Рятувальники виносять поранену вагітну з пологового будинку в Маріуполі під час бомбардування. Фото Євгена Малолєтки з інформагенції AP облетіло весь світ та розчулило мільйони людей. Це фото було відзначено, зокрема, в рамках World Press Photo. Жінка на фото та її ненароджена дитина згодом померли.

Лікарі безрезультатно намагаються врятувати однорічного Кирила після бомбардування. Цей момент так само закарбував на фото Євген Малолєтка. AP отримала Пулітцерівську премію у найвизначнішій категорії "Заслуги перед громадськістю" за висвітлення подій у Маріуполі, "арені звірств проти цивільного населення після вторгнення Росії в Україну", зазначила адміністраторка премії Мерджорі Міллер.

Співробітники американського інформагентства AP були єдиними журналістами закордонного ЗМІ, які ще майже три тижні після вторгнення перебували в Маріуполі - до початку його штурму російською армією. Це дозволило Євгену Малолєтці зробити, зокрема, це фото вибуху в житловій багатоповерхівці, яку було обстріляно з російського танку.

Малолєтка також задокументував поховання у братських могилах на околиці Маріуполя. "Одним словом можна описати ці старання: сміливо", - прокоментував Нейл Браун, один із голів Пулітцерівського комітету, роботу воєнного фотографа.

Зворушливий момент посеред війни: жінка тримає на руках немовля в одному з укриттів у Маріуполів. Це фото так само належить Євгену Малолєтці. Разом зі своїм колегою Мстиславом Черновим, який працює для AP відеожурналістом, він отримав 2022 року премію DW "За свободу слова" (Freedom of Speech Award).

Фотографки та фотографи AP ставали свідками розпачливих моментів: Надія Трубчанінова в жалобі за своїм вбитим сином поблизу Києва. Інформагентство отримало нагороду не лише за висвітлення подій у Маріуполі, але й також Пулітцерівську премію у жанрі фотографії термінових подій за "унікальні" знімки перших тижнів російського вторгнення в Україну.

Українські мирні жителі ховаються під зруйнованим мостом, аби перейти через річку Ірпінь під Києвом. Знімок належить фотографу AP Еміліо Моренатті, він зробив його у березні 2022 року, незадовго після початку повномасштабної війни.

Моренатті був поруч і тоді, коли подруги та родички підтримували Анастасію Огрименко під час похорону її чоловіка в Бучі на Київщині. Військовий загинув у боях на Сході України.

Страх в очах: поранена жінка дивиться прямо в камеру фотографа AP Берната Аманге перед тим, як її доставлять до лікарні в Херсоні.

Війна змусила замовкнути: Василь Неволов сидить біля закритого роялю в театрі в Дрогобичі. Його квартиру в Києві зруйнували, він втік до Західної України. Цей момент так само закарбував фотограф Бернат Арманге і отримав за це Пулітцерівську номінацію.

Нагороду здобуло також американське видання New York Times. Воно отримало Пулітцерівську премію за восьмимісячне розслідування убивств цивільних російськими солдатами в Бучі. На цьому фото Родріго Абда з AP видно жінку, яка крокує зруйнованими вулицями міста.

Цей чоловік дивиться влітку 2022 року на зруйнований внаслідок російської атаки будинок у Бородянці. Це фото Наташі Писаренко - також частина серії фото інформагентства AP, яку було відзначено Пулітцерівською премією.

Значних руйнувань від дій російських окупантів зазнали офісні приміщення та гуртожитки, з яких були викрадені особисті речі співробітників. На фото: будівля "Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами" після того, як у ній побували російські військові.

Будівлю "Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами" російські окупанти розграбували, а те, що не змогли вивезти, розтрощили. За підрахунками Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), російські військові викрали та пошкодили близько тисячі комп'ютерів та серверів.

Після себе російські солдати залишили й різноманітні написи на стінах будівель у Чорнобильській зоні, де вони перебували.

