ESA запустила в космос місію Hera з вивчення астероїдів
Валерій Сааков | Ольга Лебедєва
8 жовтня 2024 р.
Створений у Німеччині космічний зонд вивчить наслідки проведеного 2022 року експерименту, коли було змінено траєкторію руху астероїда Диморф.
Реклама
З мису Канаверал в американському штаті Флорида стартувала європейська космічна місія Hera з вивчення наслідків зіткнення з астероїдом. У понеділок, 7 жовтня, розроблений і побудований у Німеччині космічний зонд був виведений на орбіту ракетою-носієм Falcon 9 приватної аерокосмічної компанії SpaceX мультимільярдера Ілона Маска.
Місія розпочалася через два роки після космічного експерименту, проведеного Національним управлінням США з аеронавтики й дослідження космічного простору (НАСА). Тоді межах місії DART (Double Asteroid Redirection Test), запущеної 2021 року, наприкінці вересня 2022 року дослідники провели контрольоване зіткнення безпілотного космічного апарата з астероїдом Диморф - супутником астероїда Дидим.
У результаті вперше в історії дослідження космосу людиною вдалося змінити орбіту небесного тіла за допомогою контрольованого зіткнення з ним зонда. За даними NASA, до зіткнення з зондом час, необхідний для обльоту Диморфа навколо більшого Дидима, становив 11 годин і 55 хвилин. Після зіткнення він скоротився на 33 хвилини, тобто орбіту Диморфа вдалося наблизити до Дидима. У NASA запевняли, що до зіткнення із зондом DART астероїди Диморф і Дидим не становили загрози для Землі і досі її не становлять.
Hera вивчить наслідки експерименту з астероїдом
Нинішня місія Hera Європейського космічного агентства (ESA) спрямована на вивчення наслідків цього експерименту й так само триватиме два роки. Її метою є розробка заходів щодо ефективнішого захисту Землі від ударів астероїдів у майбутньому. Німеччина є найбільшим учасником місії Hera вартістю 383 млн євро.
У 2025 році космічний апарат, побудований бременською компанією OHB, має пролетіти повз Марс, а у 2026-му - досягти астероїдів Дидим і Диморф. З його допомогою передбачається дослідити, як саме змінилася форма астероїдів унаслідок удару. Зонд оснащений 12 вимірювальними приладами та різноманітними камерами.
Через кілька років після місії Hera планується запустити новий космічний зонд Ramses (Rapid Apophis Mission for Space Safety). Як передбачається, він досліджуватиме астероїд Апофіс діаметром близько 375 м, який 13 квітня 2029 року пролетить на відстані 32 тисячі км від Землі (для порівняння - Місяць перебуває в середньому більш ніж у 10 разів далі від Землі).
Реклама
Лише деякі астероїди потенційно небезпечні для Землі
Наразі вченим не відомі астероїди, які в осяжному майбутньому могли б врізатися в Землю. З мільярдів астероїдів і комет у Сонячній системі лише деякі класифікуються як потенційно небезпечні для Землі. За даними дослідників найближчі 100 років не очікується нового зіткнення небесного тіла із Землею.
Поблизу нашої планети вчені ідентифікували близько 27 тисяч небесних тіл, близько 10 тисяч із них мають діаметр понад 140 метрів. Удар астероїда розміром з Диморф, діаметр якого становить близько 160 метрів, був би сильнішим за вибух атомної бомби та зміг би знищити ціле місто, пише AFP.
А ще більші астероїди можуть мати взагалі катастрофічні наслідки для біосфери Землі. Приміром, нині вчені вважають саме зіткнення із Землею небесного тіла, що сталося 66 млн років тому, головною причиною вимирання динозаврів і багатьох інших видів живої природи. У 2013 році над російським Челябінськом вибухнув астероїд діаметром близько 20 м. Тоді внаслідок руйнувань від вибухової хвилі постраждали близько 1,5 тисячі осіб.
Як "Джеймс Вебб" відкрив нам досі незнану красу космосу
Відзняті камерами космічного телескопа "Джеймс Вебб" світлини вражають дивовижними деталями та неосяжним безмежжям Всесвіту. Отримані зображення значно перевищують знімки з телескопа "Хаббл", який досі на орбіті.
Фото: NASA/ESA/CSA/STScI/CNP/picture alliance
Пильніший погляд на "Стовпи Творіння"
Знімок знаменитих "Стовпів Творіння", відзнятий телескопом "Хаббл" у 2014 році (л), досить непоганий. Та від світлини з космічного телескопа "Джеймс Вебб", яку нещодавно оприлюднило НАСА, просто дух забиває. На цьому фото віддалена від нас на 6500 світлових років туманність з її газовими стовпами й зірками заіскріла небаченими досі барвами, а багатством деталей вона здивувала навіть астрономів.
Фото: NASA, ESA, CSA, STScI via AP/picture alliance
Таємниці велетня Нептуна
Тут камери телескопа "Джеймс Вебб" передали на Землю дивовижний знімок планети Нептун та її кілець. Знімок "чіткіший, ніж це було за останні 30 років", не без захвату констатували фахівці НАСА. На світлині видно не лише кільця крижаного гіганта, а й пилові хмари навколо велетенської планети.
Скляні очі "Джеймса Вебба" оглянули й поверхню Марса. На світлинах, які зазнімкували камери телескопа, видно частину східної, освітленої Сонцем півкулі Марса. Великим планом ліворуч показано такі особливості поверхні як кратер Гюйгенса, темне плато "Сиртіс Майор" і котловина "Еллади", а "теплова карта" праворуч показує, як Марс випромінює світло, коли охолоджується.
