Підписання сировинної угоди між Сполученими Штатами й Україною стало однією з головних тем на шпальтах європейських видань, що вийшли в п'ятницю, 2 травня.

Коментатор французького видання Le Figaro вважає, що ця угода ще раз унаочнила, яким непростим і тернистим може буде шлях до мирного врегулювання в Україні. "Сировинна угода - це крок у правильному напрямку. Адміністрація Трампа може похвалитися тим, що вирвала у Києва "компенсацію" за надану Україні військову допомогу. (Президент України Володимир. - Ред.) Зеленський, зі свого боку, може вважати, що йому пощастило укласти конкретне партнерство з Вашингтоном. (...) Однак ця "угода" також показує, наскільки довгим і кам'янистим залишається шлях до самої мирної угоди (...). Хоча адміністрація Трампа наголошує, що угода є частиною "мирного процесу, в центрі якого - довгостроково вільна, суверенна і процвітаюча Україна", це зовсім не самоочевидно. Навпаки, (президент Росії Володимир. - Ред.) Путін хоче перетворити Україну на державу-обрубок, підпорядковану імперії, про відновлення якої він мріє.

Зі свого боку, Київ і європейці не можуть прийняти запропоноване Трампом визнання російського суверенітету над Кримом і анексію чотирьох регіонів, частина з яких окупована російськими військами, ні на цьому етапі перемовин, ні в такій формі. Шлях до миру вимагає вмілої гри щодо тиску на Москву і Київ, реальних гарантій безпеки для України, креативних і майстерних дипломатичних формулювань. І терпіння... Складний шлях, який, а нам залишається на це лише сподіватися, Дональду Трампу якоїсь миті не набридне", - пише Le Figaro.

"Америка може на цьому підзаробити"

Британська The Telegraph бачить ще один аспект. "Дональд Трамп ніколи б не підтримав Україну у протидії російській навалі тільки з міркувань відданості міжнародному праву або принципу, згідно з яким великим країнам не можна дозволяти розчленовувати своїх сусідів. (...) Ні, єдиний аргумент на користь підтримки України, який до душі Трампу, - це те, що Америка може підзаробити на цьому. Ця угода дає американським компаніям можливість видобувати важливі природні ресурси України в партнерстві з країною. Чи наявні ці ресурси насправді в достатній кількості, щоб це уможливило їхній комерційно вигідний видобуток, покаже час. (...) Але це не має значення: річ у тому, що угода надає Трампу аргумент на користь підтримки України, що ґрунтується на національних інтересах Америки", - наголошує The Telegraph.

Натомість інше британське видання The Independent вбачає тут неабиякий шанс. "Можливо, Володимир Зеленський усе-таки мав кілька "козирів" у рукаві. Всупереч найгіршим побоюванням, що виникли після його сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті в лютому, український президент, схоже, досягнув напрочуд справедливої та щедрої бізнес-угоди зі США. (...) Ця угода набагато краща за попередні версії - не лише для України, але й для США. Перші версії були гротескно експлуататорськими, принизили б Україну до рівня васальної держави, призвели б до зубожіння й послаблення країни до такої міри, що на таких умовах цей документ просто не проіснував би тривалий час. (...) Однак за оптимістичного сценарію, угода могла б призвести до тісніших промислових і технологічних зв'язків зі США, а також до можливого вступу України до Європейського Союзу з усіма пов'язаними з цим позитивними наслідками. Образ майбутнього - квітуча, сильна Україна що набагато краще спроможна подбати про власну оборону", - оцінює The Independent.

Іспанська газета El Mundo оприлюднила дещо стриманіший коментар. "Шлях до підписання угоди між США та Україною про видобуток мінералів та сировини європейської країни був важким і позначений двома історичними сценами - нещадне поводження Дональда Трампа з (президентом України. - Ред.) Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті 28 лютого та значно приязнішу зустріч між ними на похороні Папи Франциска. Угоду позитивно сприйняли уряди обох країн і вона містить значно кращі умови, ніж ті, які спочатку хотів нав'язати Білий дім, але поки що зарано говорити про те, до чого ця угода насправді призведе. Україні вдалося запобігти тому, щоб допомога, отримана від США в її захисті від (агресії президента Росії Володимира. - Ред.) Путіна, не розглядалася як борг, і адміністрація Трампа зобов'язалася, що Київ зможе зберегти свій суверенітет. Однак Зеленський не зміг отримати гарантії безпеки, яких вимагав. Позиція Вашингтона полягає в тому, що якраз сама угода, яка надає США пріоритетний доступ до видобутку корисних копалин, нафти й газу, вже сама по собі є гарантією, оскільки (на думку Вашингтону. - Ред.) Москва не наважиться завдати удару по американських інтересах. Якби це було так і справедливий мир таки став би реальністю, це, безсумнівно, стало б приводом для святкування. Насправді однак, угода була укладена за аж ніяк не ідеальних умов з країною, яка досі зазнає нападу з боку Росії і якій Трамп навіть не надавав розвіддані, необхідні для її захисту", - констатує El Mundo.

Читайте також: Фонд надії чи пастка інвестицій: що несе угода зі США?

"Не є історичною угодою"

Німецьке видання Rheinische Post з Дюссельдорфу не вважає, що ця угода є справді історичним документом. "Сировинна угода не є історичною угодою. Про це свідчить вже те, що угоду підписав не найвидатніший у власних очах президент США всіх часів, а його міністр фінансів. Україна прислала (на підписання угоди. - Ред.) лише віцепрем'єр-міністерку. І все-таки угода - це знак надії для країни, що потерпає від війни. Економічно Україну тут все більш-менш влаштовує: всупереч тому, чого спочатку вимагав Дональд Трамп, Київ не буде зобов'язаний повертати мільярди за надану раніше військову допомогу. Також всупереч побоюванням, Київ не втратить контроль над своїми природними ресурсами. США надаватимуть кошти у фонд відбудови, а прибутки будуть поділені. Водночас США можуть стати менш залежними від заклятого ворога Китаю у питаннях важливої сировини. Тож це - справедлива угода.

Утім, у політичному плані Київ не отримав того, що йому вкрай необхідно - надійних гарантій безпеки. Навіть про постачання зброї не згадується. З політичного погляду, однак, виграш полягає в тому, що угода взагалі існує, і США не відвертаються від неї. Вони знову зближуються з Україною. Якщо ще недавно Трамп принижував українського президента Зеленського і применшував (масштаби. - Ред.) війни, називаючи "конфліктом", то тепер в угоді йдеться про "повномасштабне вторгнення" Росії.  Формулювання багато видають", - зазначає Rheinische Post.

Ліберальна данська газета Politiken пише про мінливість настроїв господаря Білого дому. "Що ж, це позитивно, якщо Трамп шкодує про зневажливе ставлення, яке він кілька тижнів тому разом з віцепрезидентом Джей-Ді Венсом продемонстрував президенту України Зеленському в Овальному кабінеті. Утім, викликає занепокоєння і те, що президент США змінює свою позицію так само несподівано, як змінюється вітер і погода. У будь-якому разі, немає жодних гарантій того, що його люб'язність Україні буде тривалою - це радше демонстрація нестабільного характеру Трампа. Для України - і для Європи в цілому - ця угода могла б бути багатонадійливою, якби ми мали підстави вважати, що Трамп прислухався до широкої критики своєї безсоромної тенденції послуговуватися аргументами Путіна для критики України. Але його лабільність також є нагадуванням Європі та іншим партнерам США про те, що ми мусимо стати менш залежними від США - як в економічному, так і в безпековому плані", - підсумовує Politiken.