Роуз Ґеттемюллер - одна із найдосвідченіших фахівців США з контролю над озброєннями. З 2016 до 2019 року вона була заступницею генерального секретаря НАТО. До цього в її послужному списку - посада заступниці голови Держдепартаменту, де вона займалася питаннями контролю над озброєннями та міжнародною безпекою.

Наразі Ґеттемюллер викладає у Стенфордському університеті. DW поговорила з нею про загострення ситуації навколо України, анонсовані Москвою переговори президентів США та Росії та виконання їхніх домовленостей, досягнутих у червні на саміті в Женеві.

Deutsche Welle: У Женеві президенти Джо Байден та Володимир Путін домовилися за пів року перевірити виконання деяких своїх домовленостей. Цей термін спливає у грудні. Російські джерела повідомляють, що переговори президентів через відеозв'язок можливі до кінця року. Однією з тем обіцяє бути ситуація довкола України. Із США чи не щодня надходять повідомлення про скупчення військ РФ біля кордону України та загрозу масштабної війни. Що готує Путін - сильнішу позицію для переговорів із Байденом чи велику війну з Україною?

Роуз Ґеттемюллер: Це викликає велике занепокоєння. Я щойно прочитала, що 92 тисячі російських військових перебувають у стані підвищеної готовності вздовж українських кордонів, і що на Донбасі сили сепаратистів також приведено у стан готовності. Це дуже небезпечно. Незалежно від намірів Путіна, ймовірність того, що якийсь інцидент може призвести до гарячої кризи, є дуже реальною. Я думаю, що він готується до розмови з Байденом з різних напрямків, але Байден має перевагу, тому що зустріч дуже потрібна Путіну. Готується не лише розмова по відеозв'язку, а й особиста зустріч на початку наступного року.

Одночасно надходять повідомлення про постачання західних озброєнь в Україну та готовність деяких країн направити туди військових радників. Наскільки це нова ситуація? Чи може РФ у таких умовах піти на кроки проти України, яких не було майже сім років?

Нова ситуація полягає в тому, що Росія несподівано почала заламувати руки і попереджати про постачання (Заходом - Ред.) нової зброї в Україну та навчання військовослужбовців. Насправді, це відбувається давно, роками. Я дуже рада, що США днями передали Україні два колишні патрульні катери берегової охорони. Такі катери США раніше передавали Грузії. Але ж це не бойові кораблі!

Тобто це російське панікерство на тлі довгострокової підтримки з боку НАТО та США цих країн у відповідь на їхнє виправдане занепокоєння у сфері безпеки. У них має бути можливість захищатись, от і все. Це виглядає так, начебто Кремль намагається проводити нові "червоні лінії".

Виступаючи днями перед російськими дипломатами, президент Путін сказав, що РФ домагатиметься від Заходу "довгострокових гарантій безпеки". Наскільки Байден готовий на такі гарантії  Москві?

Чесно кажучи, я не зовсім розумію, що Путін мав на увазі, коли він говорив про довгострокові гарантії безпеки. З точки зору США, такі гарантії існують відповідно до Вашингтонського договору про створення НАТО. Коли така риторика звучить із Кремля, це ніби Росія просила про членство в НАТО, що, я знаю, не відповідає дійсності…

Очевидно, президент РФ говорить про Україну і вимагає від НАТО відмовитись від її підтримки.

Для США та для НАТО Україна - незалежна країна, чий суверенітет вони збираються підтримувати. Мене дивує те, що Путін зараз переграє історію. СРСР розпався відносно мирно, і колишні республіки стали незалежними державами. Я не знаю, чому Путін ставить під питання це важливе рішення. Моє враження - він намагається перемотати плівку назад. Сподіваюся, що це не спричинить насильства.

Загалом у Москві відносно задоволені тим, як розвивалися стосунки після Женеви. Деякі експерти нещодавно говорили про "помірне потепління". А як ви бачите ситуацію? Чи стали відносини між США та Росією більш передбачуваними та стабільними?

У нинішній ситуації важко говорити про взаємну передбачуваність, це частина проблеми. Повертаючись до початку розмови про нарощування російських сил біля кордонів України - це дуже небезпечна та непередбачувана ситуація. Я не думаю, що між нами настало якесь "помірне потепління", але в нас період ділових відносин, обидві сторони сповнені рішучості досягти прогресу там, де це можливо, але чітко заявити про "червоні лінії".

Читайте також: Глава МЗС Німеччини назвав "украй тривожними" повідомлення про стягування військ РФ

З боку президента Путіна ми чуємо це дедалі частіше. Зараз часто використовують термін "огорожа", "перила", мовляв, давайте не дозволимо нашим відносинам дійти до кризи, яка може призвести до конфлікту. Тобто якщо ми продовжимо діловий підхід і шукатимемо прагматичних покращень, то, я думаю, ми підемо в правильному напрямку.