Перший атомний реактор у Німеччині запустили наприкінці 1957 року в Гархінгу поблизу Мюнхена. "Атомне яйце", як прозвали реактор Технічного університету Мюнхена через його форму, став символом атомних досліджень повоєнної Німеччини. Дослідницький реактор зупинили в 2000 році - він перестав відповідати науковим вимогам.

За три роки після запуску "атомного яйця" атомну енергію вперше почали застосовувати в цивільних цілях. Перша АЕС у Німеччині в місті Каль на Майні почала виробляти електрику 1961 року. Згодом з'явилися потужніші електростанції, як Гундреммінген (на фото), яку запустили в 1966 році. Мирне використання атома вважається надійним внеском у виробництво електроенергії - поки що.

Нафтова криза 1973 року дала додатковий поштовх розвиткові атомної енергетики. Але дух часу змінювався. Серед населення дедалі гучнішими стають сумніви у начебто чистоті такої енергії. Опір зростає. Під час протестів проти будівництва АЕС Брокдорф на півночі Німеччини, починаючи від 1976 року, неодноразово доходило до серйозних сутичок між демонстрантами та поліцейськими (на фото - 1981 рік).

Німецькі захисники довкілля об'єдналися під уже легендарним символом червоного усміхненого сонечка на жовтому тлі з надписом: "Атомна енергія? Ні, дякую". З середини 1970-их цей логотип став повсюдним. Ідея походить з Данії, її авторка - студентка економіки. Слоган поширився по всьому світу.

Страх ядерної загрози перетворився на жахливу реальність: 28 березня 1979 року на АЕС Три-Майл-Айленд поблизу Гаррісберга в США сталася серйозна аварія. Сім років потому, 26 квітня 1986 року, світ став свідком найбільшої атомної катастрофи в історії людства в українському Чорнобилі. Радіоактивна хмара пройшла через всю Європу. Чорнобиль став символом атомної небезпеки.

1980 року в Західній Німеччині з'явилася нова партія - Зелені. Біля її витоків - ліві, борці за мир, захисники довкілля та противники атомної енергетики. Вже за кілька років вона змогла потрапити в парламент - цю подію в 1983 тодішні лідери партії відзначили маршем до будівлі Бундестагу в Бонні. Один із пунктів програми партії - боротьба з атомною енергетикою.

У баварському Вакерсдорфі мали побудувати центральну фабрику з метою переробляти використані стрижні ядерних реакторів на нові. Під час сутичок навесні 1986 року кілька противників будівництва та один працівник силових структур загинули, сотні людей зазнали поранень. Наприкінці травня 1989 року будівництво зупинили. Перший тріумф німецького руху за захист довкілля.

Горлебен у Нижній Саксонії став символом боротьби з радіоактивними відходами. Тут протягом наступним десятиліть повинно зберігатися радіоактивне сміття - поки не з'явиться кінцевий склад. 24 квітня 1995 року перший потяг з відходами рушив до Горлебена. Активісти почали прив'язуватися до залізничних рейок. Перші баки з радіоактивними відходами дісталися Горлебена наприкінці листопада 2011 року.

Лівоцентристська коаліція у складі Соціал-демократичної партії Німеччини та Зелених на чолі з канцлером Ґергардом Шредером 2001 року вирішила відмовитися від атомної енергії. Усі 19 німецьких АЕС мали б відключити до 2021 року. Та вже в 2010 році уряд Анґели Меркель скасував домовленість та вирішив подовжити термін використання АЕС.

Десятиліттями захисники довкілля Німеччини протестують проти АЕС. Але про далекосяжні наслідки після Гаррісберга і Чорнобиля змогла подбати лише чергова ядерна катастрофа - на японській АЕС Фукусіма 11 березня 2011 року. На німецьку політику в галузі атомної енергетики ядерна катастрофа мала ще більші наслідки, ніж у Японії.

За місяць після Фукусіми Анґела Меркель неочікувано для багатьох оголосила про енергетичну реформу. До кінця 2022 року всі атомні реактори в Німеччини має бути зупинено. 30 липня 2011 Бундестаг в поіменному голосуванні (на фото) ухвалив новий енергетичний закон.

АЕС Брокдорф роками була в центрі гострих протестів. Після майже 35 років роботи - наприкінці 2021 року - її відключили від мережі. Реактор мав потужність близько 1400 мегават. Співробітник перевіряє пункт контролю та управління АЕС.

Противники атомної енергетики досягли мети й святкують завершення епохи бенгальськими вогнями, стоячи перед АЕС Гронде. Після 37 років роботи цей реактор у Нижній Саксонії було остаточно відключено від мережі.

Де ще вчора одне одного гатили активісти та поліцейські, нині мирно пасуться вівці. Територія відключеної АЕС Брокдорф виглядає як ідилія. Тож все, з атомною енергетикою покінчено? Ні. Адже Німеччина хоче звільнитися з-під енергетичної залежності від Росії та її президента Путіна, який сам вирішує, коли перекривати газ, а коли відкривати газовий кран.

Саме тому в нинішньому німецькому уряді довго дискутували щодо продовження роботи трьох АЕС, що досі працюють. Дискутували і сварилися, адже міністр фінансів Крістіан Лінднер (ВДП) хотів відродження атомної енергетики, натомість міністр економіки та клімату Роберт Габек (Зелені) - лишити лише дві АЕС, але й їхню роботу уможливити лише до середини квітня та лише в разі потреби.

Суперечка між лібералами та Зеленими стає випробуванням для уряду. Через це канцлер Олаф Шольц уперше з початку роботи уряду скористався правом на визначення принципів політики уряду. За його рішенням, АЕС у Німеччині можуть працювати після 31 грудня, але максимум до середини квітня 2023 року. Відповідні зміни до закону має ще підтримати Бундестаг.