До відкриття Чемпіонату Європи з футболу 2024 року, що з 14 червня триває в Німеччині, Фонд меморіальних комплексів "Бухенвальд" і "Міттельбау-Дора" підготував незвичайну виставку. На території колишнього концентраційного табору встановлено 14 стел, які розповідають про ув'язнених із лав гравців і футбольних функціонерів. Експозиція просто неба діє до 31 серпня.

Час від часу охоронці "Бухенвальда" дозволяли ув'язненим грати у футбол на майданчику для переклички. Утім, більшість в'язнів, виснажені важкою працею й поганим харчуванням, не могли брати участь у матчах. Імпровізоване поле з'явилося 1939 року на місці знесених бараків. Перший поєдинок відбувся у квітні того ж року: команді ув'язнених-євреїв довелося змагатися з ув'язненими-неєвреями. Завершився матч перемогою євреїв, писав у мемуарах лікар Едгар Роден із Відня, який на той час перебував в ув'язненні в цьому таборі.

Футбол давав змогу ув'язненим - як гравцям, так і глядачам - на короткий час втекти від реальності повсякденного життя в таборі та його небезпек. За словами колишніх в'язнів, у різні періоди у Бухенвальді існувало до 12 футбольних команд.

Але для охоронців із СС ігри були лише засобом зберегти видимість нормального життя і замаскувати злочинний характер концтабору, підкреслює офіційний представник фонду Рікола-Ґуннар Люттґенау (Rikola-Gunnar Lüttgenau). Невипадково футбольне поле було одним із місць, яке охорона показувала стороннім відвідувачам табору.

Дворазовий володар Trophée de France потрапив до табору через жарт

Далеко не всім спортсменам вдалося повернутися з ув'язнення. У табірних стінах загинув, зокрема, колишній гравець збірної Франції Ежен Маес. У 1908-му і 1910 роках він разом із клубом "Патронаж Ольє" виграв змагання Trophée de France. З 1911 року Маес грав за збірну Франції і показав себе хорошим нападником, забивши 15 голів в 11 міжнародних матчах. Але його спортивну кар'єру обірвало поранення під час Першої світової війни.

Маес оселився в місті Кан на північному заході Франції і виступав за місцевий клуб. Кошти для існування йому забезпечувала реклама школи плавання і танцювальної зали, можлива завдяки репутації Маеса як колишнього гравця національної збірної.

Француза згубив жарт про здібності німецьких солдатів у плаванні. У 1943 році Маеса заарештували за "антинімецькі висловлювання" за доносом і заслали до "Бухенвальда", а звідти  - у концтабір "Дора-Міттельбау". З кінця березня він значився у списках ув'язнених як зниклий безвісти. У Кані його ім'я носять вулиця й басейн для плавання.

Зірка футболу з Угорщини

Не пережив ув'язнення й угорський футболіст Генрік Надлер, виходець із єврейської сім'ї та семиразовий чемпіон Угорщини у складі будапештського клубу МТК. Після товариського матчу МТК із клубом "АС Страсбург" на Різдво 1923 року французька спортивна газета Le Sport Alsacien називала 22-річного півзахисника "першокласним акробатом із м'ячем". "Маленький, жилавий, непомітний, його взагалі неможливо обвести. Здавалося, він зрісся із самим м'ячем", - зазначало видання.

Нацисти окупували Угорщину 1944 року. Невідомо, коли і як саме Надлер потрапив до їхніх рук. Укладачі експозиції припускають, що уродженця Будапешта наприкінці 1944-го відправили в концтабір "Ордруф" на околицях Готи в Тюрингії. У лютому 1945 року СС депортували хворих і виснажених в'язнів до концтабору "Берген-Бельзен" у північній частині Німеччини, причому ім'я Генріка Надлера було у списку. Коли саме в цьому таборі загинула колишня зірка футболу, достеменно невідомо.

Спортивний функціонер і співробітник міністерства юстиції

Інакше склалася доля уродженця Австро-Угорщини Йозефа Ґере (Josef Gerö). Футбол був його пристрастю з ранніх років, у юності Ґере грав за заснований ним разом з однокласниками клуб із віденського району Оттакрінг. Утім, досить швидко з'ясувалося, що його покликання - було не футболістом, а чиновником.

Аншлюс - приєднання Австрії нацистською Німеччиною - 1938 року поклав край обом кар'єрам. Глава Віденської футбольної спілки і начальник одного з відділів австрійського міністерства юстиції потрапив у поле зору гестапо, оскільки серед його предків були євреї. Ґере провів 1938-1939 роки за стінами концтабору, але у липні 1939-го вийшов на волю і втік до Загреба.

Після закінчення Другої світової війни Ґере очолив Австрійську футбольну спілку, а 1954 року став віцепрезидентом Спілки європейських футбольних асоціацій (УЄФА). Однак він не закинув юриспруденцію і наприкінці 1940-х - початку 1950-х років обіймав посаду міністра юстиції Австрії. Попередник сучасного турніру, Кубок Центральної Європи з футболу, у 1955-1960 роках носив ім'я Ґере.

Тренер футболістів із числа СС

Виставка розповідає не тільки про в'язнів концтаборів. Наприклад, Фрідріх Фердерер (Friedrich Förderer) - колишній гравець збірної Німеччини, учасник літніх Олімпійських ігор 1912 року. Після Першої світової війни він працював тренером у німецькому місті Галле і з 1939 року час від часу тренував футбольну команду, зібрану з бійців СС при концтаборі "Бухенвальд", по дві години на тиждень. Участь команди СС у футбольному житті Тюрингії сприяла нормалізації вчинених у концтаборах злочинів у суспільній свідомості, вважає Люттґенау.

У 1942-му Фердерер вступив до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (НСДАП). Після війни Веймар потрапив до радянської зони окупації Німеччини та увійшов до складу НДР. Нова влада не заперечувала проти продовження роботи Фердерера. До своєї смерті 1952 року він працював у Веймарі та тренував футболістів місцевого клубу.

Футбол і лекції про антисемітизм

Деякі з колишніх в'язнів таборів дожили до XXI століття. Серед них - Луї де Вейзе, який народився 1922 року в Боксмері на півдні Нідерландів. У 14 років він грав у молодіжному складі клубу "Квік 1888" з Неймегена, а три роки потому увійшов до основного складу клубу.

У травні 1940 року нацистська Німеччина окупувала Нідерланди. У 1941-му де Вейзе заборонили виступати за свій клуб, оскільки він походив із єврейської сім'ї. А в листопаді 1942-го уродженця Боксмера і його сім'ю заарештували і доправили до транзитного концтабору до Вестерборка. Щоб зберегти ілюзію нормальності, керівництво табору дозволило спортивні та культурні заходи. Луї де Вейзе грав у футбол в одній із табірних команд.

У березні 1944 року його депортували в "Аушвіц". Там СС теж дозволили футбольні матчі, але брати в них участь могли лише деякі привілейовані ув'язнені. Де Вейзе пощастило, і він виявився одним із них. У січні 1945-го він потрапив у "Бухенвальд" і його направили в концтабір "Лангенштайн-Цвіберге" на примусові роботи.

Луї де Вейзе втік із табору у квітні 1945 року. Після повернення до Нідерландів пішов стопами батька й успішно керував м'ясним бізнесом. Вийшовши на пенсію, виступав із лекціями проти антисемітизму й расизму та займався роботою з увічнення пам'яті загиблих у концтаборах до своєї смерті 2009 року.

Читайте також: Капо та їхнє "вовче суспільство" у "Бухенвальді"