Уряд Естонії виділяє майже мільйон євро на знесення радянських військових пам'яток у країні. Під знесення підпадають понад 300 об'єктів.
Меморіал радянським солдатам в Естонії (ілюстративне фото)Фото: Danita Delimont/IMAGO
Реклама
Естонський уряд виділяє понад 916 тисяч євро на демонтаж радянських військових пам'ятників, повідомляє у п'ятницю, 6 січня, естонська національна телерадіокомпанія ERR.
Як зазначила речниця уряду Євгенія В'яря, з публічного простору перенесуть пам'ятки, "які загрожують безпеці" країни.
Наприкінці листопада робоча група склала список із 322 пам'ятників з радянською символікою, що підлягають демонтажу. 133 з них установлені в місцях військових поховань. Останки радянських солдатів, які лежать у могилах, перепоховають. Демонтаж не стосуватиметься об'єктів культурної спадщини, які перебувають під охороною.
Дискусія щодо радянських пам'ятників
Дискусія щодо знесення радянських пам'ятників у Естонії та низці інших країн активізувалася у серпні на тлі війни Росії проти України. Таким чином у країнах висловлюють протест проти політики Москви та ревізіоністських настроїв тих, хто відчуває ностальгію за Радянським Союзом.
У серпні за розпорядженням місцевої влади в Ризі знесли основну частину пам'ятника визволителям радянської Латвії від німецько-фашистських загарбників - 79-метрову стелу. Крім того, в місті після перейменування Московського парку тепер думають про інші назви для вулиць Пушкіна чи Тургенєва.
Пушкінопад в Україні: де зносять пам'ятники російському поету
З початком повномасштабної війни в багатьох українських містах вирішили позбутися культурних пам'яток, пов'язаних з Росією. Яскравий приклад - пам'ятники поету Олександру Пушкіну, які знесли вже в низці міст.
Фото: Vasyl Salyga
Символ російської культури
Поет Олександр Пушкін - один із символів російської культури. Як у часи Російської імперії, так і СРСР пам'ятники йому ставили чи не в кожному українському місті. Після здобуття Україною незалежності їх довгий час ніхто не чіпав, як і пам'ятники багатьом іншим російським письменникам і поетам. На архівному фото - пам'ятник Пушкіну в Одесі.
Із початком повномасштабної війни Росії українськими містами прокотилася хвиля перейменувань площ і вулиць, назви яких пов'язані з країною-нападницею. Цей процес став відомий як "дерусифікація". Дійшла черга й до пам'ятників, серед яких монументи Пушкіну - найбільш яскравий приклад.
Фото: Vasyl Salyga
Серія знесень пам'ятників Пушкіну
У листопаді з'явилися новини про демонтаж пам'ятників Пушкіну одразу з різних українських містах. Зокрема, пам'ятники знесли в Житомирі, Нікополі, Чернівцях, Харкові та Кременчуці (на фото). Але пам'ятники поету демонтували й раніше, приміром, у Чернігові, Мукачеві, Тернополі та Ужгороді - ще навесні.
Фото: Facebook/Kremenchuk Official
І вулицю, і пам'ятник
Влада Кременчука, що на Полтавщині, разом із рішенням демонтувати пам'ятник вирішила перейменувати бульвар, на якому він був розташований: з Пушкіна на Українського відродження. Пам'ятник Пушкіну в місті встановили 1985 року.
Фото: Facebook/Kremenchuk Official
Що буде на місці Пушкіна - невідомо
Погруддя Олександра Пушкіна, яке демонтували в Житомирі, було суттєво старішим. Його встановили в 1899 році до 100-річчя з дня народження поета. Зараз він зберігається на території одного з комунальних підприємств міста. За словами мера міста Сергія Сухомлина, що тепер стоятиме на місці погруддя, вирішувати громада.
Фото: Leonid Shevchuk
"Тиражовна скульптура"
У Чернівцях поки що демонтували один із трьох пам'ятників Пушкіну - на території училища в центрі міста. У міській владі стверджують, що пам'ятник є "тиражованою скульптурою", що не має історичної цінності. Там запевняють, що пам'ятник демонтували за гроші чернівчан, не виділяючи на це бюджетних коштів.
Фото: Vasyl Salyga
"Інструмент русифікації"
Прибічники демонтажу пам'ятників Пушкіну вбачають у поеті символ російського імперіалізму та антиукраїнських настроїв у Росії. Критики ж вказують на історичну та архітектурну цінність окремих монументів. Міністр культури України Олександр Ткаченко вважає, що пам'ятники Пушкіну "з’явилися як інструмент послідовного насадження русифікації в Україні".
