Цього тижня у залах засідань та коридорах Європейського парламенту панує пожвавлення. Сотні його депутатів метушаться у перервах між голосуваннями, поспішаючи завершити роботу над рекордною кількістю законодавчих актів до нових виборів, що відбудуться у країнах-членах Євросоюзу у червні. А журналісти намагаються взяти останні інтерв'ю перед тим, як політики почнуть активну передвиборчу кампанію, за підсумками якої хочуть знову потрапити до єдиного органу ЄС, який обирається безпосередньо.

Неважко згадати, скільки політичних перипетій пережили депутати ЄП нинішнього скликання, які отримали свої мандати п'ять років тому. Протягом цього часу Європа переходила від однієї кризи до іншої - спочатку Brexit, потім пандемія COVID-19, потім війна Росії проти України. Чого ж змогли досягти європарламентарі в таких складних умовах і де їм не вдалося зрушити справу з мертвої точки? DW аналізує деякі знакові закони, ухвалені ЄП з 2019 року, і те, як Європарламент справлявся з викликами, які виникали.

"Зелений" курс ЄС: виконання обіцянок із захисту клімату

У 2019 році Єврокомісія представила план щодо скорочення до 2030 року викидів парникових газів на 55 відсотків порівняно з рівнем 1990 року та досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року. Цьому передували масові акції молоді (Fridays for Future), яка протестувала на вулицях проти кліматичної політики влади, а також так звана електоральна "зелена хвиля", коли за підсумками виборів до ЄП рекордну кількість мандатів отримали представники "зелених" партій.

З того часу Європарламент бере участь у переговорах щодо розробки численних законів, що втілюють у життя оприлюднені плани Єврокомісії, зокрема заборону в наступному десятилітті випускати автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння та запровадження податку на деякі види імпортних товарів, які провокують високі викиди CO2 під час використання чи виробництва, аби змусити заплатити тих, хто забруднює довкілля.

"Європейський парламент показав себе досвідченим законотворцем, коли йдеться про екологічну політику, - констатує в інтерв'ю DW Пеггі Корланд, очільник брюссельського бюро Фонду Роберта Шумана (Robert Schuman Foundation). Однак останні опитування показують, що "зелена хвиля" має як плюси, і мінуси.

Протести фермерів по всьому ЄС цього року змусили Брюссель пом'якшити деякі норми екологічного землеробства у спробі полегшити пов'язані з ними складнощі для аграріїв. А в лютому 2024 року ключові положення, що регулюють процес відновлення довкілля, заледве пройшли остаточне голосування в ЄП після того, як найбільша правоцентристська фракція відмовилася від підтримки їх через побоювання щодо продовольчої безпеки. Обидва ці кроки були сприйняті прихильниками боротьби за захист клімату як відступ від даних обіцянок.

Перші у світі закони, які регулюють сферу ШІ та роботу онлайн-платформ

З 2019 року в Євросоюзі також було ухвалено низку законів, спрямованих на обмеження впливу великих технологічних компаній. Минулого року Брюссель ухвалив закон про цифрові послуги (Digital Services Act, DSA), який, зокрема, зобов'язує онлайн-платформи активно контролювати шкідливий контент, запущений у мережу. ЄС використовує свої нові повноваження у цій сфері, проводячи перевірки соцмереж, зокрема вживаючи заходи, які змусили TikTok Lite у середу, 24 квітня, відмовитися від частини спірної схеми винагород для своїх користувачів.

Читайте також: Чому ЄС і США ополчилися проти TikTok

Андреа Ренда, старший науковий співробітник Центру досліджень європейської політики (Centre for European Policy Studies), розповів DW, що євродепутати також "відіграли важливу роль" у розробці перших у своєму роді законів, що регулюють сферу штучного інтелекту (ШІ), додавши тисячі поправок, які "значно розширили" сферу застосування ШІ, яка підлягає найсуворішому нагляду з боку ЄС.

Втім Ренда попереджає, що тепер Брюссель стикається з "величезною проблемою правозастосування", оскільки кожен законодавчий акт рясніє різними процедурами: "Попереду колосальна робота з упорядкування дотримання вимог".

Міграційна реформа: глухий кут подолано, суперечки залишилися

Міграція і політика надання притулку вже давно є однією з найтоксичніших і таких, що викликають розбіжності, тем в Євросоюзі. Тому коли на початку квітня європарламентарі після десятирічних дебатів остаточно підтримали запропоновані Єврокомісією реформи, багато хто з них стверджував, що це історія успіху.

Згідно зі схваленим пакетом законів, запроваджується механізм солідарності щодо розподілу прохачів притулку. Це означає, що у разі надмірної їхньої кількості в перших країнах в'їзду мігрантів в ЄС - Італії, Греції, Іспанії, Кіпрі, Мальті - прохачів притулку будуть зобов'язані приймати за системою квот інші країни Євросоюзу. Якщо будь-які з них відмовляться приймати біженців, то натомість зможуть надати фінансову допомогу. Щоб прискорити депортацію, прохачів притулку також поділятимуть залежно від того, наскільки ймовірним є те, що їхні прохання будуть задоволені.

Читайте також: Міграційний пакт: що означає нова політика ЄС щодо надання притулку?

"З точки зору законодавства і з урахуванням того, що передувало тому результату, який ми спостерігаємо зараз, це можна вважати успіхом", - заявила DW Хелена Хан, аналітикиня з питань міграції з Центру європейської політики, оцінюючи міграційну реформу ЄС. Однак, за словами Хан, цей результат, який зазнав різкої критики з боку борців за права біженців, також залишив розчарованими і багатьох законодавців.

"Причина, через яку євродепутати, зрештою, дали "зелене світло" (міграційній реформі. - Ред.), полягає у простому розрахунку: краще мати такий пакт, ніж не мати нічого. Якби реформу не була ухвалено, то, найімовірніше, це позначилося б на результатах виборів, а лівоцентристські та центристські партії не хотіли б постраждати від таких наслідків", - пояснила аналітикиня.