Український президент Володимир Зеленський обговорив під час зустрічі з главою Білого дому Джо Байденом свій "план перемоги" у війні Росії проти України. Цю подію не обійшли увагою коментатори в західноєвропейській пресі. Німецьке видання Kölner Stadt-Anzeiger сумнівається в тому, чи може Україна і в майбутньому покладатися на військову допомогу  і підтримку з боку США. Видання, зокрема, нагадує:  

"У 1961 році Джон Кеннеді пообіцяв, що Америка в боротьбі за свободу "заплатить будь-яку ціну, візьме на себе будь-який тягар, підтримає кожного друга і виступить проти кожного ворога". Але чи діє цей принцип досі? Від старого Байдена ми вже не зможемо вимагати виконання обіцянки Кеннеді. Камала Гарріс, однак, може зіткнутися з подібним випробуванням. Але перш ніж вона зможе допомогти з реалізацією плану перемоги Зеленського, їй ще самій необхідно перемогти. Для гостя з Києва чути таке гірко, але це правда: доля України вирішиться через п'ять тижнів у передмістях у так званих свінг-стейтс", - вважає німецьке видання Kölner Stadt-Anzeiger. "Свінг-стейтс" у США називають ті штати, де демократи та республіканці мають приблизно однакові шанси на перемогу під час президентських виборів.

"Демократи підтримують Україну, республіканці - Дональда Трампа"

Шведська газета Dagens Nyheter також пише про невизначеність подальшої підтримки України на тлі майбутніх виборів у США:

"Дональд Трамп поширює саме ті міфи, які потрібні Володимиру Путіну: про те, що перемогти Росію неможливо, а решті світу слід піджати хвоста і виконувати те, що диктує Кремль. Найгірше для України те, що Трамп далеко не єдиний у своїй партії, хто сумнівається в подальшій підтримці України. Це вкрай прикро. Величезним успіхом для Путіна є те, що Україна перетворюється на частину американської та глобальної війни культур. Стратегія Росії є зрозумілою: у різний спосіб погрожувати Заходу - гібридною війною, різкими заявами і, як напередодні, розмахуванням ядерною доктриною. Мета таких погроз - переконати Захід у тому, що підтримка України вимагає занадто високу ціну. Сполучені Штати, які відвертаються від України, від Європи та НАТО, від захисту демократії далеко за межами своїх кордонів - такою є мрія Путіна та його союзників - країн-ізгоїв. Для вільного світу це стало б справжнім кошмаром. Якщо ж США залишаться непохитними - що, судячи з усього, буде у випадку перемоги Камали Гарріс на виборах - тоді і Європі буде легше це робити (підтримувати Україну. - Ред.). Наразі все просто: демократи підтримують Україну, республіканці - Дональда Трампа".

Ядерна доктрина РФ - "значення цього документа не варто переоцінювати"

Інша німецька газета - Frankfurter Allgemeine Zeitung - вважає, що вирішальним для подальшої підтримки України стане результат президентських виборів у США, і не очікує до того якихось зрушень в українському питанні:

"Різниця між Трампом і Гарріс у цьому питанні настільки велика, що всі гравці, які мають політичну вагу - від Путіна до Шольца, - змушені чекати, хто ж переможе. Мабуть, на більш довгострокову перспективу розраховані зміни до ядерної доктрини Росії, хоча Путін й оголосив про них саме зараз, коли на Заході знову точаться дискусії стратегічного характеру. Однак значення цього документа не варто переоцінювати", - наголошує німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung. 

Чеське видання Lidove noviny розмірковує над питанням, як можна примусити Росію до миру:

"…Україна вимагає надати їй сучасну західну зброю, яку вона хоче використовувати для ударів по цілях глибоко в російському тилу. З моральної точки зору, Україна має на це право. Але чи достатньо цього, щоб примусити Росію до миру? Чи буде це більш ефективним і менш кривавим шляхом, ніж переговори з Росією і певні компроміси? (…) Малоймовірно, що сьогодні вдасться примусити Москву до миру за допомогою західної зброї чи навіть залучення західних солдатів. У нашому ядерному світі це було б малоймовірним, навіть якби спалахнула світова війна. Це не варто випускати з поля зору - незважаючи на всю симпатію до України", - вважає чеська Lidove noviny.

"Останній шанс для України досягти щось схоже на перемогу"

Іспанська газета El País розмістила на своїх сторінках коментар британського історика Тімоті Ґартона Еша, який підбиває підсумки уже понад 900 днів війни Росії проти України:

"Український Давид є мужнім і кмітливим, але російський Голіаф залишається невблаганним і величезним. (...) Хоробрість українських солдатів гідна того, щоб нею захоплювались, але для них все ж таки є завеликим масштаб російської агресії і той факт, що Кремлю байдуже, що він і надалі використовує власних громадян як гарматне м'ясо. (...) З огляду на темп, з яким Захід під керівництвом США ухвалює рішення, час грає на користь Росії. І, звичайно ж, Путін чекає на обрання Дональда Трампа президентом США. Це ще раз вказує на необхідність того, аби віцепрезидентка Камала Гарріс (...) і всі європейські союзники, які усвідомлюють, що стоїть на кону, натиснули на Байдена, аби той переступив через свої побоювання і вже зараз вжив заходів, щоб змінити ситуацію. Це може бути останнім шансом для України досягти чогось схожого на перемогу, що стало б передумовою встановлення тривалого миру. В іншому випадку у Києва, швидше за все, не буде іншого вибору, окрім як в наступному році закликати до припинення бойових дій і вести переговори з позиції слабкості. (...) В Україні це викликало б розчарування й злість, у Кремлі святкували б тріумф, а в решті світу запанувало б необмежене презирство до слабкості Заходу".