У неділю, 14 травня, в Туреччині обиратимуть нових президента та парламент. Після 20 років правління чинний глава держави Реджеп Таїп Ердоган вперше не є очевидним фаворитом напередодні голосування. Те ж саме стосується і його виборчого блоку на парламентських виборів, який, за даними опитувань, поступається опозиції.

Яка політична система діє в Туреччині?

Від заснування в 1923 році Туреччина, згідно з конституцією, є парламентською республікою. Але Ердоган кілька років тому ініціював зміни, які перетворили країну на президентську республіку. Його Партії справедливості та розвитку (ПСР) допомогли в цьому ультранаціоналісти з Партії націоналістичного руху (ПНР). Президентські вибори 2018 року ознаменували перехід країни на нову форму правління. Відтоді президент є главою держави, а також головою уряду. Посаду прем'єр-міністра було скасовано.

Президента обирають прямим голосуванням на п'ять років. Він має широкі повноваження: призначає та звільняє міністрів та високопоставлених чиновників. Призначені ним міністри можуть призначати губернаторів та інших представників центральної влади у провінціях та округах, тож президент у такий спосіб має вплив і на місцеві органи влади.

Президент може видавати декрети та призначати багатьох представників судової влади, фіскальної служби та сфери освіти. Напряму президенту підпорядковуються також найважливіші посади у спецслужбі та впливовій релігійній службі Diyanet.

Із запровадженням президентської системи було також скасовано обов'язок позапартійності президента. Таким чином, чинний глава держави Ердоган зміг залишити за собою посаду голови урядової партії. Відтоді розмежування між державною посадою та політичним мандатом фактично відсутнє.

Хто балотується на виборах президента Туреччини?

Свої кандидатури на виборах президента Туреччини висунули чотири кандидати. Утім, головна боротьба відбуватиметься між чинним главою держави Ердоганом та його конкурентом Кемалем Киличдароглу. За даними багатьох опитувань, опозиційний кандидат навіть випереджає за рейтингом Ердогана.

Рівень підтримки інших двох кандидатів коливається на рівні двох-шести відсотків. Їхні кандидатури радше призведуть до того, що переможця голосування буде визначено лише в другому турі.

Чи має значення парламент Туреччини?

Під час свого президентства Ердоган підім'яв під себе державний апарат та значно розширив власні компетенції.

І хоч із запровадженням президентської системи, кількість депутатів було збільшено з 550 до 600, Ердоган зменшив значення турецького парламенту. Він хоч і надалі може обговорювати та ухвалювати закони, але урядова коаліція, маючи суттєву більшість, блокує будь-які ініціативи парламентської опозиції та просуває лише власну політичну адженду. Навіть вимогу опозиції створити парламентську слідчу комісії для розслідування обставин великих катастроф чи закидів у корупції уряд, завдяки свої більшості, не задовольнив. У більшості випадків уряд навіть не надавав відповідей на запити опозиції.

Наразі у парламенті представлені 14 партій, багато з них змогли потрапити до парламенту лише завдяки блокам із іншими політсилами, адже прохідний бар'єр становить сім відсотків голосів.

Які партійні блоки існують у Туреччині?

На парламентських виборів три виборчих блоки відіграють вирішальну роль: "Народний альянс" Ердогана, "Об'єднання нації" найбільшої опозиційної політсили та очолюване прокурдською Демократичною партією народів (ДПН) "Об'єднання за працю та свободу".

Окрім ПСР, до альянсу Ердогана також належать ультранаціоналістичні ПНР та Партія великої єдності. Нещодавно до блоку доєдналася також Нова партія добробуту, яка сягає корінням в ісламістську ідеологію. Крім того, альянс Ердогана підтримує радикальна ісламістська прокурдська Партія вільної справи, наближена до терористичної організації "Турецька хезболла". Багато консервативних мусульманських громад з великою кількістю послідовників активно агітують за Ердогана та його блок, адже за час його перебування при владі вони отримали численні привілеї та побоюються їх втратити в разі перемоги опозиції.

Читайте також: Чому більшість німецьких турків голосує за Ердогана?

Найбільший опозиційний блок представлений шістьма партіями різного політичного спрямування. Їхній кандидат у президенти Кемаль Киличдароглу має повагу серед великої частини критиків чинної влади. Так само на підтримку Киличдароглу виступає очолюване прокурдською ДПН "Об'єднання за працю та свободу".

Проти самої ДПН у Туреччині триває процес щодо її можливої заборони. Тисячі її членів сидять за ґратами через звинувачення в тероризмі, майже всіх мерів від ДПН було усунуто. Колишній голова партії Сехалаттін Демірташ, який уже сім років перебуває у в'язниці суворому режиму, з-за ґрат веде успішну кампанію проти Ердогана та його уряду. До громадськості він звертається через своїх адвокатів, його меседжі часто змінюють перебіг виборчого процесу, особливо коли йдеться про курдську тематику.

Скільки людей мають право голосу на виборах у Туреччині?

За офіційними даними, право голосу на голосування 14 травня мають понад 64,1 мільйона людей. Понад 3,4 мільйона з них живуть за кордоном. Таким чином, після великих мегаполісів Стамбул, Анкара та Ізмір, закордонна турецька громада є четвертою за розміром групою виборців. Голосування турків за кордоном розпочалося ще 27 квітня.

На виборах 2018 року явка в Туреччині становила понад 86 відсотків, серед турків за кордоном - близько 50 відсотків.

Читайте також: Турецькі виборці влаштували масову бійку в Амстердамі

Ердоган тоді переміг уже в першому турі, здобувши 53 відсотки голосів, його політичних блок отримав майже 54 відсотки голосів у Туреччині. За кордоном Ердоган та його блок були ще більш успішними, серед закордонних турків вони отримали понад 60 відсотків підтримки.

За даними турецької виборчої комісії, право голосу на цьогорічних президентських та парламентських виборах мають також 167 тисяч сирійців, 23 тисяч афганців, 21 тисяча іранців, 16 тисяч іракців та 6000 лівійців. Крім прокурдської ДПН, усі партії виступають за те, аби якомога швидше відправити біженців на батьківщину.

Виборча кампанія в Туреччині та риторика

Через нищівний землетрус у лютому та місяць традиційного посту рамадан виборча кампанія цього разу розпочалася пізніше. Опозиційний блок та його кандидат у президенти Киличдароглу лише кілька тижнів як проводять активну передвиборчу боротьбу.

Ердоган проводить свою кампанію радше відкриваючи великі державні проєкти, як-то представлення першого великого авіаносця чи відкриття першої АЕС на території Туреччини завдяки російським технологіям. Але він також залюбки робить промови у подвір'ях мечетей та робить ставку на фейкові новини.

Усі ключові ЗМІ повністю дотримуються урядової лінії. Державні телерадіокомпанія TRT та інформагенція Anadolu супроводжують Ердогана та його союзників на кожному кроці. За підрахунками опозиції, вони отримали протягом останніх чотирьох тижнів 3600 хвилин ефірного часу, тоді як опозиції дісталося лише 42 хвилини, та й те йшлося про негативне висвітлення її діяльності.