Жоден з трьох політичних блоків не зміг досягти магічного числа 289 після парламентських виборів у Франції. 289 місць - це абсолютна більшість у Національних зборах, нижній палаті французького парламенту. Саме така кількість депутатів потрібна потенційному прем'єр-міністру для отримання обов'язкового вотуму довіри після того, як президент республіки висуне його кандидатуру.

Лівий "Новий народний фронт" - альянс ультралівих, соціалістів, комуністів і "зелених" - отримав 182 місця і тим самим фінішував на виборах першим. Ліберальний правоцентристський альянс "Разом за республіку" президента Еммануеля Макрона значно втратив у представництві у парламенті і посів друге місце зі 168 мандатами. Ультраправа партія "Національне об'єднання" (RN), попри значний приріст голосів, несподівано посіла лише третє місце, отримавши 143 місця.

Результат ультраправих: багато голосів, але мало місць

Блокам партій доведеться домовлятися і співпрацювати, щоб сформувати майбутній уряд. Інші групи за жодних обставин не хочуть співпрацювати з "Національним об'єднанням". Багаторазова кандидатка у президенти від цієї партії Марін Ле Пен заявила за підсумками виборів, що "хвиля все ще піднімається". "Цього разу вона не була достатньо високою, але вона підніметься. Ось чому наш успіх лише відкладається", - переконана політикиня.

"Національне об'єднання" скаржиться, що не змогло здобути перемогу на виборах через мажоритарну виборчу систему, яка діє у Франції, хоча в абсолютному вираженні за партію проголосувало 10 мільйонів людей. При цьому альянс лівих отримав більше місць у парламенті, хоча за них віддали свої голоси лише 6 мільйонів французів.

Що далі: коаліція та інші варіанти

Якщо жодна з політсил не допускає співпраці з ультраправими, тоді залишається лише співпраця між лівим альянсом та блоком Макрона. Досі обидва табори неодноразово виключали таку можливість. "Тепер їм доведеться навчитися формувати коаліції. Досі це було абсолютно незвично для Франції", - каже Селія Белін з паризького офісу аналітичного центру "Європейська рада з міжнародних відносин" (ECFR). Переговори між партійними альянсами розпочалися цього понеділка, 8 липня. Вони, ймовірно, триватимуть кілька тижнів, прогнозує експертка.

Оскільки новий лівий альянс був поспіхом створений після того, як президент Еммануель Макрон несподівано оголосив про позачергові вибори, здійснивши ризикований політичний маневр, він аж ніяк не є стабільним. Ліві партії насправді не мають згоди між собою і поки що не змогли висунути єдиного кандидата на посаду прем'єр-міністра.

У французьких ЗМІ з'явилися припущення, що ліберал Макрон може спробувати розколоти лівий альянс. У такому разі він міг би створити правлячу коаліцію з низкою політичних сил, що нині входять до його складу - "зеленими" і соціалістами, а також з християнсько-демократичною партією "Республіканці".

Створення уряду меншості також могло би бути можливим, якби йому забракло лише кількох голосів до абсолютної більшості у 289 мандатів. Останнім варіантом може стати уряд технократів, який працюватиме з безпартійними міністрами і який користуватиметься підтримкою парламенту. Якщо жоден з цих варіантів не спрацює, то президент може знову розпустити Національні збори. Однак, згідно з конституцією, це можливо лише через рік після останніх виборів, тобто в червні 2025 року.

Олімпіада зі старим урядом

Президент Макрон залишив тимчасовим виконувачем обов'язків прем'єра нинішнього главу уряду Габріеля Атталя. Таким чином Франція прагне уникнути зміни уряду та драматичних парламентських перипетій під час Олімпійських ігор, які розпочнуться в Парижі через три тижні. Ігри повинні пройти безпечно і безперешкодно до кінця серпня. І лише згодом, вже після літніх канікул, настане час для політичної драми. Габріель Атталь оголосив про свою відставку ввечері в день виборів.

Глибокі розбіжності

У разі досягнення відповідної домовленості, у сфері внутрішньої політики блок Макрона буде змушений піти на значні поступки своєму потенційному лівому партнеру по коаліції. Лівий альянс прагне знову знизити пенсійний вік, який щойно підвищив Еммануель Макрон. Окрім того, вони вимагають збільшення мінімальної заробітної плати, націоналізації компаній і збільшення державних витрат на соціальні виплати, що ще більше підвищить й без того величезний борговий тягар Франції.

Що стосується зовнішньої політики, то ліві партії набагато критичніше за макроністів ставляться до ЄС, НАТО і США - як до уособлення капіталістичної наддержави. Ліві також критично ставляться до Німеччини у процесі боротьбі за вплив всередині ЄС. Вони продовжуватимуть допомагати Україні в її захисті від воєнної агресії з боку Росії, але з їхнього табору також лунають і заклики до мирних переговорів з Росією. Такі переговори на даному етапі війни відкидають як Еммануель Макрон, так і в Євросоюзі в цілому.

Цілком ймовірно, що суттєві розбіжності виникнуть щодо позиції до Ізраїлю та терористичної організації ХАМАС. Лівий альянс - насамперед ультраліва партія "Нескорена Франція" - відкидає уряд Нетаньяху в Ізраїлі і відстоює лише інтереси палестинців. Весь альянс виступає за скасування угоди про асоціацію між ЄС та Ізраїлем. Лідера "Нескореної Франції" Жан-Люка Меланшона навіть звинувачували в антисемітизмі, але сам Меланшон ці закиди відкидає.

"Юпітер" прорахувався

Амбітні проєкти реформ і візіоністська європейська політика не стоятимуть в найближчі тижні і місяці на порядку денному президента Еммануеля Макрона, який не зможе балотуватися у президенти в 2027 році. Якби не поспіхом призначені позачергові вибори, він міг би й надалі продовжувати керувати країною без необхідності формувати коаліцію. Тож для Макрона ситуація погіршилася, і немає жодних ознак тієї зрозумілості, яку він обіцяв народу у телезверненні перед виборами. "Чи може Макрон справді вести переговори про життєздатну коаліцію? Це не зовсім відповідає його попередній позиції", - каже Селія Белен.

Критики часто зображують 46-річного Макрона як автократичного "Юпітера" або "Короля-Сонце", який схильний ухвалювати одноосібні рішення. Макрон сам заробив собі прізвисько "Юпітер", коли під час виборчої кампанії 2016 року заявив, що французи хочуть такого главу держави, який був би схожим на Юпітера та дбав би про них. Тоді він виглядав цілковитою противагою своєму позбавленому лоску попереднику у президентському кріслі Франсуа Олланду, який їздив по Парижу на мопеді до своєї коханої.