"Примарна галактика", чи "Кротяча нора"
Телескоп "Джеймс Вебб" передав на Землю й ось це фото так званої "Примарної галактики", яку науковці ще прозвали "Кротячою норою". Дослідники вважають, що її утворюють пилові хмари, що закручуються по спіралі в напрямку до чорної діри середнього розміру, котра міститься в центрі галактики.
Фото: NASA/ESA/CSA/Judy Schmidt
Про що розповіла галактика Колесо Воза
Галактика Колесо Воза, що розташована від нас на віддалі близько 500 мільйонів світлових років, зобов'язана своєю появою зіткненню великої спіральної галактики з меншою галактикою, яку на цьому зображенні не побачити. Відзняті світлини Колеса Воза розповіли астрофізикам про те, що цій галактиці довелося пережити в минулому, а також дозволять їм прогнозувати її майбутню еволюцію.
Фото: NASA/ESA/CSA/STScI/CNP/picture alliance
Зробив невидиме видимим
Те, що виглядає як блискучий гірський пейзаж, насправді є краєм досить молодого регіону, де формуються зірки. Ця так звана емісійна туманність отримала каталогову назву NGC 3324 і розташована в туманності Каріна. Зображення з телескопа "Джеймс Вебб" вперше показало області, де формуються зірки, котрі раніше були невидимі.
Фото: NASA, ESA, CSA, STScI, Webb ERO Production Team
Зазирнув у далекі галактики
SMACS 0723 - це скупчення галактик, гравітація якого здатна посилювати й спотворювати світло від галактик, котрі розміщені за ними. Це дало дослідникам змогу глибоко зазирнути у надзвичайно віддалені та невідомі скупчення галактик.
Фото: NASA, ESA, CSA, STScI, Webb ERO Production Team
Нова сторінка в дослідженні планетарних туманностей
Туманність Південного Кільця NGC 3132l - планетарна туманність, тобто хмара пилу і газу, що розширюється. Вона оточує зірку, що доживає віку. Діаметр такої туманності становить майже пів світлового року. Тьмяна зірка в її центрі вже тисячі років роздуває в усі боки від себе кільця газу і пилу.
Фото: NASA, ESA, CSA, STScI, and The ERO Production Team
Побачив зародження мільйонів зірок
Група галактик Квінтет Стефана - це група з п'яти галактик. Камери телескопа "Джеймс Вебб" уможливили незнаний досі ступінь деталізації зображення. Професійні астрономи й аматори отримали змогу побачити активне зародження нових зірок.
Фото: NASA, ESA, CSA, STScI, Webb ERO Production Team
9 фото1 | 9
Всесвіт у фотооб'єктиві: надзвичайні світлини нашого Космосу
Щороку Гринвіцька королівська обсерваторія визначає найкращі астрономічні фото. У добірці DW деякі світлини, які беруть участь у цьогорічному конкурсі.
Фото: Ben Bush
Народження планети
Фотограф Мартін Пуг був у захваті, коли у травні 2019-го встановив свій телескоп у Чилі. Ночі були абсолютно безхмарими. Це дало можливість австралійському фотографу зібрати дані для встановлення ідеальних параметрів експонування. Упродовж 23-х годин його камера була спрямована в небо. Таким чином він задокументував народження нової планети.
Фото: Martin Pugh
Небесне мистецтво з Австралії
На цьому фото - творче поєднання тверезого погляду астронома з баченням фотографа. Так виглядає Чумацький Шлях, якщо на нього дивитись через доменну піч, що вже давно відпрацювала своє. Ця будівля розташована в місті Літгоу в Австралії. Тут австралійський фотограф Джей Еванс вперше випробував свою камеру з надзвичайно високим розширенням.
Фото: Jay Evans
Сонячне затемнення й Венера
Вкрай прозоре повітря того дня в районі обсерваторії ESO в чилійському Ля-Сілья забезпечило таке особливе освітлення. Фотографу Себастьяну Фольтмеру довелось застосувати вкрай складний механізм, аби відобразити сонячне затемнення разом з яскраво освітленою Венерою: він використав для цього загалом 96 окремих знімків, які врешті-решт злились в єдине зображення.
Фото: Sebastian Voltmer
Полярне сяйво над Лофотенськими островами
Автором цього знімку є німецький фотограф Андреас Еттль, він його зробив на Лофотенських островах у Норвегії. Архіпелаг розташований за Північним полярним колом. Саме в цих широтах найкраще спостерігати полярне сяйво. Свою роботу фотограф назвав "Вогні Гамньой". Гамньой - це невеличке рибальське поселення на одному з Лофотенських островів.
Фото: Andreas Ettl
Галактична симетрія
З невірогідною технічною точністю завдяки телескопу фотографу Енді Кейслі вдалося зафіксувати цю космічну мить. Сатурн виринає з-за Місяця. Того недільного дня 2019 року Місяць упродовж кількох хвилин закривав собою цю планету. Кейслі чекав на цей галактичний момент не один рік.
Фото: Andy Casely
Місяць над Лондонським Сіті
Британцю Метью Брауну знадобилось три спроби, аби зафіксувати Місяць уповні над британською столицею. Супутник Землі пропливає повз хмарочос The Shard, який має імідж архітектурної ікони. Мистецтво переплітається з природою, філігранний фасад гігантської будівлі купається в місячному сяйві. У фотографа було лише кілька хвилин, аби зафіксувати цей момент.
Фото: Mathew Browne
Арктична гра кольорів
В Ісландії природа створила ідеальні світлові умови для фотографів. Але для досконалості замало лише одного природного явища. У своїх фотороботах британець Бен Буш поєднує мистецьке бачення з професійністю природного фотографа. Світлина наче картина - автор зробив її, стоячи на колінах на Атлантичному узбережжі за 6-градусного морозу.