"Для німецького футболу він був абсолютним везінням. Ніколи не було нікого кращого за нього. Ніколи й не буде", - написав 2010 року з нагоди 65-річчя Бекенбауера його друг і футбольний сучасник Ґюнтер Нетцер (Günter Netzer). Тоді він ще не знав, що невдовзі, починаючи з 2015 року, наприкінці кар'єри Франца Бекенбауера (Franz Beckenbauer) у ролі футбольного функціонера випливуть факти, які кинуть тінь на його світлий образ.

Беззаперечний лідер

Ще за часів, коли Бекенбауер грав за мюнхенську "Баварію" і збірну Німеччини, його прозвали в народі "кайзер Франц". На полі він був беззаперечним лідером. Сьогодні достеменно вже й ніхто не знає, звідки саме взялося це прізвисько. Сам Бекенбауер пригадує, що напівжартівливе "кайзер" приклеїлося до нього 1971 року, коли "Баварія" грала товариський матч у Відні. Футболіст мав необережність позувати тоді для фотокореспондентів поряд з бюстом австрійського кайзера Франца І.

Є однак й інші гіпотези. Подейкують, зокрема, що відлік прізвисько "кайзер" бере з дня фінального матчу за кубок Німеччини між "Баварією" і "Шальке" 1969 року. У тому матчі Бекенбауер сфолив на гравці "Шальке" Райнгарді Лібуді (Reinhard Libuda), якого у Гельзенкірхені шанобливо називали не інакше як "королем Вестфалії". Після цього вболівальники "Шальке" почали щосили освистувати мюнхенця. Бекенбауер відповів на цей виклик холоднокровною провокацією: він 40 секунд карколомно жонглював м'ячем прямо перед фан-сектором гельзенкірхенців. Тоді буцімто журналісти й охрестили Бекенбауера "кайзером", адже він, мовляв, так зухвало поставив на місце цілого "короля" і його шанувальників.

"Мене вважали пихатим"

На полі Франц Бекенбауер сформував класичне уявлення про роль ліберо - гравця, що діє за основною лінією захисту. "Кайзер" мав унікальне бачення гри, завжди граючи з піднятою головою, він роздавав дивовижно точні довгі паси. Його коронні передачі він робив дуже швидко і з філігранною технікою, й часто - ударом по м'ячу зовнішньою стороною стопи. Прізвисько "кайзер" не могло не приклеїтися до нього, адже вже навіть сама манера триматися під час гри - з піднятою головою і широко розправленими плечима - справляли враження величі, подекуди навіть зухвалості.

І шанувальники, і критики визнавали його одним з найкращих гравців сучасності. Однак було би хибним вважати його улюбленцем публіки. "Мене вважали пихатим дурнем, із зухвалою манерою гри", - самокритично визнавав згодом Бекенбауер.

Кар'єра Франца Бекенбауера розпочалася у 13 років у молодіжній команді "Баварії". Разом з мюнхенським клубом "кайзер" пережив блискавичний злет у "золоті" 70-ті. З 1970 по 1977 рік, коли Бекенбауер був капітаном команди, "Баварія" вигравала титул за титулом. Чотири рази чемпіонство у Бундеслізі, чотири кубки Німеччини, з 1974 по 1976 - тричі поспіль Кубок європейських чемпіонів, і у 1976 році - Клубний кубок світу.

Чемпіон світу і Європи

У німецькій національній збірній Франц Бекенбауер носив капітанську пов'язку з 1971 року. Загалом на рахунку "кайзера" 103 матчі за збірну, він став першим гравцем "бундестім", якому вдалося перетнути позначку у понад 100 зустрічей за національну команду. Будучи лідером збірної, разом з легендарною когортою таких гравців як Зепп Маєр (Sepp Maier), Пауль Брайтнер (Paul Breitner), Улі Генес (Uli Hoeneß) і Герд Мюллер (Gerd Müller), Бекенбауер виграв спершу Чемпіонат Європи 1972 року, а у 1974-му - й домашній для ФРН Чемпіонат світу. Фінальну перемогу у тому турнірі німці здобули у рідному для "кайзера" Мюнхені.

Під завісу своєї футбольної кар'єри у 1977 році Франц Бекенбауер перебрався до США, де у складі клубу New York Cosmos грав поряд з іншою легендою - королем футболу, бразильцем Пеле. У складі цього клубу Бекенбауер тричі виграв чемпіонат Сполучених Штатів - у 1977, 1978 та 1980 роках. Не став зав'язувати з футболом "кайзер" і після перемог у США. Бекенбауер повернувся на батьківщину, до Гамбурга. У складі "Гамбурга" у 1982 році Бекенбауер спромігся востаннє перемогти у Бундеслізі, хоча через травми легендарний ліберо і зіграв у тому сезоні лише незначну кількість матчів. 1983 року він остаточно завершив футбольну кар'єру після нетривалого повернення до клубу New York Cosmos у США.