Під час окупації Чорнобильської зони росіяни знищили або викрали близько 330 авто, повідомили в ДАЗВ, у тому числі й автомобілі з перевезення радіоактивних відходів. На фото: авто одного з підприємств зони відчуження, яке використовували російські солдати, а потім кинули обабіч дороги, що веде до Чорнобильської АЕС.

Деякі авто росіяни просто переїжджали важкою бронетехнікою. На фото: понівечене авто у місті Чорнобиль. На щастя, всередині не було людей.

Після втечі із Чорнобильської зони росіяни залишили безлад та купи сміття. На фото: приміщення із радянською символікою в ДК Енергетик, місто Прип'ять.

Під час окупації російські військові облаштовували в Чорнобильській зоні позиції. Після втечі вони залишили на них ящики з-під зброї та сміття. На фото: позиції на території колишнього асфальто-бетонного заводу в місті Чорнобиль.

Окопи військові РФ облаштовували на території Рудого лісу, який взяв на себе найбільшу частку викиду радіоактивного пилу під час вибуху реактора ЧАЕС. На думку голови ДАЗВ, солдати, які тут перебували, вже мали б відчути вплив опромінення або відчують його через рік-два. За його словами, як правило, це загострення хронічних хвороб або виникнення злоякісних пухлин.

Площа Чорнобильської зони - 2600 квадратних кілометрів, переважно в лісистій місцевості. Нині 30 відсотків території зони відчуження недоступна через мінування. Це часто спричиняє пожежі та ускладнює їхнє гасіння. Вартість розмінування коштує близько півтора євро за квадратний метр, підрахували в ДАЗВ.

Трьохтижнева російська окупація завдала значних збитків й природі Чорнобильської зони. Зокрема, як повідомили в ДАЗВ, постраждали червонокнижні тварини, яких російські солдати полювали й потім їли. На фото: коні Пржевальського у Чорнобильській зоні, які занесені у міжнародну Червону книгу.

Для того, щоб відновити хоча б автопарк, інфраструктуру, офісне обладнання, потрібно близько 100 мільйонів євро, підрахували в ДАЗВ. Нині партнери вже затвердили допомогу на 15 мільйонів євро, з яких два мільйони євро виділено на обладнання.

На цьому фото, зробленому навесні 2022-го, видно мурали на тему "Сім'я і діти" на вул. Чайковського у Бахмуті. У травні лінія фронту безпосередньо наблизилась до міста, почались артилерійські та авіаційні обстріли. Багато будинків зазнали значних руйнувань.

Від російських ударів найпершими, ще навесні, особливо сильно постраждали багатоповерхівки на східній околиці Бахмута. Нині деякі тамтешні квартали не відрізнити від вулиць знищеного Маріуполя. "Відчуття бомжа - все втрачено, нічого не залишилося. Жити нема де, носити немає що, повернутись ні до кого. Все скрізь зруйновано", - розповіла ЗМІ евакуйована бахмутчанка Галина, чий будинок було знищено.

Дві учительки, що працювали у бахмутській загальноосвітній школі № 5, обіймаються на тлі руїн "храму знань". 24 липня російська армія завдала удару по цій школі. Будівля сильно постраждала. Обійшлося без жертв. 

За час війни внаслідок російських обстрілів було знищено та пошкоджено цілу низку визначних історичних будівель, серед яких Палац культури, приватний будинок купця Полякова 1880-их років, колишня жіноча гімназія, а також більш модерні будівлі як на вулиці Миру (на фото), які були "візитівкою" мирного Бахмута.

На цьому фото мешканець Бахмута Олександр Гаврись робить останні приготування перед тим, як вивезти дружину та двох дітей в евакуацію до Києва. З близько 73 тисяч жителів перед війною у місті станом на 7 березня 2023 залишалося менше 4 тисяч.

