Канни повернулися. Якби відсутність знаменитого кінофестивалю в 2020 році просто означала, що зірки в смокінгах і вечірніх сукнях не вип'ють коктейль на прекрасній набережній, це було б пів біди. Але насправді зрив фестивалю в минулому році через пандемію спричинив небачений "затор" у кінопроцесі.

Нові фільми - йдеться передусім про авторське кіно - практично не виходили. Випускати продукт, в який вкладено мільйони євро і важку працю, в нікуди, в пандемійний світ без фестивалів - собі дорожче. Ніхто не помітить і ніхто не оцінить.

Виходить, продюсери приберігали давно зняте, щоб вивалити це все у відповідний момент, коли звичний світ повернеться. І цей момент настав. 74-й Каннський фестиваль відбувається на Лазурному узбережжі з 6 по 17 липня.

Щоб фестиваль міг повернутися, повинні були збігтися дві речі: успіхи вакцинації в Євросоюзі та бажання зберегти культурну своєрідність колишнього світу. Будь-який культурний захід тепер - ризик, але що поробиш - з вірусом доведеться жити.

Втім, фестиваль оснащений за останнім словом пандемійної техніки: кінокритики, що приїхали, в один голос дивуються "плювальним" тестам на коронавірус. Кажуть, що слини для аналізу треба стільки, що плювати в пробірку доводиться не менше десяти хвилин.

Про всі гучні імена та фільми на фестивалі розповісти не вийде: тривале очікування вистрілило у феєрверк гучних імен. Ось старий майстер Пол Верховен і його "Бенедетто" про лесбійське кохання в італійському монастирі 17-го століття. Від фільму очікують провокації, але щоб у наш час домогтися провокації, потрібно сильно постаратися.

А найбільше чекають на "Аннетт" француза Леоса Каракса: мюзикл, але, за чутками, більше, ніж мюзикл. У стендап-коміка і оперної співачки народжується дочка з загадковим обдаруванням і перевертає з ніг на голову все колишнє життя парочки та й, схоже, весь колишній світ загалом.

Американський режисер Вес Андерсон зібрав у своєму фільмі "Французький вісник" справжній зірковий ансамбль, до якого потрапили Адрієн Броуді, Тільда Свінтон, Леа Сейду, Френсіс Мак-Дорманд, Тімоті Шаламе та Білл Мюррей. У притаманному лише йому стилі Андерсон розповідає у стрічці історію вигаданого журналу, що є алюзією на видання The New Yorker, яке дуже полюбляє режисер.

Французька акторка Леа Сейду грає головну роль одразу в чотирьох фільмах, представлених цього року на Каннському кінофестивалі, три з яких - у конкурсній програмі. Окрім "Французького вісника", Сейду також знялася в "Історії моєї дружини" угорської режисерки Ільдіко Еньєді. А у фільмі "Франція" Брюно Дюмона акторка грає воєнну репортерку, яку затягує вихор трагічний подій.

Візьме участь у конкурсній програмі також фільм "Петрові в грипі" російського режисера Кирила Серебреннікова, якого 2020 року було засуджено до умовного терміну ув'язнення у спірному процесі про розкрадання державних коштів. Стрічка Серебреннікова розповідає гіпнотичну історію родини, яка намагається врятуватися від пандемічної хвилі грипу. Режисер написав сценарій ще до пандемії ковіду.