У неділю, 30 червня, у Франції відбудеться перший тур дострокових парламентських виборів, які президент Еммануель Макрон оголосив після гучного провалу його партії "Відродження" під час виборів до Європарламенту в червні. Як і тоді, соціологи і цього разу прогнозують перемогу крайньоправого "Національного об'єднання"(RN) та поразку макроністів. Проте навряд чи ультраправі зможуть отримати абсолютну більшість голосів у французьких Національних зборах.

Ця обставина, а також особливості законодавства країни ускладнюють питання призначення за підсумками виборів нового прем'єр-міністра Франції та загрожують П'ятій республіці політичною кризою. Про найважливіше, що необхідно про це знати, - DW.

Читайте також: Макрон розпустив парламент Франції після провалу на виборах до ЄП

Кого президент має призначити прем'єром?

Законодавство П'ятої республіки не містить жодних конституційних обмежень для президента при виборі та призначенні прем'єр-міністра. Однак глава держави має брати до уваги розклад сил у Національних зборах. Якщо новий прем'єр не отримає підтримки депутатів, парламент висловить йому вотум недовіри. Наслідком цьому є відставка уряду та його очільника.

Наразі всі соцопитування віддають більшість місць у Нацзборах крайньоправій партії "Національне об'єднання". За традицією, що склалася, президент Макрон повинен буде запропонувати посаду прем'єр-міністра її лідерові Жордану Барделлі. Тут у президента немає альтернативи, констатує експерт із Франції з паризької Сорбони Ганс Штарк (Hans Stark). "Макрон дуже ослаблений. Він не має великого простору для маневру", - каже він.

Однак 28-річний Барделла ставить умовою призначення абсолютну більшість місць у парламенті в його партії. Наголошуючи, що в противному разі він не зможе реалізувати політичну програму партії. З можливим призначенням Барделли прем'єр-міністром Франція учетверте у своїй історії вступить у період так званої коабітації (від французького cohabitation - "співжиття". - Ред.), коли глава держави та парламентська більшість представляють різні партії.

Читайте також: У Франції масово протестували проти посилення ультраправих

Як працює коабітація у Франції?

Коли президент та прем'єр-міністр належать до різних політичних таборів, виконавча влада у Франції фактично стає розділеною. У такому разі обидва вони повинні співпрацювати на благо країни.

Уперше коабітація у П'ятій республіці - тобто нинішній французькій державі - виникло у 1986 році за президента-соціаліста Франсуа Міттерана. Після поразки Соцпартії на парламентських виборах Міттеран призначив главою уряду Жака Ширака із голлістського "Об'єднання на підтримку республіки" (ОПР). 1993 року ситуація повторилася - прем'єром став ще один представник ОПР Едуар Балладюр. А з 1997 до 2002 року вже прем'єр-соціаліст Ліонель Жоспен керував країною під керівництвом консервативного президента Ширака. У разі нової коабітації це буде четвертий подібний випадок у сучасній Франції.

Вимушений розділ виконавчої влади між двома суперниками політичних сил, природно, призводить до тертя, процеси ухвалення рішень часто ускладнюються та сповільнюються. Успіх такого правління значною мірою залежить від того, наскільки добре спрацюються прем'єр-міністр і президент.

Читайте також: Дострокові вибори у Франції. До чого призведе ризикована гра Макрона?

Яке в уряду є поле для маневру?

За главою держави залишається останнє слово у зовнішній політиці та політиці безпеки й оборони. А прем'єр та інші міністри, з іншого боку, визначають внутрішню політику Франції та займаються буденним керуванням країною. І тут уряд, який має більшість у парламенті, має досить велике поле для маневру.

Однак питання внутрішньої та економічної політики також можуть призвести до конфліктів, як це вже неодноразово траплялося у минулому. 14 липня 1986 року, у день національного свята Франції, президент Міттеран публічно дав відсіч своєму тодішньому прем'єру.

