Матіас Кауфманн і Фабіан Фалленбюхель - пристрасні кулінари, які пишаються своєю роботою. Молоді люди, які раніше вивчали економіку підприємств, спільно володіють foodtruck - мобільною закусочною. Вони назвали її "Бунтарі фаст-фуду". Замість сосисок чи картоплі "фрі" зголоднілим перехожим тут пропонують домашні страви традиційної німецької кухні. Наприклад, швабські "маульташен" (м'ясо в тісті, що нагадує вареники), смажені ковбаски, м'ясні пироги, медальйони зі свинини та індика. "Справді хороші страви місцевої кухні з добірних інгредієнтів", - описує меню Фабіан Фалленбюхель.

Від початку року молоді люди курсують на своєму авті з понеділка по п'ятницю індустріальними районами міст Пфорцгайм та Карлсруе. Завдяки співпраці зі студентським кафе у Пфорцгаймі вони навіть мають місце для стоянки. "Інакше закріпитися в центрі міста практично неможливо", - каже Фалленбюхель. На відміну від США - колиски креативних міні-ресторацій, - у Німеччині не вийде продавати гарячу їжу у громадських місцях та на узбіччях доріг, маючи тільки ліцензію на промислову діяльність. Байдуже, наскільки креативне та вишукане меню пропонується: в багатьох містечках "їжу на колесах" не сприймають позитивно, а власники кафе та ресторанів, звісно, теж не в захваті від такого сусідства.

Місце вирішальне для успіху

Утім, власники мобільних закусочних мають альтернативу - продавати на приватних ділянках і брати участь у різноманітних ярмарках і фестивалях. "У Південній Німеччині з цим особливо суворо", - розповідає Фредерик Бірбрауер. Разом із компаньйоном Флорианом Ромером він заснував фірму Erna & Co. Обидва шваби з економічною освітою від березня 2011 року їздять Штутгартом. Один із їхніх найважливіших висновків - досягти успіху можна тільки на вдалому місці для торгівлі. "Ніхто не робитиме дорогою "гак", щоб дійти до вашого фургона", - пояснюють підприємці.

Вони зупиняють свій автомобіль перш за все в індустріальних районах і на територіях великих підприємств. У Штутгарті місць для потенційної торгівлі - понад два десятки, в кожному - близько 40 тисяч працівників, яких можна нагодувати, каже Бірбрауер. Не менш важливо й зупинятися в тих самих місцях у ті самі дні тижня. "Рутина" спонукає покупців звикати до "точки" зі смачною їжею.

Щоб завоювати довіру, варто надавати інформацію про свій продукт - створити власний сайт, сторінки на Facebook та Twitter, радять бізнесмени. Важливим для німецьких підприємців було те, що для цього бізнесу вистачить стартового капіталу в 80 тисяч євро. Натомість, щоб відкрити "стаціонарну" точку, знадобиться понад 100 тисяч.

Приклад зі США

Менші інвестиції та ризики в порівнянні з традиційними закладами, велика свобода - ось що зумовило швидкий успіх мобільних кафе в постраждалій від кризи Північній Америці. Цей "старт-ап" породив справжню хвилю. Тільки в Лос-Анджелесі нині курсують близько трьох тисяч мобільних кафе, а в Нью-Йорку - понад чотири тисячі. Там недорого пропонують стейки, біо-бургери, солодкі кекси чи смачні сендвічі. Не дивно, що газета New York Times назвала феномен мобільних кафе революцією в галузі, як колись появу Drive-in, де їжу замовляли не виходячи з авто.

"Доволі сумнівно, що в Німеччині колись до цього дійде, хоча б із огляду на умови праці", - коментує Петер Аппель. Разом зі своєю дівчиною він заснував у Байройті, а пізніше - в Нюрнбергу фірму "Swagman" (з англійської - сезонник). Раніше пара працювала в текстильній галузі. Новий бізнес починався нелегко: поки "Swagman" став упізнаваним, а їжа почала добре продаватися, минуло багато тижнів. Але вони про це зовсім не шкодують. "Нові ідеї потребують певного часу, щоб запрацювати", - каже Аппель. Вже за рік вони обладнали друге авто і вважають, що ідея має франчайзинговий потенціал. Пропозицій, за їхніми словами, досхочу.

Шукайте нішу

Ще один тренд - поєднувати "традиційні" кафе з мобільними. Приміром, Розмарі Кекенберґер з Берліна переобладнала двоповерховий автобус 1965 року в оригінальну "Крамничку тітоньки Емми", де можна і перекусити, і затишно посидіти. А в Києві з 2011-го існують кілька кав'ярень, облаштовані у стареньких автобусах "ЛАЗ" 1960-их років, де пропонують італійську каву. Спершу ретро-кав'ярні працювали на виставках, а невдовзі знайшли постійні місця стоянки в різних районах української столиці.

Кафе на колесах - не лише бізнес-трамплін для амбітних підприємців, а й засіб просувати продукти класу "люкс". Наприклад, торік у житловому фургоні, перетвореному на справжній шоу-рум, пропонували "Вдову Кліко". Представники фірми здійснили рекламний тур Німеччиною, а цього літа вирушили в велику мандрівку Азією - від Сингапуру через Корею, Японію та Китай аж до Австралії. Тож бізнес на колесах набирає обертів.