З Бахмута та громади виїхали понад 90 відсотків мешканців. У місті упродовж місяців між обстрілами працювали кілька крамниць, одна аптека та автомагазин. Мешканцям міста з гуманітарним забезпеченням допомагали благодійні організації та волонтери.

Вагітна Ольга та її чоловік Влад позують для фото перед укриттям в Бахмуті 28 січня 2023 року. Ця пара - одні з тих небагатьох цивільних, які продовжували залишитися в місті попри інтенсивні бої. Бахмут нині - режимний об'єкт. Заїхати в місто можна лише за спецперепустками.

79-річна пенсіонерка Валентина Павлівна Бондаренко виглядає через штору за вікно своєї бахмутської квартири. Через нескінчені обстріли та постійну небезпеку багато бахмутчан цілі місяці провели у підвалах та укриттях. У підвал перемістилася і міська амбулаторія №7. Фото зроблене в серпні 2022 року.

"Ми звикли вже до різних свистів та вибухів", - розповіла DW бахмутчанка Ніна (праворуч на фото). Її доньки "виїхали в Європу", але вона з чоловіком поки залишатиметься в Бахмуті. "Я тут, допоки стоїть ЗСУ!" - запевняє вона. Проте обоє погоджуються, що у разі погіршення ситуації мирні жителі мають евакуюватися, аби не заважати військовим, якщо ворог буде ховатися за їхніми будинками.

Гуманітарна ситуація в місті особливо погіршилася восени, після того, як 1 серпня 2022 року російські сили оголосили активний наступ на місто. Внаслідок атак і обстрілів було пошкоджено електромережі, стало сутужно із забезпеченням продуктами харчування, мобільний зв'язок працював з перебоями. Волонтери, що везли гуманітарні вантажі, також потрапляли під обстріли.

Основні бої за Бахмут розгортаються між артилерійськими підрозділами. За оцінками військових, у цьому районі задіяний майже повний спектр артилерійського та мінометного озброєння. Активно Бахмут атакують сили ПВК "Вагнер". Українські військові продовжують відбивати наступи.

Президент України Володимир Зеленський 20 грудня відвідав передові позиції українських військових біля Бахмута. Він вручив нагороди бійцям та отримав від них бойовий прапор. За дві доби, виступаючи перед американськими конгресменами, він не забув згадати тих, хто захищає суверенітет України на фронті, і передав спікерці Конгресу Ненсі Пелосі прапор із підписами бійців з Бахмута.

Серед основних завдань військових медиків, які працюють біля лінії фронту: стабілізувати пораненого, не допустити смерті від втрати крові й больового шоку, а в тяжких випадках забезпечити перевезення пацієнта до тилової лікарні.

На цьому фото, зробленому в останні дні грудня 2022 року, дим здіймається над руїнами приватних будинків на околицях Бахмута. Унаслідок запеклих боїв житловий фонд міста зруйнований на понад 80 відсотків, повідомив на початку березня 2023 року голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

На цьому супутниковому знімку від 4 січня 2023 року, оприлюдненому компанією Maxar, добре видно масштаби руйнувань в районі Бахмута. "Місто було центром інтенсивних боїв між російськими та українськими силами протягом останніх 6 місяців, і знімки показують суттєві пошкодження будівель та інфраструктури", - зазначають в аерокосмічній компанії.

На цьому фото, зробленому 13 лютого з дрона інформагенції AP, також видно масштаби руйнувань від затяжних боїв. Цілі ряди житлових будинків були знищені, стояти залишилися лише зовнішні стіни і пошкоджені фасади, а дахи та внутрішня підлога обвалилися, відкривши нутрощі руїн для снігу і цікавому оку дрона.

Український військовий на тлі графіті у центрі міста "Бахмут любить Україну". Українське політичне та військове керівництво вирішило продовжувати оборону міста. У НАТО, втім, не виключають, що Бахмут може впасти найближчими днями, що не обов'язково означатиме поворотний момент війни.