Так звані нові медіа надають індивідууму ширше коло можливостей. Людина може соціально взаємодіяти з різноманітними текстами, ідеями та тенденціями, які уже поширені всесвітньою мережею. Вона може не тільки отримувати інформацію, а й розповсюджувати її та спілкуватись. Людина може чинити те, що, власне, і робить з неї громадянина. Саме тому багато хто говорить про демократизацію комунікативних засобів. Прихильники цієї думки вважають, що завдяки політичній революції, викликаній новими медіа, перед громадськістю відкриваються нечувані перспективи у створенні нового світопорядку.

Вістря прориву

За даними деяких досліджень, арабська молодь не стала б головним ініціатором політичного прориву, якби не мала у руках цих нових вельми ефективних інструментів. Ліванський публіцист Надим Мансурі влучно підсумував: "Facebook набув в арабському світі культового статусу та поширився з карколомною швидкістю. Завдяки здобутим можливостям користувачі мережі змогли досягти своєї мети та мобілізували маси до повалення диктаторського режиму".

Утім, думкам щодо ролі нових медіа у створенні демократичної, революційної свідомості далеко до одностайності. По інший бік барикади щодо "Facebook-ентузіастів" перебувають ті, хто наголошує на важливості досвіду політичної боротьби усіх поколінь активістів. Вони не бажають нехтувати цим досвідом. Між цими полюсами лежить широкий спектр думок, який через два роки після "арабської весни" спонукає до пошуку відповіді на питання: яку роль насправді відіграли нові медіа під час хвилі протестів в арабському світі й наскільки їм насправді вдалось закріпити демократичну свідомість?

Нова свідомість

В одному сумніватися не доводиться: за останні роки суттєво побільшало політичних блогів, веб-сторінок, інтернет-форумів, супутникових програм та facebook- профілів. Завантаження відео на Youtube та обмін короткими повідомленнями та картинками через Twitter знаходили дедалі більше прихильників ще до початку революції.

Безсумнівно, це сприяло тому, що багато хто вбачає у сучасних медіа головний чинник у створенні нової політичної свідомості. Свідомості, що прагне свободи, гідності та справедливості та не терпить експлуатації та ізоляції. Молоді люди вміло використали цифрові медіа та створили у мережі низку соціально-політичних ком'юніті задля підтримки та солідарності. Вони оприлюднюють в спільнотах критичні статті, коментують актуальні події та координують свої виступи на вулицях. Таким чином вони відродили упевненість у власних силах та переконались у тому, що здатні не тільки впливати на реальність, а й змінювати її.

Facebook та Ко переоцінили?

Водночас чимало людей спростовують тезу про те, що успіхом революція завдячує комунікативним медіа, вважаючи це перебільшенням. Вони наголошують, що політична свідомість виникла не за один день, а досягнення цілих поколінь громадських діячів невиправдано забуті. ТКрім того, посилання виключно на нові медіа необґрунтовано обмежує роль інших форм громадянської активності.

Насправді, якщо придивитися уважно, причини революції виглядають набагато строкатішими та складнішими. Якщо проаналізувати виникнення опозиційного руху в Тунісі, стає зрозуміло, як зростала свідомість населення під враженням різноманітних акцій руху на захист громадянських прав. І хоча режим намагався їх придушити, все ж таки за довгі роки вони змогли перетворитись на взірець для наслідування. І саме вони вселяли віру в тих, хто мріяв про краще прийдешнє. Один з прикладів: повстання у шахтарському регіоні на півдні Тунісу п'ять років тому, під час яких було вбито багато людей, справили на всю країну незабутнє враження, попри нищівну поразку протестів та цілковиту ізоляцію регіону від решти країни.

Жодної керівної ролі

Сучасні комунікативні засоби були заледве поширені у збіднілому регіоні. Попри це, інформація поширювалась дуже швидко, а воля до спротиву каральному режимові була такою сильною, що вивела на вулиці численних чоловіків та жінок. Вони здолали стіну страху і заплатили високу ціну за свій спротив. Тому ми повинні переоцінити роль нових медіа. Їм потрібно відвести не керівну, а підпорядковану роль. Вони є лише одним з багатьох засобів, хоча й доволі потужним. Адже саме вони відкрили всьому світові очі на режим Бен-Алі.

Поплічники системи

Насамкінець треба зауважити, що нові медіа не завжди діють в дусі демократії та свободи. "Саудівсько-ваххабітський" рух (вкрай консервативна та догматична течія сунітського ісламу - ред.) впливав на супутникові телеканали та веб-сторінки. Профілі у facebook та відеокліпи намагаються подавати релігійні догми у візуально привабливій манері та представляють собою таким чином фронтальну атаку. Вони виступають за зміцнення забобонів та зловживання релігією. Багато сучасних комунікативних засобів замість того, щоб слугувати формуванню культури критичного сприйняття та правової держави, перетворились на поплічників регресивних суспільних змін. Замість того, щоб допомагати виховувати повагу до прав людини, зміцнювати суспільний мир та втілювати ґрунтовні зміни в суспільній системі й економічних структурах, нові медіа часто стають спільниками злочинців: вони допомагали впливати на свідомість та маніпулювали маргіналізованою молоддюв інтересах джихаду.

Амел Ґрамі - професорка з гендерної рівності та інтеркультурних досліджень Туніського університету в Манубі. Вона є авторкою численних книг про права жінок та реформи в арабському світі.