиту збережеться - глава "Газпрому" Олексій Міллер говорив про 10-15 мільярдів кубометрів на рік - користі від цього Україні не буде, адже йдеться приблизно про 10 відсотків пропускної спроможності ГТС. Тоді неминуче постає питання, чи варто взагалі зберігати цю систему у нинішньому вигляді.

"Північний потік-2" - геополітичний та економічний проєкт

Ви зараз фактично підтверджуєте правоту тих, хто вважає "Північний потік-2" насамперед політичним проєктом.

А Росія ніколи не приховувала, що хоче уникнути транзиту через Україну. Тут, безумовно, є геополітична складова, але є й економічна, оскільки споруджена ще за радянських часів українська ГТС повністю застаріла та потребує модернізації. І в Росії не раз говорили, що побудувати новий газопровід буде дешевше. Але безсумнівно: кінцева мета полягала в тому, щоб обійти Україну. Саме тому їй тепер слід припинити розраховувати на подальший транзит російського газу.

Отже, заголовок вашої статті - це не стільки прогноз, скільки заклик налаштуватися на досить ймовірний сценарій припинення російського газового транзиту після того, як наприкінці 2024 року закінчиться чинний п'ятирічний договір?

Так, треба у будь-якому разі підготуватися до того, що транзит може припинитися. Адже навіть нинішню угоду було підписано буквально в останню хвилину.

Для газопостачання Східної України знадобиться реверсне постачання

За що конкретно Україні слід зараз взятися?

Я бачу два ключові аспекти. Насамперед потрібно забезпечити умови для постачання газом Східної України. На сході країни відбувається відбір російського транзитного газу, а на заході закачується відповідний обсяг, видобутий у самій Україні. На випадок припинення російського транзиту потрібні технічні передумови, щоб качати газ у східному напрямку.

Ви зараз кажете не про сепаратистські території?

Ні, вони постачаються безпосередньо з Росії, я маю на увазі, умовно кажучи, Маріуполь.

Іншими словами, Україна має перейматися тим, як вона - чисто технічно - доставлятиме в той же Маріуполь газ із Західної України чи, скажімо, зі Словаччини?

Саме так! ГТС України має забезпечити можливість реверсного постачання із заходу на схід. Другий ключовий аспект: потрібно ухвалити рішення про подальшу долю надмірно великої газотранспортної системи, на утримання якої йде чимало коштів та для підтримки якої постійно потрібний технічний газ. Потрібно поставити питання, чи не вигідніше приступити до її часткового демонтажу?

Читайте також: Україна пропонує Європі додатковий транзит газу за "спеціальними умовами"

"ГТС України має стати більш злагодженою"

Викопати труби та відправити їх на переплавку?

Я не впевнений, що така утилізація принесе велику вигоду, але, в принципі, завдання полягає саме в тому, щоб зробити ГТС України більш злагодженою. І більш ефективною, знизивши, наприклад, значні втрати газу на застарілих компресорних станціях. Це - довгострокове завдання, але готувати його вирішення треба прямо зараз.

А як ви ставитеся до планів переорієнтації української газотранспортної системи на постачання до Німеччини та інших країн ЄС виробленого в Україні "зеленого" водню?

У будь-якому разі це плани на досить віддалене майбутнє. На ближчу перспективу реалістичним варіантом, швидше за все, є використання українських підземних сховищ газу компаніями з ЄС, що забезпечило б регулярне завантаження наявних трубопроводів хоча б на заході України. Досвід останніх місяців показав, що, з одного боку, Євросоюзу потрібні газосховища, щоби знижувати в зимовий час безпосередню залежність від російських поставок. З іншого боку, ті ж події свідчать про те, що ЄС зараз швидше не вистачає газу, аніж можливостей для його зберігання.

Які ж із цього випливають висновки?

Україна збирається модернізувати свої газосховища, і це правильно вже хоча б тому, що їй ще тривалий час належить користуватися природним газом. Якщо ж говорити про європейський ринок газу, то спроби спрогнозувати його розвиток поки що майже завжди виявлялися невдалими, оскільки він схильний до впливу занадто великої кількості важко передбачуваних факторів.

"Україна не має іншого вибору"

Наприклад?

Ми не знаємо, яким буде попит на газ у Німеччині та в ЄС, чи запрацює "Північний потік-2" повністю або частково, і чи запрацює він взагалі, чи Росія припинить український транзит, чи зможе вона видобувати істотно більше газу, ніж зараз, чи побудують у Німеччині термінал для прийому зрідженого газу, наскільки це знизить значення трубопровідного постачання.

У такій ситуації ви рекомендуєте Україні зосередитись на технічній підготовці до постачання газу до Східної України та на розробці планів реформування ГТС із її надмірними потужностями?

А вона не має іншого вибору, оскільки багато факторів, що впливають на газовий ринок, від неї ніяк не залежать. І в Україні це розуміють.

Проте складається враження, що зараз Київ усі сили кидає на боротьбу проти "Північного потоку-2".

Якби в Києві казали "ми не хочемо цього газопроводу, але якщо він запрацює, ми до цього вже готові", то із зовнішньополітичного погляду поводилися б вкрай незграбно. Якщо ви прагнете запобігти проєкту, ви маєте зображати його гігантською проблемою.

Ви хочете сказати, що насправді в Києві за лаштунками, напевно, вже почали активно готуватися до ймовірного кінця російського газового транзиту?

Давайте я відповім так: зараз заяви української сторони явно сфокусовані на геополітичному аспекті, а не на економічному та технічному. Ці фактори - поки що - не в центрі уваги.