Міттеран не став підписувати постанову уряду Ширака про реприватизацію загалом 65 банків, страхових компаній та промислових підприємств, націоналізованих у 1981 році після приходу до влади соціалістів. А без підпису президента жодна постанова уряду у Франції не може набути чинності.

Читайте також: Макрон виключає свою відставку у разі перемоги на виборах ультраправих

Чи спрацюються Макрон та Барделла?

Еммануель Макрон відкидає принаймні частину порядку денного "Національного об'єднання". Політичні програми RN та лівої партії "Нескорена Франція" (LFI) можуть призвести до громадянської війни, попередив президент за кілька днів до першого туру парламентських виборів.

"Національне об'єднання", своєю чергою, можливо, спробує "загнати Макрона в кут, доки він остаточно не піде у відставку", вважає Ганс Штарк. Однак повна блокада президентом роботи можливого уряду RN, на думку експерта, є немислимою.

Якщо Макрон не підписуватиме постанови уряду чи ухвалені з його ініціативи закони, то президентові доведеться це обґрунтувати. Цілком можливо, що в таких випадках він частіше звертатиметься до Конституційної ради для перевірки відповідності законів Конституції Франції ще до їхнього оприлюднення. Деякі плани уряду "Національного об'єднання" можуть зазнати невдачі, запнувшись вже на цьому бар'єрі.

Читайте також: Ірена Карпа: Макрон і війська для України - як цю ідею сприймають у Франції

А якщо RN отримає лише відносну більшість у парламенті?

Ганс Штарк припускає, що Жордан Барделла виконає свою обіцянку і RN утримається від формування уряду, якщо партія, ставши головною силою в парламенті, все ж таки не отримає абсолютної більшості. Якщо ж жодна з партій чи їхніх коаліцій не зможе сформувати таку більшість, функціонування політичної системи Франції буде заблокованим. Справа в тому, що за такого розвитку подій президент вже не може знову розпустити парламент і оголосити нові дострокові вибори. Конституція передбачає між їхнім проведенням паузу в один рік.

У парламенті, розпущеному Макроном на початку червня, пропрезидентські партії мали лише відносну більшість. Тому уряд, просуваючи свої законодавчі ініціативи, неодноразово посилався на статтю 49.3 конституції щодо ухвалення важливих законів.

Ця стаття дозволяє урядові ухвалити закон без голосування у Національних зборах - якщо лише протягом 24 годин до парламенту не буде внесено та схвалено вотум недовіри урядові. Ця стаття Конституції Франції давно викликає бурхливі суперечки серед політиків та юристів. Малоймовірно, що потенційний новий "співіснуючий" з президентом Макроном уряд захоче керувати країною за допомогою ст. 49.3 від початку своїх повноважень.

Читайте також: Чому Париж розчарований політикою Берліна

Яким буде рішення у разі патової ситуації у Нацзборах?

Провідні французькі партії поки утримуються від викладення своєї позиції щодо того, як вони діятимуть за відсутності у будь-якої політичної сили більшості в Національних зборах.

Відомо, що Марін Ле Пен з "Національного об'єднання" вважає, що настане час для дострокових президентських виборів.

Проте, за конституцією, Макрона не можна змусити піти у відставку. Чіткого сценарію дій у ситуації "заблокованої республіки" у Франції немає. Багато залежатиме від політичної динаміки після парламентських виборів, констатують оглядачі.

Читайте також: Вибори до Європарламенту: Ле Пен відхрещується від німецьких правих

Чи може Мікрон одноосібно правити "заблокованою республікою"?

Еммануель Макрон матиме право задіяти ст. 16 французької конституції. Вона наділяє президента надзвичайними повноваженнями у кризових ситуаціях, щоб забезпечити безперервність функціонування держави. У цьому випадку президент може ухвалювати закони та декрети без схвалення парламенту.

Проте Ганс Штарк не думає, що використання цієї статті є реальним варіантом для Макрона. "Я не бачу, як він зможе протягом трьох років - до наступних президентських виборів - таким чином правити країною. Це означало б, що ми перебуваємо в режимі постійної кризи", - підсумував Штарк.