Загалом на рахунку Франца Бекенбауера, крім спортивних трофеїв, ще й такі почесні титули як чотири перемоги у номінації "гравець року" у Німеччині, двічі "кайзер" ставав найкращим гравцем Європи. Згодом Бекенбауера визнали у Німеччині "гравцем ХХ-го століття". 

Легендарний тренер без ліцензії

Щойно завершивши кар'єру гравця, Франц Бекенбауер очолив національну збірну. 1984 року його призначили "керівником команди". Таку посаду довелося вигадувати спеціально під нього, адже у Бекенбауера не було тренерської ліцензії, тож він не міг бути тренером. Цю ліцензію очільник збірної отримав лише згодом - за заслуги, не відвідуючи жодних обов'язкових зазвичай теоретичних занять.

1986 року збірна Німеччини під керівництвом Франца Бекенбауера завоювала срібні медалі Чемпіонату світу у Мексиці. Хоча атмосфера у команді була далекою від ідеальної. Бекенбауер був дуже емоційним і прямолінійним, а одного разу преса навіть дізналася, що він назвав двох гравців "ідіотами" за те, що вони запізнилися на збори. Воротаря Улі Штайна (Uli Stein) "кайзер" взагалі відправив додому після того, як гравець назвав його "суповим блазнем", натякаючи на зйомки Бекенбауера у рекламі супів.

Вже за чотири роки всі скандали були забуті, коли "Бундестім" виграла Чемпіонат світу в Італії. Фото Франца Бекенбауера, який після перших святкових емоцій перемоги у фіналі над Аргентиною самотньо йде полем, заглиблений у думки, з руками у кишенях, стало легендарним. Саме Бекенбауера визнали архітектором цієї перемоги. "Ми, гравці, вірили кожному слову Франца", - зізнався тодішній капітан збірної Лотар Матеус (Lothar Matthäus).

"Літня казка" завдяки Бекенбауеру

Здавалося, все чого він торкався, перетворювалося на золото. 15 років Бекенбауер був почесним президентом "Баварії", вигравши з клубом численні титули. За цей час він примудрився виграти й кілька трофеїв, будучи тимчасовим тренером мюнхенців. 1994 року він здобув чемпіонство у Бундеслізі після звільнення Еріха Ріббека (Erich Ribbek), а 1996 року "кайзер" виграв з "Баварією" Кубок УЄФА після звільнення Отто Рехаґеля (Otto Rehhagel).

1998 року почалася епоха Бекенбауера як футбольного функціонера, коли він увійшов до президії Німецького футбольного союзу. Невдовзі легендарний футболіст і тренер очолив комітет, який поставив собі за мету вибороти для Німеччини право проводити Чемпіонат світу 2006 року. Згодом Німеччина таки блискавично провела світову першість, яку ЗМІ охрестити "літньою казкою".

Підпис під компроментуючими документами і шок втрати

Минуло однак менше десятиліття, як "літня казка" перетворилася на один з найбільших корупційних скандалів німецької футбольної історії. Журналісти тижневика Spiegel у 2015 році викрили таємний мільйонний платіж від німецького оргкомітету ЧС футбольним функціонерам напередодні ухвалення рішення щодо місця проведення турніру. Під документами стояв підпис Бекенбауера. "Кайзер" заперечував, що йшлося про хабар. Однак визнав, що платіж був помилкою. 

На тлі корупційного скандалу Франц Бекенбауер пішов з усіх посад і зник з публічного життя. Останні роки він прожив у Зальцбурзі разом зі своєю третьою дружиною. Від різних шлюбів у нього загалом п'ятеро дітей. У сімейному житті не минулося без важких ударів. Син Штефан помер 2015 року у віці лише 46 років від раку. Це відбулося саме у важкий для Бекенбауера рік, коли на його блискуче реноме було кинуто тінь через корупційний скандал. "Це була найважча втрата в моєму житті", - сказав Франц Бекенбауер про смерть сина. "Я не знаю, чи можливо коли-небудь подолати біль втрати дитини. Напевно, ні", - зазначив колишній футболіст.

Після втрати сина у самого Франца Бекенбауера почалися важкі проблеми зі здоров'ям. У 2016 та 2017 роках він переніс дві операції на серці, згодом втратив зір на правому оці у результаті інфаркту.  "Йому доводиться нести важкий тягар, у тому числі і в театрі довкола його персони", - сказав тоді Улі Генес, президент "Баварії" і давній компаньйон Бекенбауера. Весь цей час над ним тяжіло кримінальне провадження у Швейцарії за підозрою у корупції. 2019 року його справу відокремили від решти обвинувачених після того, як лікарі констатували, що він не може давати свідчення за станом здоров'я.

У неділю, 7 січня 2024 року, Франц Бекенбауер помер у віці 78 років в оточенні рідних, як повідомила днем пізніше його дружина.