Якщо вірити нещодавно оприлюдненій Стратегії національної безпеки США, в якій критикується міграційна політика Європейського Союзу (ЄС) та стверджується, що континенту загрожує "повне цивілізаційне зникнення", можна подумати, що ЄС навстіж відчинив свої кордони. Насправді масштаби нелегальної міграції до країн-членів Євросоюзу скорочуються. А самі вони нещодавно вирішили помітно посилити міграційне законодавство, прагнучи спростити процедуру затримання та депортації осіб, яким відмовили у наданні притулку.

Данський міністр у справах імміграції та інтеграції Расмус Стоклунд у зв'язку з цим заявив, що ухвалені рішення допоможуть виправити "неефективну" міграційну систему ЄС та повернути відчуття "контролю". Однак ці кроки вже викликали різку критику з боку правозахисних організацій - Amnesty International навіть звинуватила Брюссель у наслідуванні "жахливих масових арештів, затримань та депортацій у США, що принижують людську гідність та є незаконними".

Мігрантів висилатимуть із ЄС до закордонних центрів утримання

8 грудня міністри внутрішніх справ держав, що входять до ЄС, затвердили пакет реформ, який містить й формальне юридичне схвалення ідеї створення за межами своїх кордонів так званих "центрів повернення". Туди мігрантів можуть відправляти для розгляду клопотань про притулок - аж до того, щоб фактично вислати їх із Європи назавжди.

Нові законодавчі ініціативи, які ще мають бути узгоджені з Європарламентом, дозволять владі країн-членів ЄС укладати угоди з державами, що не входять до цього блоку, та відправляти туди мігрантів - навіть якщо ті не мають жодних зв'язків із такою третьою державою. Хоча Данія почала розглядати можливість вислання мігрантів у Руанду подібним чином ще у 2021 році, першим членом Євросоюзу, який випробував цю схему на практиці, стала Італія. Торік Рим створив такого роду центри в сусідній Албанії, проте на заваді їхній роботі стали юридичні труднощі, тож її призупинили.

Італійський міністр внутрішніх справ Маттео П'янтедосі 8 грудня заявив, що досягнута ним із колегами угода дозволяє центрам в Албанії відновити роботу і робить їх добре підготовленими для того, щоб стати першим реальним прикладом структур такого роду. Однак аналітикиня з міграційної політики Гелена Ган (Helena Hahn) вважає, що "поки що рано судити", який вигляд матимуть подібні центри, якщо вони будуть створені не за італійським зразком. Крім того, за словами Ган, ще не зрозуміло, які саме країни поза межами ЄС погодяться приймати мігрантів, які прагнуть отримати притулок у Європі.

НУО критикують Брюссель за "ухилення від відповідальності"?

Доброчинні організації та правозахисники, як-от Human Rights Watch (HRW) та Oxfam, у минулому критикували Брюссель за "ухилення від відповідальності", маючи на увазі спроби ЄС передати опрацювання заяв про надання притулку на аутсорсинг.

"ЄС намагається перекласти свої обов'язки на країни, які, часто маючи набагато менші ресурси, вже приймають більшу частину біженців", - вказували у 2024 році десятки неурядових організацій (НУО). У їхній заяві стверджувалося, що обіцянки Євросоюзу дотримуватися прав мігрантів - це "порожні слова".

Голова МВС Данії Стоклунд відкинув ці звинувачення. "Якщо ми відправимо когось до центру повернення, то нестимемо відповідальність за дотримання щодо цих осіб прав людини", - запевнив міністр журналістів після переговорів у Брюсселі.

Прискорення депортацій мігрантів із ЄС до "безпечних" країн

Стоклунд та його колеги також підтримали нові пропозиції, спрямовані на прискорення депортацій - із запровадженням жорсткіших покарань для мігрантів, які ігнорують розпорядження про їхнє вислання. Ці домовленості набудуть чинності після раніше досягнутої угоди, яка передбачає зниження рівня торговельних зв'язків Євросоюзу з державами, які не співпрацюють з ним у питанні депортацій.

Глави МВС також дали згоду на формування єдиного списку "безпечних" країн, який влада держав-членів ЄС може використовувати для прискорення ухвалення рішень та відмови у наданні посвідки на проживання тим особам, яким із найменшою ймовірністю буде надано притулок.

Приміром, торік притулок в ЄС отримали лише близько чотирьох відсотків бангладешців, які подали відповідні клопотання, тому Бангладеш очолив список країн, які у Брюсселі вважають безпечними. До переліку таких країн також входять Індія, Колумбія, Єгипет, Марокко та Туніс. Міністри також погодилися з тим, що держави-кандидати на вступ до Євросоюзу, як-от Чорногорія, Молдова чи Сербія, також мають вважатися безпечними - за винятком випадків конфлікту чи обмежень основних прав громадян.

Переселити мігрантів до інших країн ЄС чи оплатити їхнє утримання?

У Брюсселі завершили розробку плану, який, за оцінкою Гелени Ган, начебто йде всупереч із загальним курсом ЄС на посилення міграційної політики. Так званий "Фонд солідарності" (Annual Solidarity Pool, ASP) - узгоджений новий інструмент для перерозподілу міграційного навантаження всередині Євросоюзу - передбачає, що країни-члени з Північної та Східної Європи або прийматимуть більше мігрантів із південних держав ЄС, куди прибуває більшість прохачів притулку, або вноситимуть кошти до спільного фонду для підтримки Кіпру, Іспанії, Італії чи Греції.

Ган описує ASP як "механізм для організації та координації розподілу відповідальності між державами-членами ЄС за осіб, які шукають притулку", і вважає його створення "великим кроком" уперед. "Питання про перерозподіл, квоти та "справедливе" розміщення прохачів притулку по Європі вже дуже довго залишається однією з головних політично дражливих тем, яка перешкоджала впровадженню та функціонуванню спільної європейської системи надання притулку", - уточнює аналітикиня.

Подробиці про те, які країни сплачуватимуть внески до ASP, поки що тримаються в таємниці, але Угорщина вже пообіцяла не дотримуватися цих правил - що може призвести до майбутніх юридичних конфліктів між Брюсселем та Будапештом.

Занепокоєння виборців міграцією та підйом ультраправих

Громадяни країн-членів ЄС часто називають нелегальну імміграцію однією з головних проблем, які їх непокоять. Дані загальноєвропейського соцопитування, проведеного раніше поточного року, свідчать, що серед найбільших проблем, що стоять перед Євросоюзом, нелегальна імміграція посідає друге місце після війни Росії проти України - випереджаючи зростання вартості життя, зміни клімату, а також питання безпеки та оборони.

Тим часом ультраправі партії, які роблять акцент на антиіммігрантській риториці, набирають популярності в багатьох державах Євросоюзу, тоді як центристські сили намагаються повернути собі голоси виборців.

"Ми спостерігаємо здебільшого обмежувальну імміграційну політику", - констатує в коментарі DW Гелена Ган. І зазначає, що дедалі більше країн намагаються розробити так звані "інноваційні рішення" для стримування, затримання та депортації мігрантів.

"Але поки що ми бачимо дуже мало результатів. Тож це, на мій погляд, теж промовисто говорить про політичну реалізованість деяких ідей, які нібито передбачають, що людей можна легко переміщати з точки А до точки Б, особливо не зважаючи на політичні, дипломатичні чи практичні нюанси", - виснувала Ган.